Еколого-гігієнічні проблеми забруднення довкілля транспортом в Донбасі

Практичне завдання на використання буферу обміну при роботі в середовищах графічного та текстового редакторів.

Практичне завдання на проектування бази даних.

Спроектувати базу даних «Бібліотека»

Білет № 20

Намалювати ягоду використовуючи інструменти пензлик , заливка , розпилювач . Перемістіть даний малюнок у документ програми Microsoft Word.

1.	2.	3.	4.	5.
6.	7.	8.	9.	10.
11.	12.	13.	14.	15.
16.	17.	18.	19.	20.
21.	22.	23.	24.	25.

Територія, яку займають житлові райони і промислові зони міст в Донецькій та Луганській областях, а також значні об'єми пасажирських та вантажних перевезень сприяли інтенсивному розвитку транспортної інфраструктури. Зараз у Донбасі сформувалася транспортна система, яка є однією з самих складних в Україні. Внаслідок децентралізованого розташування промислових підприємств, що пов'язано з видобутком корисних копалин, працездатне населення вимушено добиратися з місця постійного проживання до роботи за допомогою транспортних засобів. У тому випадку, коли місце праці розташовано на досить значної відстані від оселі, такі маятникові поїздки здійснюються щодня. Якщо відстань більш значна або до підприємства добиратися незручно, застосовується вахтовий метод (тобто в понеділок до роботи люди доставляються транспортним засобом, а через 5 днів, 2 або 3 тижні їх відвозять до дому). Основним в Донбасі зараз є громадський транспорт, передусім електро- і дизельпотяги, а також автобуси.
В теперішній час в Донбасі існує і інтенсивно експлуатується дуже густа мережа залізничних шляхів, досить розвинена для потреб краю система автомобільних доріг, а також численні трубопроводи, які передають газ, нафту, аміак, питну й гарячу воду, каналізаційні стоки та інш. Значна щільність розташування об'єктів транспорту на території регіону приводить до того, що зонами забруднення виявляються не тільки прилеглі дільниці по ходу транспортних магістралей, а значно більші по площі райони. Антропогенна дія виявляється в тому, що вздовж транспортних магістралей відбувається накопичення різноманітного сміття, що викидається людьми, які проїжджають по автомобільним або залізничним магістралям, та забруднюючих речовин з автомобілів, тепловозів і дизельних потягів, які переміщаються по цім шляхам. Особливо сильний вплив відчувають місця розташування вокзалів, маршрутних зупинок, вузлових станцій, де відбувається пересадка пасажирів з одного типу транспорту на іншій, а також зони масового відпочинку людей. Максимальний викид шкідливих речовин в атмосферу від автотранспорту відмічається в центральному Донбасі (Донецьк, Макіївка, Дзержинськ, Красноармійськ, Краматорськ, Слов’янськ), де він коливається в межах 385 - 1160 тон/км2. У цих же районах в структурі атмосферних викидів частка транспорту досить значна.
Встановлено, що різноманітні технічні засоби, які експлуатуються в цей час, є інтенсивними джерелами забруднення навколишнього середовища. Особливо неблагополучними в цьому плані є автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння, що використовують етилований бензин. Вони виділяють оксид вуглеводу, оксид і діоксид азоту, 3,4-бензспирен і бензантрацен, свинець і інші токсичні продукти згоряння палива. Транспортні засоби, що працюють на дизельному пальному, є менш небезпечними по викидах з'єднань азоту і вуглеводу. Однак дизельний транспорт дуже сильно забруднює довкілля сажею і метаном. Менш небезпечними в плані об'єму викидів в навколишнє середовище є автомобілі, двигуни яких працюють на зрідженому природному газі, хоч в їх вихлопних газах присутній метан. Найбільш перспективним представляється заміна транспортних засобів, що використовують різноманітне паливо, екологічно чистими їх типами, передусім працюючими на електриці. У теперішній час такі технічні засоби створені. Однак, якщо на залізниці електровози застосовуються давно і успішно, то на автомобільних дорогах електротранспорт використовується дуже обмежено і головним чином тільки в містах (трамваї і тролейбуси). Електричний транспорт, який працює не від контактної мережі, а на акумуляторах, масового поширення поки що не отримав через більш високу собівартість транспортних перевезень.
Таким чином, транспортна інфраструктура, що експлуатується зараз, є джерелом інтенсивних забруднень навколишнього середовища Донбасу. Зниження техногенного впливу транспорту на біосферу є в теперішній час вельми актуальним, але важко здійснюваним завданням. Його вирішення представляється в поетапному переході на менш екологічно небезпечні види палива (зріджений газ і дизельне пальне), а також в більш широкому використанні електротранспорту.

3. Проблеми гідросфери

Дуже гострою проблемою для Донецька є водопостачання.

