М. Суми, 2009 р

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни «Соціальна педагогіка»

^{(повне найменування дисципліни)}

галузь знань _____________ 0304Право _______

^{(вказується тільки для бакалавра) (шифр і найменування)}

за напрямом підготовки 6.030402 Правознавство

^{(шифр і найменування)}

освітньо-кваліфікаційний рівень ______ бакалавр_ __________

^{(найменування)}

форма навчання денна форма навчання

^{(денна, заочна)}

І. Загальна характеристика курсу

«Соціальна педагогіка»

1.1. Цільова настанова

Викладання дисципліни «Соціальна педагогіка» відповідає стандартним вимогам, що їх прийнято у вищій школі України, а також сучасним світовим педагогічним тенденціям. Процес викладання відповідає усталеним нормативним документам.

Курс «Соціальна педагогіка» вивчається протягом 4-го семестру другого року навчання. Він має базовий характер для фахівців з спеціальності «правознавство». Його засвоєння не вимагає в межах вузівської підготовки якихось попередників і, разом з тим, створює необхідні умови ефективного засвоєння всіх подальших учбових дисциплін. Ця дисципліна пов’язана з вивченням такого предмету як «Конфліктологія», а також з циклом юридичнихз дисциплін, оскільки професія юриста входить до блоку професій «Людина-людина» і потребує неабияких педагогічних знань.

Мета учбової дисципліни «Соціальна педагогіка» полягає у формуванні системи основних педагогічних понять пов»язаних з усіма віковими особами і групами, виховання їх, яке відбувається як в організаціях спеціально для цього створених, так і в організаціях, для яких виховання не є основною функцією.

Завданнями навчального курсу є:

- дати наукову картину соціально-педагогічної дійсності усім тим, хто в своїй професійній діяльності буде працювати з людьми;

- дати теоретичну підготовку в об’ємі, необхідному для реалізації професійної діяльності;

- розвинути вміння бачити і вирішувати проблеми, які виникають в сфері їх професійної діяльності;

- сформувати гуманістичні установки відносно суб’єктів та процесу юридичної практики.

Вимоги до знань і умінь студента.

Студент повинен

знати:

Ø основні функції соціальної педагогіки і сфери застосування цих знань в різних галузях життя;

Ø історію становлення і розвитку соціальної педагогіки;

Ø природу соціалізації як соціально-педагогічного явища;

Ø основні характеристики та співвідношення мікро-, мезо-, макро- та мегафакторів соціалізації людини;

Ø закономірності і особливості соціально-педагогічної віктимології як складової частини соціальної педагогіки;

Ø методику соціального виховання як складової частини соціальної педагогіки.

уміти:

Ø аналізувати літературу з проблем філософії соціального виховання, соціально-педагогічної віктимології, факторів соціалізації, організації життєдіяльності, взаємодії в соціальному вихованні;

Ø моделювати ситуації втручання юриста в життєдіяльність різних вікових та соціальних груп населення; взаємодію різних об’єктів та суб’єктів в соціальному житті; життєдіяльність юридичних інститутів та окремих осіб;

Ø використовувати методи соціально-педагогічної діагностики для характеристики особи і колективу

Ø проводити педагогічні анкетування, тестування, спостереження; колективні, масові та групові заходи різноманітної спрямованості; оцінювати організацію дозвілля різних соціальних і вікових груп населення; правильно спілкуватися з реальними, потенціальними та латентними жертвами несприятливих умов соціалізації і т. ін.

Соціальна педагогіка як наука складається з декілька розділів, які вивчають кожний своє спрямування соціально-педагогічної роботи. Соціальне виховання досліджує виховні сили суспільства, профес і фактори соціалізації людини, виховання як соціальний інститут. Ці знання дають можливість пошуку шляхів і засобів використання можливостей суспільства як середовища, яке виховує людину. Соціально-педагогічна віктимологія – розділ, в рамках якого досліджується розвиток і виховання тих категорій людей, які стали чи можуть стати жертвами несприятливих умов соціалізації і визначаються напрямки соціальної і педагогічної допомоги їм. Філософія соціального виховання – тут ставитиься ряд фундаментальних питань, пропонуються варіанти їх вирішення, які можуть зробити успішною інтеграцію виховних сил суспільства з метою підвищення культурного рівня народу. Теорія соціального виховання, базуючись на даних соціології виховання і соціально-педагогічної віктимології, виходячи з положень філософії соціального виховання, описує, поясняє і прогнозує функціонування виховання як соціального інституту. Методика соціального виховання конструюює засоби інтеграції виховних сид суспільства, організацію взаємодії індивідуальних, групових і соціальних суб»єктів соціального виховання.

