Огляд ключових категорій. Фінансовий стан підприємства – це показник його кредитоспроможності, платоспроможності, фінансової конкурентоспроможності

Фінансовий стан підприємства – це показник його кредитоспроможності, платоспроможності, фінансової конкурентоспроможності, виконання платіжних зобов’язань перед державою, іншими підприємствами, працівниками.

Аналіз фінансового стану класифікують за: змістом процесу управління, періодичністю проведення, об’єктами та суб’єктами аналізу, методами проведення аналізу.

Мета аналізу фінансового стану – своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства та пошук шляхів зміцнення фінансової стійкості та платоспроможності.

Основне джерело аналізу фінансового стану – фінансова звітність підприємства: ф.1 «Баланс»; ф.2 «Звіт про фінансові результати»;ф.3 «Звіт про рух грошових потоків»; ф.4 «Звіт про власний капітал».

Основні методи аналізу фінансового стану:

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- трендовий аналіз.

Горизонтальний аналіз передбачає визначення абсолютних та відносних величин валюти балансу та його статей.

Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення зміни питомої ваги окремих статей балансу, темпів приросту показників динаміки структурних змін, ціни одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті.

«Поведінку» кожної статті балансу визначають за допомогою трендового аналізу.

Динаміку змін загального фінансового стану підприємства досліджують за даними порівняльного аналітичного балансу.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства передбачає:

- визначення динаміки зміни валюти балансу;

- встановлення відповідності динаміки змін валюти балансу динаміці обсягів виробництва, реалізації продукції, прибутку.

- визначення показників прибутку і обсягу реалізованої продукції в розрахунку на одну гривню середньорічної вартості майна.

У ході аналітичного дослідження динаміки складу та структури майна підприємства дають загальну оцінку капіталу, співвідношенням основного та оборотного капіталу, ефективності капіталу, ефективності (рентабельності) та інтенсивності (оборотності) використання капіталу.

Аналіз динаміки складу та структури джерел фінансових ресурсів передбачає дослідження змін структури власного та позикового капіталу, власного оборотного капіталу, показників ринкової та фінансової стійкості.

Оцінку достовірності власного капіталу проводять за допомогою коефіцієнтів капітального покриття (відношення власного капіталу до активів).

Наявність власних оборотних коштів (ВОК) їх збереження та ефективне використання – важлива ознака фінансової стійкості підприємства. ВОК визначають як різницю між загальною сумою власного капіталу, забезпечення наступних витрат і платежів та довгострокових зобов’язань (І, ІІ та ІІІ розділи пасиву балансу) та необоротними активами (І розділ активу балансу) або як різницю між поточними активами та поточними зобов’язаннями.

До показників ефективності використання позикового капіталу відносять передусім ефект фінансового важеля, який показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучених в оборот позикових коштів.

Фінансовий леверидж – це взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу, потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, який забезпечує діяльність підприємства на основі збільшення прибутку, платоспроможність та кредитоспроможність підприємства.

До абсолютних показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства, відносяться залишок або нестачу джерел коштів для формування запасів і затрат.

Розрізняють чотири типи фінансової стійкості: абсолютна стійкість, нормальна стійкість, нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

До відносних показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства, відносять показники структури капіталу (коефіцієнти фінансової незалежності, фінансової стійкості, фінансової залежності, плече фінансового важеля); показники, які характеризують стан оборотних коштів (коефіцієнти маневрування власного оборотного капіталу, забезпечення матеріальних оборотних фондів власними джерелами фінансування, стабільності структури оборотних коштів); показники, які характеризують стан основного капіталу (частка основного капіталу у власному, коефіцієнти модернізації, реальної вартості майна); коефіцієнт ділової активності, ефективності використання фінансових ресурсів.

Платоспроможність характеризує наявність у підприємства коштів для погашення боргових зобов’язань.

Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати свої активи на гроші без втрат їх ринкової вартості для покриття всіх необхідних платежів. Розрізняють коефіцієнти абсолютної, термінової, проміжної та загальної платоспроможності.

Коефіцієнт абсолютної платоспроможності – це відношення грошових коштів та їх еквівалентів до короткострокових зобов’язань. Теоретично виправдане значення 0,1-0,2.

Коефіцієнт термінової платоспроможності – це відношення грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до короткострокових зобов’язань. Теоретично виправдане значення 0,25-0,35.

Коефіцієнт проміжної платоспроможності – це відношення грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебіторської заборгованості до короткострокових зобов’язань. Теоретично виправдане значення 0,7-0,8.

Коефіцієнт загальної платоспроможності – це відношення всієї суми оборотних активів до короткострокових зобов’язань. Теоретично виправдане значення 2-2,5.

Під кредитоспроможністю розуміють наявність у позичальника передумов для одержання кредитів, своєчасної оплати відсотків за користування ними і здатність повністю в установлені терміни розрахуватися з банком за своїми зобов’язаннями.

Під грошовими потоками розуміють сукупність розподілених у часі надходжень і виплати грошових коштів та їх еквівалентів. Розрізняють грошові потоки як результат операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Фінансове прогнозування має за мету передбачити можливі очікувані зміни фінансового стану, визначити ймовірність банкрутства підприємства.

Для діагностики ймовірності банкрутства проводять прогнозування обсягу реалізації, доходів, витрат, чистих грошових потоків та складають прогнозний баланс.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під фінансовим станом підприємства?

2. Розкрийте роль і значення аналізу фінансового стану підприємства.

3. Назвіть користувачів бухгалтерської (фінансової) звітності та пояснити інтерес кожного з цих до об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства.

