Методи генетичних досліджень. Особливості методів дослідження генетики людини

Методи генетичних досліджень:

Гібридологічний метод, застосований Г.Менделем, полягає в схрещуванні (гібридизації) організмів, які відрізняються за певними станами однієї чи кількох спадкових ознак. Нащадків, одержаних від такого схрещування, називають гібридами. Гібридизація лежить в основі гібридологічного аналізу - дослідження характеру успадкування станів ознак за допомогою системи схрещувань.

Генеалогічний метод полягає у вивченні родоводів організмів. Це дає змогу простежити характер успадкування різних станів певних ознак у ряді поколінь. Він широко застосовується в медичній генетиці, селекції тощо. За його допомогою встановлюють генотип особин і вираховують ймовірність прояву того чи іншого стану ознаки у майбутніх нащадків.

Популяційно-статистичний метод дає можливість вивчати частоти зустрічальності алелей у популяціях організмів, а також генетичну структуру популяцій. Крім генетики популяцій, його застосовують й у медичній генетиці для вивчення поширення певних алелей серед людей (головним чином тих, які визначають ті чи інші спадкові захворювання). Для цього вибірково досліджують частину населення певної території і статистично обробляють одержані дані.

Цитогенетичний метод ґрунтується на дослідженні особливостей хромосомного набору (каріотипу) організмів. Вивчення каріотипу дає змогу виявляти мутації, пов’язані зі зміною як кількості хромосом, так і структури окремих із них. Біохімічні методи використовують для діагностики спадкових захворювань, пов'язаних із порушенням обміну речовин. За їхньою допомогою виявляють білки, а також проміжні продукти обміну, невластиві даному організмові, що свідчить про наявність змінених (мутантних) генів. Відомо понад 500 спадкових захворювань людини, зумовлених такими генами (наприклад, цукровий діабет).

Близнюковий метод полягає у вивченні однояйцевих близнят (організмів, які походять з однієї зиготи). Однояйцеві близнята завжди однієї статі, бо мають однакові генотипи. Досліджуючи такі організми, можна з'ясувати роль чинників довкілля у формуванні фенотипу особин: різний характер їхнього впливу зумовлює розбіжності у прояву тих чи інших станів певних ознак.

Закономірності успадкування ознак єдині для всіх організмів. Вивчення їх у людини пов’язано з певними труднощами. На людині неможливо ставити експерименти. Повільна зміна поколінь, невелика кількість дітей у кожній родині також гальмують вивчення генетики людини. Генетику людини вивчають такими методами: генеалогічний, близнюковий, цитогнетичний, біохімічний, дерматогліфічний.

Дерматогліфічний - вивчає характер розташування на поверхні шкіри людини папілярних ліній. Дерматогліфічний метод ділиться на дочірні галузі:

· дактилоскопія (вивчення візерунків на подушечках пальців);

· пальмоскопія (вивчення папілярних малюнків на долонях);

· плантоскопія (вивчення папілярних ліній на підошвах).

Не зважаючи на індивідуальну неповторність візерунків, виділяють три основних типи їх: дуги, петлі і завиткові візерунки. Дугові візерунки зустрічаються рідше решти (6%), петлеві візерунки найбільш поширені (60%) і завиткові займають середнє місце за поширеністю (34%). На пальцях ніг є також три типи візерунків, але у іншому відсотковому співвідношенні. Рельєф долоні теж дуже складний, у ньому виділяють ряд полів, подушечок і долонних ліній. Відхилення від відсоткового співвідношення візерунків на відбитках пальців рук та ніг а також характерні зміни рельєфу долоні можуть свідчити про наявність у людини спадкових захворювань.

Дата добавления: 2015-05-24