Коефіцієнт ритмічності (Критм) визначається відношенням фактичного (але не вище планового завдання) випуску продукції (або його питомої ваги) до планового випуску (питомої ваги)

У нашому прикладі коефіцієнт ритмічності в абсолютному вимірі становить:

К_ритм = ₌ ТПф (n) / ТПn

де ТПф (n) -фактичний випуск товарної продукціїв межах плану;

ТПn – плановий випуск товарної продукції.

Що ближче коефіцієнт ритмічності до одиниці, тим ритмічніше виконується графік виробництва.

Коефіцієнт варіації (К_вар) визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (середньо-декадного, середньомісячного, середньоквартального) плано­вого випуску продукції:

де Δх² – квадратичне відхилення від середньо декадного завдання;

n – число підсумкових планових завдань;

Х _пл. – середньо декадне завдання за графіком.

Коефіцієнт ритмічності відображає вплив на ритмічність лише фактів невиконання плану. Але порушення ритмічності відбувається і при перевиконанні плану, що також призводить у деяких випадках до негативних наслідків - утворення наднормативних некомплектних заділів незавершеного виробництва і залишків готової продукції на складах.

Для більш повної характеристики ритмічності використовуються так звані числа аритмічності, які є сумою відхилень (у частці одиниці) від плану у зв'язку з його невиконанням та пере­виконання м, тобто підсумовуються позитивні і негативні відхилення від планового випуску по декадах.

За допомогою чисел аритмічності, знаючи причини відхилень від планового випуску за декадами, можна визначити їх вплив на рит­мічність роботи підприємства.

Аналіз передбачає визначення упущеної можливості під­приємства з випуску продукції у зв'язку з неритмічною роботою.

Для цього рекомендується застосовувати різні методи, а саме:

• визначення різниці між випуском продукції, зарахованим у виконання плану з ритмічності, і плановим випуском продукції;

• визначення різниці між фактичним і можливим випуском
продукції, обчисленим виходячи з найбільшого середньодобо­вого (середньодекадного) випуску виробництва;

• множення різниці між найбільшим і найменшим середньо­добовим (середньодекадним) випуском продукції на відповідну кількість робочих діб (декад) у періоді, що аналізується

Є. В. Мних рекомендує визначати додатковий випуск продукції за умови ліквідації відставання виробництва в першу і в другу декади. При цьому не враховують кількість чи вартість продукції, виготовленої в третій декаді за рахунок надурочних робіт. Один з варіантів розрахунку обсягу продукції полягає в тому, що для двох перших декад цей обсяг встановлюють за обсягом третьої декади.

Дата добавления: 2015-05-24