Макроеволюційний процес

ВИД. ВИДОУТВОРЕННЯ. МІКРОЕВОЛЮЦІЯ.

1 Вид – сукупність популяцій особин, які є подібними між собою за будо- вою, функціями, процесами життєдіяльності, займають певний ареал, віль- но схрещуються, дають плодюче потомство і не гібридизуються з іншими видами.

Критерії виду

морфологічний фізіологічний

біохімічний

географічний

екологічний

(подібність особин за будовою)

(особливості процесів життєдіяль- ності)

(однакова структура ДНК, білків)

(існування на певному ареалі)

(екологічна ніша, в якій існує вид)

етологічний (поведінка організмів одного виду)

історичний (період існування виду)

генетичний

(число, розмір, форма хромосом

2 Еволюція

мікроеволюція макроеволюція

видоутворення існування виду невизначено довгий

час

Результати еволюції

підвищення рівня організації різноманітність пристосованість

видів відносна організмів

3 Видоутворення

географічне (внаслідок географічної ізоляції – міграція, фрагментація)

екологічне (внаслідок екологічної ізоляції)

раптове (поліплоїдія, гібридизація, зміни в каріотипі)

4 Біологічний прогрес Біологічний регрес

Видове різноманіття

+ – Чисельність популяцій

+ –

Ареал

процвітання видів, утворення нових популяцій, видів

Результати

Організми

загроза вимирання видів

покритонасінні, комахи, ссавці хвощі, плазуни

5 Шляхи досягнення біологічного прогресу

ароморфоз ідіоадаптація загальна дегенерація

Закон Сєверцова: короткі періоди ароморфозу чи дегенерації змінюються тривалими періодами ідіоадаптацій.

6 Терміни:

Мікроеволюція – сукупність еволюційних процесів, що відбуваються в по- пуляціях одного виду.

Видоутворення – еволюційний процес виникнення нових видів. Макроеволюція – сукупність еволюційних процесів, що сприяють утворен-

ню надвидових таксонів.

Ароморфоз – ускладнення будови організмів, що підвищує їх рівень органі- зації і сприяє кращому пристосуванню до різноманітних умов.

Ідіоадаптація – зміни в будові організму, що не приводять до підвищення рівня організації, а є лише пристосуванням до певних умов.

Загальна дегенерація – спрощення будови організмів як пристосування до нового середовища життя.

6 Інтеграція – структурне об’єднання та узгодженність дій окремих частин цілісної системи.

Ценофіли – види, популяції яких входять до складу стабільних екосистем, вузько пристосовані до певних умов, еволюційно непластичні.

Ценофоби – види, популяції яких входять до складу сукцесій, мають високу екологічну пластичність, мало спеціалізовані.

Фактори еволюції – впливи, що спричиняють адаптивні зміни організмів, популяцій, видів.

Темпи еволюції – проміжки часу, за яких виникають певні систематичні групи. Неокатастрофізм – система поглядів, що грунтується на факті етапності роз-

витку життя на Землі.

Біогеоценотична криза – необоротне руйнування біогеоценозів у певній частині біосфери.

Сальтаціонізм – система поглядів на темпи еволюції як стрибкоподібні змі- ни, що відбуваються за незначний проміжок часу і зумовлю- ють виникнення нових таксонів.

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ФАКТОРИ ЕВОЛЮЦІЇ: СИНТЕЗ ЕКОЛОГІЇ ТА ЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОГЛЯДІВ

Інтеграція в біологічних системах:

молекулярний → клітинний → організмовий → популяційний → екосистемний

(найвищий ступінь) (слабка інтеграція)

Біогеоценоз – середовище еволюційних процесів. Сукцесійна серія:

сукцесія 1 – сукцесія 2 –... – клімаксна (стабільна) екосистема

ценофоби ценофіли

2 Еволюція

спряжена (коеволюція) взаємопристосування організмів різних видів у стабільних біогеценозах

неспряжена

зміни в одній популяції мало залежать від

змін у іншій популяції у збіднених видами біогеоценозах

Фактори еволюції

природні антропогенний

абіотичні внутрішньовидові міжвидові

Тенденції еволюції:

- необоротність (генофонд популяції в результаті мутацій ніколи не тотож- ний генофонду попередніх поколінь, Л. Долло);

- нерівномірність (темпи еволюції зростають при нестабільних умовах се- редовища, еволюція різних таксонів відбувається із різною швидкістю);

- прискорення (із розвитком життя еволюція відбувається швидше, ніж при зародженні).

Темпи еволюції:

- Ж. Ламарк – ускладнення організації відбувається за незначні проміжки часу безперервно, поступово;

- Ч. Дарвін – безперервний і поступовий процес еволюції;

- С. Четвериков, Д. Холдейн, І. Шмальгаузен – темпи еволюційних процесів залежать від частоти зміни поколінь;

- Ж. Кюв’є – розвиток органічного світу відбувається внаслідок періодич- них глобальних катаклізмів, а на межі цих періодів екосистеми руйнувались і замінювались іншими (гіпотеза катастрофізму);

- С. Гоулд, Н. Елдрідж – в стабільні періоди розвитку біосфери темпи ево- люції незначні, під час біогеоценотичних криз видоутворення відбувається швидко, стрибкоподібно (гіпотеза сальтаціонізму).

3 Біогеоценотичні кризи

природні антропогенні

(непродумана діяльність людини)

геологічні

(зсуви материків, вулканічна діяльність)

біотичні

(поява і процвітання більш пристосованих видів)

4 Еволюційна гіпотеза перерваної рівноваги (Н. Елдрідж, С. Гоулд, С. Розу- мовський, В. Красилов):

- на кожному етапі історичного розвитку біосфери існує динамічна рівно- вага між біотичними та абіотичними складовими екосистем і біосфери в цілому;

- біогеоценотичні кризи необоротно порушують рівновагу в екосистемах;

- руйнування стабільних екосистем, вимирання ценофілів, адаптивна раді- ація ценофобів;

- при стабілізації умов довкілля виникають нові ценофіли і нові стабільні екосистеми;

- темпи еволюції незначні у стабільних екосистемах і прискорюються під час екологічних криз.

5 Гіпотеза еволюційного компромісу (Е. Майр, О. Расніцин):

- вид у формі популяцій одночасно пристосовується до дії окремих факторів та до їх комплексного впливу;

- вузько пристосовані (спеціалізовані) види можуть максимально викорис- товувати життєві ресурси, але це водночас знижує їх екологічну пластич- ність та еволюційний потенціал;

- при зміні умов існування більш уразливі ценофільні види;

- пристосування виду до комплексу умов довкілля можливе при неповних адаптаціях до дії окремих чинників, жодний вид не може бути повністю пристосованим до окремого чинника.

Дата добавления: 2015-05-24