Основні елементи уроку

Найповнішим чином представлені в структурі комбінованого уроку. До них відносять: організаційну частину; актуалізацію опорних знань та їхню корекцію; мотивацію та стимуляцію навчальної діяльності; пояснення нового матеріалу; діагностику рівня засвоєних учнями знань, умінь і навичок та їхню корекцію; закріплення нового навчального матеріалу; підведення підсумків уроку; пояснювальне ознайомлення з домашнім завданням.

Організаційна частина. Включає вітання вчителя з класом, перевірку готовності учнів до навчальної праці, контроль за санітарно-гігієнічними умовами навчального заняття, виявлення відсутніх на уроці учнів, ознайомлення з планом навчальної роботи на уроці.

Перевірка знань, умінь і навичок учнів та їхня корекція. Передбачає перевірку письмових та усних домашніх завдань. Проводиться у формі усного вибіркового опитування, яке поєднується із виконанням у письмовій формі індивідуальних завдань, записаних на картках індивідуальної роботи. У випадку необхідності письмовою перевіркою у вигляді короткої самостійної роботи охоплюють усіх учнів. Паралельно з перевіркою щойно засвоєних знань, умінь і навичок у режимі повторення проводиться перевірка засвоєних. Поряд із цим у міру необхідності відбувається корекція як одних, так і других.

Актуалізація опорних знань та їхня корекція. Проводиться переважно перед вивченням нового навчального матеріалу з метою пригадати ті знання, уміння і навички, які слугують базою для засвоєння нових. З цією метою найчастіше використовується короткочасне швидке фронтальне опитування учнів. У випадку необхідності відбувається корекція базових знань. Коли вона затягується і потребує такої тривалості, яка руйнує заплановану структуру уроку, в окремих випадках вивчення нової теми відміняють.

Мотивація та стимуляція навчальної діяльності. Передбачає усвідомлення учнями посильності поставлених перед ними цілей та навчальних завдань, розуміння необхідності їхнього виконання. Стимуляції навчальної діяльності сприяє наближення змісту матеріалу до внутрішніх і зовнішніх потреб вихованців, формування у них відчуття розширення власних навчальних можливостей у процесі його вивчення. Цьому слугують відповідні сугестивні установки, які формує вчитель упродовж навчання, а також форми навчальної роботи, які збуджують емоційну сферу школяра.

Пояснення нового навчального матеріалу. Полягає у такій організації навчально-пізнавальної діяльності учня, за якої він успішно його сприймає, розуміє, засвоює, закріплює і застосовує на практиці. Для педагогічного керівництва цим процесом і надання в міру необхідності відповідної допомоги між вчителем і учнями повинен існувати зворотний зв'язок.

Діагностика рівня засвоєння учнями знань, умінь і навичок та їхня корекція. Здійснюється за допомогою короткочасних оперативних контрольних робіт, письмових, графічних, практичних. Інколи їх заміняє усне фронтальне опитування або перевірка за допомогою комп'ютерної техніки. Діагностика дає можливість установити картину повноти засвоєння нового навчального матеріалу, визначити характер диференційованості учнів за рівнем засвоєння його, здійснити його необхідну корекцію.

Закріплення нового навчального матеріалу. Часто здійснюється у формі короткої дидактизованої гри або вибіркового фронтального опитування учнів, упродовж якого вчитель допомагає їм віднайти місце нових знань у системі раніше засвоєних, а також остаточно висвітлити їхні внутрішньо-системні та зовнішньо-системні зв'язки.

Підведення підсумків уроку. Передбачає визначення повноти виконання поставлених цілей та завдань, роль та значення засвоєння визначеного обсягу змісту освіти, оцінку активності окремих учнів під час уроку.

Пояснювальне ознайомлення з домашнім завданням. Переважно проводиться в кінці уроку. Але інколи вчителі розпочинають із нього урок, використовуючи це з мотиваційною метою. В обох випадках учитель пояснює зміст завдання, методику його виконання. Перевіряє, як учні зрозуміли це, чи зробили відповідні записи у щоденниках.

33.ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ

Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.

Попередня підготовка до уроку

Передбачає вивчення навчальної програми; її поясню­вальної записки, змісту самої програми, усвідомлення ме­ти і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і зав­дань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з під­ручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, пе­дагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід. Він має знати, що учні вивчали з цього предмета в попередніх класах і що вивчатимуть у наступних. Для здійснення міжпредметних зв'язків треба орієнтуватися в змісті суміжних нав­чальних дисциплін.

Перед початком навчального року вчитель трохи тверезіє, далі розподіляє час на вивчення всіх тем програми, визначаючи відповідні ка­лендарні терміни з урахуванням кількості тижневих годин, відведених на цей предмет навчальним планом і розкладом занять. Розподілена таким чином навчальна програма є ка­лендарним планом роботи вчителя з предмета.

До початку вивчення розділу або великої теми він пла­нує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу, формування вмінь і на­вичок в учнів. Плануючи роботу з конкретної теми, вчи­тель визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в учнів у процесі вивчення цієї теми; які знання із вивче­них раніше розділів програми слід використати, щоб уч­ні добре зрозуміли новий матеріал і включили його до сис­теми своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з'ясувати їх; які практичні роботи учнів внести до плану і як пов'язати теорію з практикою, які передбачи­ти екскурсії; як встановити зв'язки з іншими навчальни­ми предметами; які нові знання має повідомити вчитель, а які учні засвоять самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати учням; як контролювати ро­боту й організувати самоконтроль учнів; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; у яких частинах ро­боти з теми і якими засобами вплинути на емоційні пере­живання школярів; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі учні повноцінно засвоїли передбачені програ­мою знання, а також набули відповідних умінь та нави­чок.

