Методи вивчення іноземних мов

Вступ

Іноземних мов у шкільній освіті зарубіжних країн».

Підходи до вивчення

В перiод з 2000 року по 2010 рiк

Динaмiкa кiлькостi iноземних туристiв, що в’їжджaли до Укрaїни

Геогрaфiчнa структурa в’їзного туризму до Укрaїни протягом 9 мiсяцiв 2010 року, (%).

Примiткa. Побудовaно aвтором зa дaними Держaвного комiтету стaтистики Укрaїни.

Рiк	Кiлькiсть iноземних туристiв, тис. осiб	Aбсолютний прирiст, тис. осiб	Вiдносний прирiст, %
	6430,9
	9174,3	2743,2	42,7
	10516,7	1342,5	14,6
	12513,9	1997,2	19,0
	15629,2	3115,3	24,9
	17630,8	1001,6	12,8
	18900,3	1269,5	7,2
	23073,0	4172,7	22,1
			10,3
	20798,3	- 4651	- 22,3
9 мiс. 2010			0,8

Примiткa. Склaдено зa дaними Держaвної служби туризму i курортiв Укрaїни.

Підготувала

студентка 51 УЗ

Котеленець Інна Ігорівна

Ніжин 2015

Зміст

Вступ. 2

1. Методи вивчення іноземних мов. 4

2.... Класифікація та характеристика методів вивчення іноземних мов 7

2.1. Перекладні методи. 7

2.2. Прямі методи. 10

2.3. Усний метод Гарольда Пальмера. 13

2.4. Методична система навчання читання Майкла Уеста. 15

2.5. Аудіо-лінгвальний та аудіо-візуальний методи. 17

3. Сучасні нетрадиційні методи вивчення іноземних мов. 22

3.1. Сугестивний метод. 22

3.2. Комунікативний метод. 24

3.3. Метод повної фізичної реакції 26

3.4. Драматико – педагогічний, „мовчазний” та „груповий” методи. 27

Висновки. 29

Список використаних джерел. 31

Інформація про вивчення іноземних мов дійшла до нас з часів глибокої давнини. Ще в епоху розквіту культури в Стародавньому Єгипті, Греції, Римі іноземні мови мали практичне та загальноосвітнє значення завдяки жвавим торговельним та культурним зв'язкам між цими країнами. Роль іноземних мов не слабшала і в період середньовіччя, про що свідчать літературні пам'ятники того часу та лексичні запозичення, відображені у словниках західноєвропейських мов. Спочатку грецька мова, а пізніше латина були тими основними іноземними мовами, яких навчали приватне та у школах. Проте жодна з іноземних мов не відігравала в Європі на протязі всієї історії розвитку її культури тієї виключної ролі, яку мала латинська мова протягом майже п'ятнадцяти століть. Будучи мовою церкви, науки та дипломатії, вона в епоху гуманізму претендує на світову першість і стає одним із основних предметів шкільного навчання. Лише в умовах зміцнення та подальшого розвитку національних мов у Західній Європі латинська мова поступово втрачає своє практичне значення, зберігаючи, однак, протягом довгого часу провідне положення як один із основних загальноосвітніх предметів у середній школі.

Історія методики навчання іноземних мов завжди була орієнтована на пошуки найбільш раціонального методу навчання. Вважається, що найдревнішим був натуральний метод, згідно з яким іноземна мова засвоювалась так, як дитина засвоює рідну мову - шляхом наслідування (імітації) готових зразків, багаторазового повторення їх та відтворення нового матеріалу по аналогії з вивченим.

Кожен метод має властиві йому позитивні та негативні сторони і за певних умов має свою об'єктивну цінність. Проте у всі часи методи, що використовувались в різних навчальних закладах, перебували в найбезпосереднішій залежності від соціального замовлення суспільства, яке впливало на мету і зміст навчання іноземних мов і навіть на вибір тієї чи іншої мови.

Оскільки термін «метод» має різне тлумачення, класифікація методів навчання викликає певні труднощі, тому що в основі їх назв лежать найрізноманітніші ознаки. В залежності від того, який аспект мови переважає у навчанні, метод має назву граматичного чи лексичного. Згідно з тією роллю, яку відіграють рідна мова та переклад у процесі навчання іноземних мов, методи діляться на перекладні та безперекладні (прямі) [14, с. 11]. Назва методу може бути зумовлена видом мовленнєвої діяльності, що складає мету навчання, у зв'язку з чим розрізняють усний метод та метод навчання читання. У назві методу може відбиватися спосіб розкриття значень іншомовних слів: прямий (безперекладний) і непрямий (перекладний), а також головний канал надходження іншомовної інформації: візуальний, аудіо-візуальний; зв'язок методу навчання з психічними процесами оволодіння іноземною мовою: свідомий та інтуїтивний, штучний та природний. Відомі методи, які були названі іменами їх авторів - методи Берліца. Гуена, Пальмера, Уеста, Фріза, Ладо, Лозанова, а також методи, в яких зафіксовано фактор часу: короткочасний, інтенсивний або певні психологічні феномени: методи релаксопедії, гіпнопедії, сугестопедії, активізації резервних можливостей особистості [14, с. 13].

В залежності від способів організації матеріалу та використання специфічних допоміжних засобів методи мають також відповідні-назви: метод програмованого навчання, метод з використанням ЕОМ і т. ін.

Історія методики навчання іноземних мов завжди була орієнтована на пошуки найбільш раціонального методу навчання. Вважається, що найдревнішим був натуральний метод, згідно з яким іноземна мова засвоювалась так, як дитина засвоює рідну мову - шляхом наслідування (імітації) готових зразків, багаторазового повторення їх та відтворення нового матеріалу по аналогії з вивченим.

Кожен метод має властиві йому позитивні та негативні сторони і за певних умов має свою об'єктивну цінність. Проте у всі часи методи, що використовувались в різних навчальних закладах, перебували в найбезпосереднішій залежності від соціального замовлення суспільства, яке впливало на мету і зміст навчання іноземних мов і навіть на вибір тієї чи іншої мови. Так, якщо в епоху гуманізму та Відродження класичні "мертві" мови і, в першу чергу, латинська відігравали роль засобу живого спілкування і використовувалися церквою, дипломатією, наукою, то у XVIII сторіччі у зв'язку зі зміцненням національних мов і розширенням міжнародних зв'язків латинська мова втратила свій колишній статус і стала переважно атрибутом освіченості та вченості. Зміни політичного, економічного, соціального та культурного характеру неминуче привели до витіснення мертвих класичних мов сучасними західноєвропейськими мовами: французькою (XVIII ст. - XIX ст.), німецькою (перша половина XX ст.) та англійською (XX ст.) з сьогоднішнім бумом американського варіанта англійської мови у зв'язку з широким розповсюдженням північноамериканської цивілізації (друга половина XX ст.).

Різні історичні періоди розвитку суспільства характеризуються певними методами навчання:

- в період Відродження переважав граматико-перекладний метод,

- в період інтенсивного розвитку капіталізму і міжнародних зв'язків, починаючи з кінця XIX ст. - прямий та усний метод;

- у період виникнення технічних засобів навчання у XX ст. - аудіо-візуальний, метод програмованого навчання, з використанням ЕОМ і комп'ютерів та ін.

Дата добавления: 2015-05-24