4. За якими ознаками класифікують види аналізу фінансового стану підприємства.

5. Охарактеризуйте систему показників, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства.

6. Перелічить джерела аналізу фінансового стану підприємства.

7. Розкрийте зміст бухгалтерського балансу як основного джерела аналізу фінансового стану підприємства.

8. Як будується порівняльний аналітичний баланс?

9. Що розуміють під «читанням» балансу?

10. Які показники фінансового стану підприємства визначають у ході горизонтального аналізу?

11. Визначить мету вертикального (структурного) аналізу.

Бібліографічний список до теми [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 13, 14]

Тема 8 Аналіз прибутку і рентабельності

Мета: засвоєння, поглиблення та систематизація знань про сутність, значення, завдання та методику аналізу прибутку і рентабельності підприємства

План вивчення теми

1. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

2. Аналіз впливу чинників на формування валового прибутку підприємства.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Самостійна робота студентів передбачає:

· вивчення теоретичних положень, понять, категорій, алгоритмів розрахунків;

· огляд ключових категорій;

· розв’язання ситуаційних вправ;

· виконання завдань самостійної роботи;

· складання та оформлення аналітичних висновків за результатами аналізу.

В результаті роботи з літературою, наведеною для даної теми, студент повинен:

· отримати, засвоїти, систематизувати та закріпити знання із програмних питань;

· зрозуміти і запам’ятати основні поняття, терміни;

· відповісти на контрольні питання для закріплення отриманих теоретичних знань;

· розв’язати ситуаційні вправи;

· виконати завдання самостійної роботи відповідно до методичних рекомендацій;

· скласти висновки за результатами аналізу прибутку і рентабельності.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування оборотних активів, виконання зобов’язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства, доходи акціонерів і т. д.

Згідно з Положенням бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” розрізняють кілька видів прибутку, зокрема

- валовий прибуток – різниця між сумами чистого доходу (виручки) від реалізації продукції і собівартості реалізованої продукції,

- фінансові результати від операційної діяльності, які відрізняються від валового прибутку на суму адміністративних витрат і витрат на збут та інших операційних доходів й витрат,

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування - алгебраїчна сума фінансових результатів від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат,

- фінансові результати від звичайної діяльності,

- чистий прибуток (або збиток) – алгебраїчна сума фінансових результатів від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Прибуток - це провідний показник господарської діяльності. За його допомогою визначається рівень рентабельності – головна характеристика ефективності функціонування підприємства.

Показник прибутку характеризує абсолютний ефект від діяльності, рентабельність показує міру ефективності – відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється.

Рентабельність – це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність – відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього насамперед залежить вибір оціночного показника (прибутку), що використовується в розрахунку.

Найчастіше використовується чотири різних показники:

1). валовий прибуток (ряд. 050 ф.2),

2). операційний прибуток (ряд. 100 ф.2),

3). прибуток до оподаткування (ряд. 170 ф.2),

4). чистий прибуток (ряд. 220 ф.2).

Рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат, чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, застосованих ресурсів.

Рентабельність застосованих ресурсів нерідко обчислюється як відношення фінансових результатів від звичайної діяльності (до або після оподаткування) до балансових активів, власного капіталу, сукупності основних виробничих фондів.

Рентабельність реалізованої продукції звичайно розглядається як співвідношення валового прибутку та чистого доходу (виручки) від реалізації.

Рентабельність окремих виробів розраховується як відношення різниці між ціною (без податку на додану вартість та акцизного збору) та собівартістю виробу до його собівартості.

Рентабельність застосованих засобі в, яка звичайно сприймається як рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, а також позареалізаційні фінансові результати.

Показники рентабельності можна розраховувати за окремими структурними підрозділами і за видами діяльності.

Дуже важливо дати оцінку питомої ваги виробів з низькою рентабельністю, нормальною рентабельністю та високорентабельних, а також виробів, по яких рентабельність помітно зросла, суттєво не змінилася, знизилася.

Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі, не існує. Тому зростання усіх показників рентабельності в динаміці за періоди звітності розглядається як позитивна тенденція.

Залежно від того, з чим порівнюється показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажів.

І. Рентабельність інвестицій (капіталу):

У цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховуються два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу (або активів) і рентабельність власного капіталу.

1. Рентабельність сукупного капіталу (або активів) (Ра):

. (2.9)

або

. (2.10)

(2.11)

або

Ра = Чиста рентабельність продажів х Коефіцієнт оборотності активів. (2.12)

2. Рентабельність власного капіталу (Р_вк):

. (2.13)

RОЕ = RОА · (Активи: Власний капітал), (2.14)

(2.15)

Варто звернути увагу на той факт, що збільшення фінансового левериджу пов’язане зі збільшенням частки позикового капіталу. Тому існує визначений ризик у залученні позикового капіталу, що виправдовується тільки тоді, коли прибуток, отриманий від ефективного використання від активів, перевищує процентні ставки по отриманих кредитах.

ІІ. Рентабельність продажів:

Оцінююча рентабельність продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації, розраховують коефіцієнти рентабельності всієї продукції в цілому або окремих її видів. Як і у випадку з рентабельністю капіталу, існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких зумовлене вибором того чи іншого виду прибутку. Найчастіше використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів.

1. Валова рентабельність реалізованої продукції (Р_врп):

(2.16)

2. Операційна рентабельність реалізованої продукції (Р_орп):

(2.17)

3. Чиста рентабельність реалізованої продукції (Р_чрп):

(2.18)

Дата добавления: 2015-05-24