Громадська думка

Грома́дська ду́мка або суспі́льна ду́мка — уявлення про спосіб існування свідомості, як сукупної свідомості окремих індивідів, об'єднаних у соціальних групи, які пов'язані спільністю інтересів, в якому фіксується відношення до подій або явищ громадського життя. В повсякденному житті громадською думкою вважають думку колективу (груп) про події та факти внутрішнього й зовнішнього життя, поведінку окремих членів колективу.

Грома́дська ду́мка являє собою оцінку значущості того, що відбувається. У теорії - концептуалізація природи, змісту і значущості громадської думки представлена ​​широким спектром філософських, соціологічних, політологічних та інших концепцій, все різноманіття яких з деякою часткою умовності можна звести до ряду базових дискусійних проблем:

1. визначення та інтерпретація його суб'єкта;
2. рівень значущості і, в ряді критичних теорій, заперечення існування громадської думки;
3. зміст громадської думки^[1].

Проблема визначення та інтерпретації громадської думки вперше виникає в античній філософії. Протагор визначає спостережуваний ним соціальний феномен - «публічну думку» - як думку більшості населення. За Платоном, «публічне думка» - це думка аристократії. Згодом обидва напрямки, представлені в античності, отримують свій розвиток в соціальній філософській думці. Прихильники першої лінії, визначають громадську думку як силу, з якою повинні рахуватися, як інструмент участі народу в управлінні державними справами. Прихильники другого напрямку стверджують, що думка пануючої еліти виступає як сила, що впливає на населення і сприяє легалізації політичного панування еліти. У 17-18 ст. поняття громадської думки використовується для позначення колективних суджень поза сферою, підконтрольною уряду, які впливають на політичний процес прийняття рішень. Таке визначення стає особливо популярним внаслідок масштабних соціально-економічних і політичних змін: «із зростанням політично активного публічного сектора, громадська думка стає формою політичної влади - тієї, яка разом з буржуазією виявилася в змозі кинути виклик абсолютистському правлінню» (В. Прайс). У середині 19 ст. найбільший інтерес у розвитку аналізу громадської думки представляють роботи Тарда, зокрема «Громадська думка і натовп». Тард протиставляє натовп і публіку, акцентуючи саме останню в якості суб'єкта громадської думки. Роботи Тарда фактично знаменують собою початок соціально - психологічного підходу в дослідженні громадської думки.

Дата добавления: 2015-05-24