Монолог книжки

Похвала книгам

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі, і зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приймаємо серцем книжну науку.

Велика користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі. В книгах – світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене – люблю, а хто дошукається мене – знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами. Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві святої Софії, яку сам збудував.

Повість минулих літ

Я книжка. Подивіться, яка я гарна і цікава! Надіюсь, що ви полюбите мене. Адже я познайомлю вас із незвіданими світами, навчу розрізняти добро і зло. Тільки читайте мене вдумливо, не поспішаючи.

Я пройшла нелегкий шлях, щоб потрапити у ваші руки. Спочатку була високим деревом і росла в лісі. Лісоруби зрубали мене. З дерева робітники на фабриках зробили папір.

Письменники написали оповідання і вірші.

Художники намалювали малюнки до моїх сторінок.

У друкарні мене друкували. А потім розвозили мене у книгарні, бібліотеки. Так я потрапила до вашої школи.

Багато людей працювало, щоб мене створити.

Бережіть мене – я ваш друг.

Мудрі дорадники

Був один чоловік. Що його спитають – він усе знає.

– Як це ти все вмієш і все знаєш? – питали його люди.

– Я з мудрими людьми раджуся, – відповідав чоловік.

– А хто ці мудрі люди? Ти ж нікуди не ходиш і до тебе ніхто не приходить, – казали люди.

– Вони в мене в хаті, – сказав чоловік.

Одного разу люди прийшли до його хати, щоб побачити цих мудрих дорадників.

– Де ж твої мудрі дорадники? – запитали.

– А ось, – показав чоловік на шафу з книжками. – Книжки – мої мудрі дорадники.

– Ці дорадники і в нас можуть бути й, ми теж можемо усе знати, – сказали люди.

За О.Моторним

Гра «Поміняйте місцями»

Діти розглядають запис на дошці і знаходять слова у стовпчиках. Вони спо­чатку читають кожне слово у звичайному темпі, а потім — пришвидшено.

Поміркуйте, як поміняти ці слова місцями, щоб вийшло речення.

к	р	н	3	п
н	0	а		о
и	3	б		Д
г	у	е		р
о	м	р		у
ю	у.	е		ж
		ш		и
		с		ш
		я		с
				я

(З книгою подружишся — розуму наберешся.)

— Яке речення отримали? До якого жанру воно належить? (Прислів'я)

— Отже, діти, читайте! Нехай кожного дня ваші найкращі друзі і по­радники — книжки — дарують вам безліч нових знань!

Матеріал до української мови

1. Гра “Листоноша”

У кожного учня листівка, на якій написане слово. На дошці – три скриньки, на кожній – схема слів. Учень розбираэ слова за будовою і кидає свою листівку до скриньки.

Матеріал до гри: дітки, столики, садочки, ніжка, зимовий.

садок, мішок, столик, лісок, чайок.

пролісок, промовець, прикордонник.

2. Казка з опорою на малюнок.

Спостерігати за утворенням нових слів звірятам дуже сподоба­лось. Тепер вони знали і могли використовувати у своєму мовленні набагато більше слів, ніж раніше. Якщо їм потрібно було нове слово, вони швиденько бігли до Словотворчої галявини і там утворювали нові слова. А щоб добре розрізняти частинки, вони вирішили дати їм спеціальні назви.

Білочка. Я пропоную назвати частинку, яка просто змінює форму слова, а його значення не змінює і стоїть у кінці слова, — закінченням.

Зайчик. Я гадаю, що частину без закінчення можна назвати осно­вою слова, тому що вона основна в слові, за нею можна здогадатися про основне значення слова.

Лисичка. Друзі, на мою думку, частину в основі слова, яка повто­рюється в усіх споріднених словах, словах-родичах, можна порівняти з коренем, тому що вона дає життя слову, тому їй дуже підходить назва «корінь».

їжачок. А частинки, які приставляються перед коренем і після ньо­го, назвемо префікс і суфікс.

Дякуємо вам, звірята, повертайтеся до своїх домівок. А ви, діти, прига­дайте, які з частин слова ми вже навчилися визначати. (Закінчення і основу.)

— Відгадайте загадку, і ви дізнаєтеся, над якою частиною слова ми будемо працювати сьогодні.

Я у кожній деревинці,

Квітці, кущику, травинці.

Ну, а на уроці мови

Ти мене побачиш в слові. (Корінь.)

Дата добавления: 2015-05-24