Розташування міста на вододілі басейнів р. Сіверський Донець і Азовського моря географічно визначає маловодность цієї території. Видобуток вугілля, що ведеться в цьому регіоні майже два сторіччя, привів до повного його зневоднювання. Зневоднювання території є неминучим наслідком масштабного розвитку гірничодобувної промисловості. При прокладці шахт і добутку з кар'єрів корисних копалин відбувається перетинання підземних Водоносних горизонтів. Потік підземних вод спрямовується в порожнину, що утворилася. Порушений гірським виробленням підземний водоносний горизонт поступово виснажується. Слідом за цим відбувається виснаження поверхневого водотоку, гідравлічно пов'язаного з порушеним водоносного горизонту. Таким чином відбувається зневоднювання всієї території. Щоб запобігти затопленню простору, необхідного для витягу корисних копалин, влаштовувати шахтний або кар'єрний водовідлив, що буде діяти цілодобово. Шахтні (кар'єрні) води, забруднені домішками гірської породи й звичайно високомінералізованні, відкачуються на поверхню. Скидання цих вод у поверхневі водотоки приводить до їхнього сильного забруднення. Тому шахтні води акумулюються у водоймах, спеціально організованих на чисельних балках. Тут відбувається їхнє відстоювання і посвітління. Освітлені і розведені атмосферними опадами, ці води стають згодом придатними для використання в рекреаційних цілях, для риборозведення й обмежено для цілей зрошення. Через високу мінералізацію й часто значного змісту іонів важких металів шахтні води непридатні для питного й технічного водопостачання. Вони можуть використатися тільки для поповнення оборотних циклів водопостачання збагачувальних фабрик.

З ростом видобутку вугілля, інтенсивним розвитком підприємств металургійного, хімічного й машинобудівного комплексів проблема водопостачання в Донбасі загострюється усе сильніше. У той же час на багатьох підприємствах Донецької агломерації вода використається вкрай нераціонально. У ріки скидається велика кількість неочищених і недостатньо очищених стічних вод, які могли б багаторазово використатися в системах оборотного водопостачання. Більшість підприємств Донецька, побудованих у довоєнний і післявоєнний період, працюють на застарілих технологіях, вимагають технічного переоснащення в напрямку экологізації технологічних процесів з метою більше повної переробки сировини, впровадження оборотних і замкнутих систем водопостачання, зменшення викидів в атмосферу. На російсько-українському кордоні (Білгород і Харків) стан річки у верхньому плині оцінюється екологами як "хороший", а ось після повернення в Росію (Донецьк і Ростов) - вже як "забруднення четвертої категорії".

Основну частину шкідливих речовин Донець отримує в районі Лисичанська, і далі стан води істотно не змінюється. Від загального обсягу забруднення Донецьк і Луганськ займають 94%. Торік, за даними сіверсько-донецького басейнового управління, 288 підприємств скинули в басейн річки 676,4 млн м3 стоків, при цьому якесь очищення пройшла тільки половина цього обсягу.

Серед постачальників забруднених стоків безумовне лідерство займають вугільні шахти (109), об'єкти ЖКГ (45) та інші промислові підприємства (34). Але найдивніше не в тому, що органи влади не можуть перешкодити забрудненню, вони навіть виявилися нездатними "покарати рублем": відсоток сплати збору за спеціальне водокористування останні шість років коливається біля позначки 70%

Водні ресурси Луганську По запасах водних ресурсів Луганська область відноситься до недостатньо забезпечених. Водозабезпеченість території і населення області загальними водними ресурсами в 1,65 рази і місцевими в 2,0 рази нижче, ніж у середньому по Україні. На одного мешканця в області залежно від водності року припадає від 0,16 до 0,5 тис. м³/рік (проти 1,01 тис. м³/рік в середньому по державі). Основним поверхневим джерелом води на території області є річка Міус та ріка Сіверський Донець – трансграничний водний об'єкт. Територія басейнів річок в межах Луганської області несе велике антропогенне навантаження.

Розвиток господарського комплексу в басейні р. Сіверського Дінця без урахування екологічних та економічних наслідків призвів до вкрай деформованої господарської структури промисловості з перевагою галузей, які потребують величезної кількості води і які найбільш негативно впливають на довкілля. Забезпечення водою населення області в необхідному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води в водних об'єктах. В більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення вода класифікується як забруднена (4 клас якості). Як і раніше, у теперішній час суб'єкти господарювання Луганської області в основному використовують ресурсномісткі технології. Значні питомі витрати водоспоживання на одиницю продукції притаманні практично всім підприємствам області.
В області експлуатується 431 ставків та водосховищ, загальний об'єм яких 321,376 млн. м³, з них 71 найбільших із загальним об'ємом 244,737 млн. м³.

У Луганській області впродовж останнього десятиріччя існує стійка тенденція зниження обсягів забору і використання свіжої води. Аналіз статистичної звітності підприємств і організацій області за 2009 рік свідчить, що обсяги забору води (458,9 млн. м³) в порівнянні з 2008 роком (541,2 млн. м³) зменшились на 82,3 млн. м³

Дата добавления: 2015-05-24