Під час попередньої підготовки до уроку вчитель пови­нен ознайомитися не лише з підручниками і посібниками, а й переглянути навчальні діафільми та кінофільми, про­слухати звукові посібники та ін. Значну увагу слід звер­нути на матеріальне забезпечення практичних і лаборатор­них занять. За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити.

Важливе питання попередньої підготовки до навчаль­ного процесу в конкретному класі — вивчення стилю вик­ладання у ньому інших вчителів, ознайомлення з особли­востями учнів, їх ставленням до навчання, до навчальних предметів і до вчителів, що допомагає швидше орієнтува­тися в обстановці, знаходити правильні виходи з можли­вих ситуацій.

Така загальна підготовленість дає змогу вчителю про­дуктивніше готуватися до безпосереднього конкретного уроку. Недарма В. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя.

Безпосередня підготовка до уроку

Потребує глибокого продумування кожного його струк­турного елемента і може відбуватися в такій послідовно­сті:

Формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня — домогтися міцного засвоєння знань, фор­мування практичних умінь і навичок з конкретного нав­чального матеріалу; розвиваюча — розвивати мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, актив­ність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізна­вальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колек­тиву класу.

Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Оп­рацьовуючи програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв'язки, підібрати нові факти, приклади для напов­нення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню нави­чок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів.

Вибір форм організації навчання. Підібравши тип уро­ку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо про­думати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи.

Вибір методів і прийомів навчання. Потрібно наміти­ти, які методи використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до пред­мета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність нав­чальної праці, виконання домашнього завдання; актив­ність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, по­тенційні можливості кожного.

Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде ви­користано на уроці.

Визначення змісту й методики виконання домашньо­го завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продума­ти зміст інструктажу щодо його виконання.

Складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на ко­жен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнан­ня та навчальні посібники. Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв'язки задач, які будуть за­пропоновані на уроці.

Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов'язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уро­ку, і способи їх подолання.

Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконан­ня учнями домашнього завдання.

34.ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ.

Серед основних вимог до уроку розрізняють: організаційні, дидактичні, психологічні, психотерапевтичні, санітарно-гігієнічні, етичні.

Організаційні вимоги. Передбачають визначення вчителем мети і завдань уроку та шляхів їхньої реалізації в конкретних умовах конкретного класу; забезпечення заняття необхідними навчальними засобами; продумування стимуляційно-мотиваційного комплексу, хронометраж основних етапів уроку.

Дидактичні вимоги. Полягають у забезпеченні належних дидактичних умов для педагогічно ефективної системи навчально-пізнавальної діяльності учня. Це стає можливим за умови чіткої постановки цілей і завдань уроку, правильного відбору та обґрунтованої структуризації визначеного навчальною програмою змісту освіти, плануванні необхідних методів та прийомів пізнавальної діяльності, виявленні шляхів реалізації навчальних принципів.

Психологічні вимоги. Спрямовані на дотримування психологічних закономірностей процесу навчального пізнання, відповідної його мотивації, позитивного ставлення учнів до навчання.

Психотерапевтичні вимоги. Передбачають дотримування вчителем конгруентності у ставленні до учнів. Мається на увазі таке ставлення, яке співвідноситься з позицією педагога, що виражається словами: "Ти мені подобаєшся", а не "Ти мені будеш подобатися, якщо...". На цій основі відбувається звільнення як учнів, так і вчителя від не завжди помітних мікропсихотравм. Створюється на уроці така психологічна атмосфера і використовуються такі психотерапевтичні засоби, які у сукупності допомагають розкрити внутрішній резервний комплекс особистості, що виявляється не лише у розширенні мнестичних можливостей школяра, а й у цілісному стимулюванні його особистості.

Санітарно-гігієнічні вимоги. Не завжди безпосередньо пов'язані з діяльністю вчителя на уроці, але впливають на перебіг навчальної діяльності. Передбачають відповідні освітленість класу, забезпечення чистим повітрям, належний температурний режим, раціональний розклад уроків, режим навчальної діяльності. Висота парт повинна відповідати віку дітей, оскільки у протилежному випадку порушуватимуться постава та зір дітей.

Гігієна розумової праці потребує впровадження в школах програм розвитку образного мислення (Е.Каструбін), оскільки за умови,холоду" на яскраві образи, що формуються в основному за участю правої півкулі кори головного мозку, започатковують свій розвиток дидактогенні неврози.

Певні санітарно-гігієнічні вимоги ставляться до використання технічних засобів навчання.

Важливу роль відіграє дотримування чистоти у класному приміщенні.

Етичні вимоги. Передбачають насамперед педагогічну тактовність учителя не тільки під час спілкування з учнями, але й у ставленні до них за рамками класно-урочної діяльності. Важливе значення має також об'єктивна оцінка вчителем знань учнів.

Дата добавления: 2015-05-24