Фінансовий аналіз та антикризове управління підприємство

Питання для самокронтролю

1. У чому полягає сутність фінансової кризи?

2. Які причини кризових ситуацій ви знаєте? Наведіть приклади.

3. Перелічіть основні ознаки кризи на рівні підприємства, охарактеризуйте їх.

4. За якими ознаками класифікується криза підприємства?

5. Перелічіть фактори, що зумовлюють різні види кризи.

6. На які групи поділяються зовнішні чинники, що зумовлюють кризовий розвиток підприємства?

7. На які групи поділяються внутрішні чинники, що зумовлюють кризовий розвиток підприємства?

8. Які наслідки несе криза?

9. Який існує взаємозв’язок кризових явищ?

10. Які чинники впливають на економічну ситуацію?

11. Які особливості розвитку кризових явищ?

12. Які особливості теорії циклічності та прояву кризових явищ у соціально-економічних системах?

13. Фінансова криза. Основні симтоми кризи.

14. Криза збуту. Основні симптоми.

15. Організаційна криза. Основні симптоми.

16. Криза персоналу. Основні симптоми.

17. Виробнича криза. Основні симптоми.

18. Стратегічна криза підприємства.

ТЕМА 2 ДІАГНОСТИКА ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КРИЗИ ПІДПРИЄМСТВ

Фінансовий аналіз є основою управління фінансами підприємства й містить у собі:

· аналіз фінансових результатів діяльності підприємства:

· аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів;

· факторний аналіз прибутків від операційної діяльності, зокрема прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг);

· аналіз взаємозв’язку обсягів виробництва, витрат і прибутку;

· аналіз руху грошових потоків за напрямами діяльності підприємства;

· аналіз фінансового стану підприємства;

· аналіз фінансової стійкості;

· аналіз ліквідності балансу;

· аналіз фінансових коефіцієнтів платоспроможності;

· аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності:

· аналіз ділової активності;

· факторний аналіз рівнів рентабельності;

· оцінку фінансових потреб підприємства;

· розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів та джерел залучення фінансових ресурсів – кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій тощо;

· забезпечення контролю за фінансовим станом підприємства.

Без фінансового аналізу неможливі планування, прогнозування, бюджетування, ефективне розміщення фінансових ресурсів.

Мета фінансового аналізу – це оцінка фінансового стану підприємства, резервів його діяльності та ділової активності для своєчасного виявлення та усунення недоліків у господарській діяльності з метою визначення шляхів підвищення платоспроможності, виявлення змін у фінансовому стані та основних чинників, що впливають на фінансовий стан підприємства, прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані, оцінка підприємства з погляду його ринкової вартості.

Методи та прийоми фінансового аналізу

Для досягнення мети фінансового аналізу застосовують різні методи та прийоми аналізу.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-мето­дичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

За класифікацією розрізняють неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

У фінансовому аналізі також застосовують методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки) та математико-статистичні (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Методи фінансового аналізу – це також прийоми та способи обробки бухгалтерської (фінансової) звітності. Прийоми фінансового аналізу поділяють на економіко-логічні та економіко-математичні.

Інформаційне забезпечення

Основою інформаційного забезпечення фінансового аналізу є фінансова інформація – це набір даних (у систематизованій певним способом формі) про:

- господарські ресурси, зобов’язання та фінансові джерела підприємства;

- рівень прибутку й витрат, що дають змогу оцінити очікувані доходи та пов’язані з ними ризики;

- обороти фірми та якість її активів;

- обсяг і якість потоків грошових коштів.

Аналіз фінансової інформації повинен дати відповіді на два запитання: 1) чи має підприємство прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік; 2) чи спроможне підприємство виконати свої зобов’язання і чи не призведе таке виконання зобов’язань до ліквідації фірми у зв’язку з нестачею фінансових ресурсів.

Інформацію для фінансового аналізу містять: фінансова звітність, статистична звіт­ність, оперативні дані по підприємству, бізнес-план тощо. Проте фінансовий аналіз базується здебільшого на даних фінансової звітності.

В аналізі фінансової звітності виокремлюють такі підходи:

1. Школа емпіричних прагматиків. Представники цієї школи вважають, що найважливішим аспектом фінансового аналізу є аналіз кредитоспроможності підприємства, тому вони займались оцінкою, аналізом й управлінням фінансовими ресурсами та кредитною політикою. Обґрунтовано набір відносних показників-індикаторів для визначення кредитоспроможності підприємства.