Методика викладання також передбачає оптимальне співвідношення теоретичного і практичного навчання, що дозволяє отримати у встановлені терміни студентами глибоких теоретичних знань, практичних навичок і вмінь з даної дисципліни. Забезпечується впровадження в навчальний процес найновіших досягнень психологічної науки, передового досвіду. Удосконалення методики передбачає поєднання традиційних методів викладання (від простого до складного, індукції і дедукції, повторення, звернення, використання літературних образів, послідовність, взаємозв’язок, методу історичних аналогій, прийому переліку, форм запитань-відповідей) з новими, які передбачають широке використання технічних засобів і активних форм навчання (ділових ігор, тестів різного рівня складності).

Організація поточного контролю здійснюється відповідно до кредитно-модульної системи. Навчальний матеріал складається з одного модуля, який має вартість в балах. Модуль – логічно завершена частина навчального курсу (згідно зі змістом програми співпадає з темою) і закінчується рубіжним контролем. Контроль навчальної роботи включає перевірку якості навчання студентів та відповідність їх підготовки вимогам кваліфікаційної характеристики юриста-спеціаліста. Поточний контроль (рубіжний) проводиться з метою одержання поточної інформації про якість засвоєння поточного матеріалу, управління навчальним процесом та удосконалення методики проведення занять, а також корекції самостійної роботи студентів.

Робочим планом для 2 курсу денної форми навчання запланований 1 реферат з означеної дисципліни. Він пишеться наприкінці вивчення усіх тем для з’ясування якості засвоєння студентами вивченого матеріалу.

Заключним етапом вивчення дисципліни є залік, який має своєю метою перевірку здобутих знань, вміння самостійно працювати з навчальною та науковою літературою.

ІІ.Тематичний план курсу

«Соціальна педагогіка»

Денна форма навчання

№ теми	Назва теми	Кількість годин
Лекції	Семінарські заняття	Самостійна робота	Всього годин
	МОДУЛЬ 1 Теми:
	Соціальна педагогіка як галузь знань
2.	Соціологія виховання як складова частина соціальної педагогіки
3.	Мікрофактори соціалізації
4.	Мезофактори соціалізації
5.	Макрофактори соціалізації
6.	Мегафактори соціалізації
7.	Виховання як соціальний інститут
8.	Людина як жертва несприятливих умов соціалізації
9.	Філософія виховання як складова частина соціальної педагогіки
10.	Соціальне виховання
11.	Принципи і цінності соціального виховання
12.	Об'єкт і суб'єкти соціального виховання
13.	Взаємодія в соціальному вихованні
14.	Життєдіяльність інститутів виховання
15.	Система соціального виховання
16.	Методика соціального виховання як складова соціальної педагогіки
17.	Методика організації взаємодії в життєдіяльності інститутів виховання
18.	Методика навчання взаємодії в процесі життєдіяльності інститутів виховання
19.	Методика особистісного підходу і індивідуальної допомоги людині в інститутах виховання
Всього

ІII. Зміст

(для денної форми навчання)

Тема 1. Соціальна педагогіка як галузь знань

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 2.

Виникнення соціальної педагогіки як галузі знання, її становлення і сучасний стан. Соціальна педагогіка - визначення, об'єкт, предмет. Функції соціальної педагогіки: теоретико-пізнавальна, прикладна, гуманістична. Соціальна педагогіка як галузь інтеграційного знання. Її структура: соціологія виховання, соціально-педагогічна віктимологія, філософія, теорія, психологія, методика соціального виховання. Соціальна педагогіка і інші галузі педагогічного знання. Соціальна педагогіка і інші галузі людинознавства і суспільствозназвства. Соціальна педагогіка і соціальна робота: співвідношення теорії і практики, взаємозв'язок і взаємовплив.

Тема 2. Соціологія виховання як складова частина соціальної педагогіки

Всього - 2, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 2.

Соціологія виховання як прикордонна галузь знаь між соціологією і педагогікою. Виникнення і розвиток соціології виховання. Співвідношення соціології виховання, педагогічної соціології, соціології освіти.

Області дослідження соціології виховання: соціалізація як контекст виховання, виховання як соціальний інститут, очікування і потреби суспільства і різноманітних груп населення в сфері виховання.

Тема 3. Мікрофактори соціалізації

Всього - 4, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 2,

самостійна робота – 2.

Сім'я і домашнє вогнище. Сучасні тенденції розвитку сім'ї і змінення її функцій. Особливості взаємодії в сім'ї. Основні функції і механізми сімейної соціалізації.

Сусідство і мікросоціум. Характеристики мікросоціуму: просторова, архітектурно-планувальна, культурно-рекреаційна, демографічна, соціально-психологічна. Особливості і тенденції розвитку сусідства і мікро соціуму в умовах села та міста.

