Тероризм як соціально-політичне явище

Поняття тероризм походить від слова терор (латин. terror – страх, жах, жахливість). Саме ця обставина і визначає терор як особливу форму політичного насилля, що характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю і удаваною ефективністю.

Визначень тероризму досить багато. Найбільшу наукову увагу привертає формула англійських дослідників В. Маллісона та С. Маллісона, згідно з якою тероризм – це систематичне використання крайнього насилля і загрози насил­лям для досягнення публічної або політичної мети. Цікавим є також визначення голови комісії з боротьби з тероризмом, створеної у США (1985 р.), Дж. Буша (який був тоді віце-президентом країни): Тероризм – це протиправне викорис­тання або загроза використання насилля проти осіб чи об’єктів для досягнення політичних або соціальних цілей. Як правило, він спрямований на залякування або примушення урядів, груп чи окремих осіб для зміни їхньої політики або дій.

Український дослідник В. Кременьвизначає тероризм як метод політичної боротьби, що полягає у систематичному застосуванні нічим не обмеженого, не зв’язаного з воєнними діями фізичного насилля для досягнення певної мети шляхом усунення політичних противників (убивства політичних лідерів, військових або рядових громадян, вибухи, напади на банки, склади зброї, викрадення літаків, автобусів тощо).

Отже, незважаючи на неоднозначне розуміння явища тероризму, можнайого визначитияк незаконне застосування чи погроза насильства стосовно особистості і майна з політичними чи соціальними намірами. Він має своєю метою залякування чи примус влади, груп людей і окремих особистостей до зміни їх політики чи поведінки.

Безпосередньо терористична діяльність проводиться у вигляді терористичного акту – здійснення злочину терористичного характеру, що є завершальним етапом терористичної операції. Терористичний акт – дія, що набирає різних форм насильства (або загрози його застосування). Її особливістю є те, що об’єкт насильства не може стати суб’єктом у момент здійснення теракту.

Терористична операція проходить тривалий час, включаючи підготовку й здійснення терористичного акту. У проведенні операції можуть брати участь бойова група, групи розвідки, матеріального, пропагандистського забезпечення й забезпечення безпеки.

Терористична група – підрозділ терористичної організації, в обов’язки якої входить діяльність, безпосередньо пов’язана з підготовкою і проведенням терористичного акту. Терористична група характеризується тісною взаємодією між собою членів, об’єднаних конкретними цілями діяльності, і складається з терористів, що беруть участь у терористичній діяльності.

Терористична організація спеціалізується на терористичній діяльності в повному складі або одного зі своїх структурних підрозділів. Відрізняється численністю рядів, порівняно тривалим часом існування, наявністю керівної ієрархії, поділом функцій керування, проведення терористичних акцій, розвідки, пропаганди й фінансування. Можлива наявність філій у різних регіонах країни й на території кількох держав.

Політологічний аналіз проблем тероризму передбачає з’ясування основних суб’єктів тероризму.

Усі суб’єкти тероризму можна поділити на дві великі групи:

1) окремі держави, політичні партії та рухи, які, як правило, підтримують належні їм терористичні організації, використовують їх для досягнення своїх різних цілей;

2) терористичні або інші організації, які безпосередньо здійснюють терорис­тичні акти.

До суб’єктів першої групи можна віднести ряд близькосхідних держав з авторитарним ладом, деякі держави Індокитаю, Північної Америки, а також активні в багатьох регіонах світу екстремістські націоналістичні, релігійно-політичні, крайні праві та крайні ліві рухи. За оцінками держдепартаменту США до числа держав, які спонсорують тероризм, самі причетні до акцій міжнародного тероризму і мають на своїй території бази підготовки терористів, належать Куба, Північна Корея, Іран, Судан, Сирія, Лівія. За твердженнями офіційних осіб США, уряди названих держав безпосередньо беруть участь у терористичній діяльності або допомагають терористам, надаючи їм зброю, сховище, фінансову підтримку та іншу допомогу.

До суб’єктів другої групи та структур, які безпосередньо беруть участь у терористичній діяльності, належать міжнародні та національні терористичні організації, серед яких можуть бути виділені:

- праві терористичні організації профашистської, расистської та подібної їм орієнтації [наприклад, “Сірі вовки” (Туреччина), “Воєнно-спортивна група Гофмана” (ФРН), “Расистсько-національний фронт” (Велика Британія), “Ку-Клукс-Клан”, “Арійські нації” (США)];

- лівацькі ультрареволюційні терористичні організації [“Червоні бригади” (Італія), “Фракція Червоної Армії”, “Антиімперіалістичний осередок опору ім. Наді Шедебах” (ФРН), “Деф-Сол” (Туреччина), “Сендеро Луміносо” (Латинська Америка) тощо];

- націоналістично-сепаратистські [“ІРА” (Велика Британія), “ЕТА” – баскська організація (Іспанія), “Чорний вересень” (Палестина), “Фронт національного визволення Корсики” (Франція), “Тигри визволення Таміл Іламу” (Шрі-Ланка) тощо];

- релігійно-політичні терористичні організації [“Хамас” (Палестина, Ізраїль), “Хезболла” (Ліван), “Збройна ісламська група” (Алжир, Франція) тощо].

Для кращого розуміння сутності і причин тероризму важливим є дослідження мотивації терористичної діяльності.

Якщо раніше домінував підхід, за якого мотиви у терористів могли бути виключно політичні, то нині можна стверджувати про наявність цілої гами таких мотивів. Водночас слід констатувати, що дедалі набуває поширення інша позиція, за якої пропонується безліч можливих мотивів вчинення актів тероризму: фундаменталістські або сектантські; релігійні; націоналістичні; психопатичного характеру; прагнення до самоствердження; молодіжної романтики та героїки; ідейного абсолютизму; соціального фанатизму; помсти; некрофілія тощо.

Вітчизняний дослідник тероризму В. Ф. Антипенко звертає увагу на такі риси мотивації тероризму:

- тероризм здійснюється, як правило, під впливом вагомих політичних мотивів, які до того ж часто освячені національно-ритуальними, релігійними та іншими ідеалами;

- мотив формується, як правило, не на стадії підготовки до вчинення конкретного терористичного акту, а заздалегідь;

- тероризм базується не на епізодичних, а на усталених почуттях, виникнення та формування яких має охоплювати значні проміжки часу;

- мотивації тероризму притаманна не розбіжність особистих і суспільних інтересів, як злочинності взагалі, а “конфлікт” суспільних інтересів різного рівня, де перемагають інтереси суспільного утворення, до якого належать терористи;

- світогляд як мотив тероризму відповідає особливому політизованому світорозумінню екстремістського руху, до якого належить терорист;

- у структурі мотивації тероризму важливе місце посідає ідеал як ключовий складник світогляду;

- для тероризму як складного виду злочинної діяльності більш прийнятна модель мотивації, яка розрізняє мотиви і цілі однієї дії та мотиви і цілі злочинної діяльності у цілому, на відміну від подібних злочинів (бандитизм, розбій), де таке “підсумовування” можливе.

Дата добавления: 2015-05-24