2. Школа статистичного фінансового аналізу. Представниками цієї школи були диференційовані, з огляду на галузі, підгалузі та типи підприємств, критеріальні значення коефіцієнтів. Досліджуються колінеарність і стійкість коефіцієнтів для обраних груп підприємств. Обґрунтовано, що коефіцієнтам властива мультиколінеарність у часі та просторі. Проведено класифікацію коефіцієнтів за групами: показники однієї групи корелюють між собою, а показники різних груп – відносно незалежні.

3. Школа мультиваріантних аналітиків. Основне завдання представники цієї школи вбачають у побудові піраміди показників, що базується на існуванні беззаперечного зв’язку між окремими коефіцієнтами, які характеризують фінансовий стан та ефективність діяльності підприємства (наприклад, методика аналізу, запропонована менеджерами “Дюпон”).

4. Школа учасників фондового ринку. Представники цієї школи цінність фінансової звітності вбачають у можливості її використання для прогнозування рівня ефективності інвестицій у цінні папери та пов’язаного з цим ступенем ризику.

5. Школа аналітиків із прогнозування можливого банкрутства. Представники цієї школи наголошують на фінансовій стійкості підприємства (стратегічний аспект), віддаючи перевагу перспективному аналізу, що базується на функціональній діагностиці. Функціональна діагностика у фінансовому аналізі – це сукупність дій, що дає змогу ідентифікувати фінансовий стан досліджуваної системи й розпізнати наслідки змін, що відбуваються. Діагностику можна розуміти і як оцінку діяльності підприємства з погляду одержання загального управлінського ефекту, і як визначення відхилень існуючих параметрів від заданих, і як оцінку функціонування підприємства в зовнішньому середовищі, що постійно змінюється з метою попередження криз та оцінки ймовірності банкрутства. До функціональних діагностик належить діагностика криз підприємства або діагностика банкрутства.

Діагностика криз підприємства – це сукупність методів, спрямованих на виявлення проблем, слабких і "вузьких" місць у системі управління, що є причинами неблагополучного фінансового стану та інших негативних показників діяльності.

Методи діагностики кризи підприємства містять: моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовищ і системний аналіз сигналів про можливі зміни стану й конкурентоспроможності підприємства, аудит фінансового стану, аналіз кредитної політики і заборгованості підприємства, визначення ризиків, оцінку поточного стану підприємства та прогнозування можливих станів у майбутньому.

Інструменти діагностування кризового стану застосовуються залежно від типу кризи та форми ії прояву, тобто основою діагностування кризи підприємства є типологія кризовості.

Від цілей і методів здійснення аналізу фінансового стану діагностика банкрутства підприємства поділяється на дві підсистеми: експрес-діагностика банкрутства та фундаментальна діагностика банкрутства.

Експрес-діагностика характеризує систему оцінки фінансового розвитку підприємства на основі даних його фінансового обліку та стандартних алгоритмів аналізу. Система експрес-діагностики банкрутства забезпечує раннє виявлення ознак кризового стану підприємства і дозволяє застосувати оперативні заходи щодо їх нейтралізації. Ця система ефективна на стадії легкої фінансової кризи. За інших масштабів кризового стану ця система обов’язково повинна доповнюватися системою фундаментальної діагностики.

Фундаментальна діагностика – це система оцінки параметрів кризового розвитку підприємства, що використовує методи факторного аналізу та прогнозування.

За цільовою орієнтацією процесу діагностування діагностику банкрутства клисифікують на антикризову та кризову.

Кризова діагностика – дослідження стану підприємства в період кризи з метою виявлення можливостей ії подолання, здійснюється під час оцінки імовірності банкрутства підприємств у провадженні справи про банкрутство у господарському суді. Завдання кризової діагностики: оцінка масштабності й глибини кризи; вивчення причин ії утворення; вибір найбільш ефективного варіанта процедур банкрутства з погляду законодавства. Методи діагностики, що застосовуються в судовому процесі, тобто безпосередньо після провадження у справі про банкрутство, є регламентованими, і їх зміст розкривається у відповідних нормативно-законодавчих актах:

Антикризова діагностика – це дослідницький процес постійного моніторингу стану підприємства, завданнями якого є:

- своєчасне розпізнавання симптомів кризової ситуації та їх кількісний вимір;

- оцінка діяльності підприємства як цілісної системи для визначення орієнтирів;

- виявлення причин утворення кризи підприємства і вироблення найбільш раціональних управлінських рішень.

Дата добавления: 2015-05-24