Методи бюджетного регулювання

Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи у відповідності із поділом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У бюджетній практиці України використовуються такі методи бюджетного регулювання:

- метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які

надходять на території місцевого бюджету;

- надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні

трансферти);

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справляються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні (по- вний чи частковий), загальнодержавні доходи (податки, збори) можна розділити на закріплені і регульовані.

Закріплені доходи - це доходи, які цілком у певній частині закріплюються за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи - це доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві орган влади. Перелік регульованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. Практика бюджетного регулювання свідчить про переваги методувідсоткових відрахувань, які полягають ось у чому:

- збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуванням гнучких

доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

- -досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і загальнодержавних податків, оскільки певну частку можна одержати лише за умови їх повного надходження;

- місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що в якості регульованих доходів використовуються такі доходи, що характеризуються рівномірністю надходження в часі та по території країни, а також достатньо великими розмірами над- ходжень і захищеністю від дії економічних та інших факторів, які змогли б спричинити коливання в обсягах надходжень. Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань можуть використовуватися такі нормативи відрахувань:

- єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць;

- групові, тобто єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (залежно від рівня податкового потенціалу і бюджетної забезпеченості на одного жителя); - індивідуальні — окремі для кожної адміністративно-територіальної одиниці.

У практиці бюджетного регулювання України за роки незалежності застосовувалися всі види нормативів відрахувань від загальнодержавних податків. Так, у 1991—1997 рр. використовувались єдині нормативи відрахувань за всіма регулюючими податками. У 1998 р. була зроблена спроба розподілу податків: за державним бюджетом закріплювалися непрямі, а за місцевими бюджетами - прямі податки. У 1999 р. Відбулося повернення до групових нормативів відрахувань. У даний час перевага віддана єдиним нормативам, що відповідає ринковим засадам господарювання.

За сучасних умов важливе місце у процесі бюджетного регулювання займають трансферти. Разом із запровадженням Бюджетного кодексу України вони стають основним методом бюджетного регулювання, що відповідає досвіду зарубіжних країн.

Дата добавления: 2015-05-24