Групи однолітків та субкультура. Характеристика групи однолітків; вікові особливості; типологія груп; соціалізуючи фактори і механізми. Субкультури: вікові, професійні, соціально-культурні, деліквентні. Ознаки субкультури: ціннісні орієнтації, норми поведінки, джерела інформації,смаки і засоби проведення вільного часу, жаргон. Соціалізуючі функції і механізми.

Інститути виховання, їхня номенклатура і типологічні особливості. Зростання кількості і різноманітності інститутів виховання, змінення їхньої ролі і спріввідношення між собою в процесі соціалізації. Соціалізуючі функції і механізми.

Суспільні, державні і приватні організації, їхня номенклатура і типологічні особливості. Соціалізуючі функції і механізми.

Релігійні організації: тенденції розвитку і змінення місця і ролі в житті суспільства. Соціалізуючі функції і механізми.

Тема 4. Мезофактори соціалізації

Всього - 4, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 2,

самостійна робота – 2.

Засоби масової комунікації: тенденції розвитку, зміни у вживанні друкованої продукції та електронної преси, перспективи розвитку; її роль в житті людей залежно від віку.

Тип поселення (село, місто, селище): демографічні, соціально-професійні і соціально-психологічні особливості і різниця; соціальна мобільність, можливості вибору в поселеннях різного виду; специфіка сім’ї, спілкування і взаємовідносин в різних вікових групах і між ними; різниця в умовах соціалізації в селі, малому, середньому і великому місті, в селищі.

Регіональні умови: географічні, природно-кліматичні,економічні, демографічні, культурні відмінності і їх вплив на соціалізацію населення, окремих вікових груп і конкретних людей.

Взаємодія мезофакторів та мікрофакторів соціалізації.

Тема 5. Макрофактори соціалізації

Всього - 4, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 4.

Країна як природно-географічний фактор соціалізації, який визначає рамки соціалізації населення і окремих статєвовікових і соціальних груп населення. Етнокультурні умови соціалізації. Поняття етнос і національний характер. Етнічні особливості духовного складу (менталітет) і їх вплив на людину. Етнічні і міжетнічні стереотипи, норми поведінки і міжпоколінних відносин. Концепції особистості і виховання.

Суспільство як політико-соціологічне явище. Статевовікова структура суспільства і проблема між поколінних взаємовідносин. Економічний розвиток і умови соціалізації. Соціальна і політичні структури: тенденції їх розвитку і тенденції змін впливу на членів суспільства. Процеси в сучасному суспільстві, які визначають зміни в соціалізації.

Держава як політико-юридичне явище. Держава і створення соціально-економічних і політичних умов соціалізації. Відносно цілеспрямована політика держави по соціалізації громадян.

Взаємодія макрофакторів соціалізації між собою та їх вплив на мезо- та мікрофактори.

Тема 6. Мегафактори соціалізації

Всього - 4, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 2,

самостійна робота - 2.

Космос і його вплив на життя землян.

Планета, світ як мегафактори соціалізації. Планетарні і світові процеси, їх вплив на середовище буття і життя людини.

Глобальні проблеми, їх вплив на соціалізацію.

Тема 7. Виховання як соціальний інститут

Всього - 2, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 2.

Соціальний інститут як поняття, яке визначає стійкий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм і установок, які регулюють життєдіяльність конкретних груп і організацій, які функціонують в певній сфері громадського життя.

Соціальне виховання як продукт історичного розвитку і відносно цілеспрямованої діяльності суспільства і держави.

Функції соціального виховання: сприяти преемственености і оновленню культури, стійкому розвитку людини і суспільства; адаптація людини до соціокультурної ситуації, яка змінюється, на різних етапах розвитку суспільства і індивідуального життєвого шляху; допомога соціально незахищеним категоріям людей.

Традиційність і консервативність соціального виховання – його об'єктивні якості. Перманентність інноваційних процесів, інерційність соціального виховання і опір його суб'єктів інноваціям.

Умови ефективного функціонування соціального виховання як інституту – культуровідповідність, готовність і підготованість суспільства і його суб'єктів до висування і рішення завдань соціального виховання на конкретному історичному етапі.

Тема 8. Людина як жертва несприятливих умов соціалізації

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота - 2.

Людина як жертва соціалізації і людина як жертва несприятливих умов соціалізації.

Вплив культури, історичних традицій, релігії і соціальних установок суспільства на ставлення до різних типів жертв несприятливих умов соціалізації.

Об'єктивні фактори перетворення людини на жертву несприятливих умов соціалізації (кліматичні, соціальні, поведінкові). Фактори, зіткнення з якими може привести до віктимізації людини на різних вікових етапах.

Суб'єктивні передумови перетворення людини на жертву несприятливих умов соціалізації.

Тема 9. Філософія виховання як складова частина соціальної педагогіки

Всього - 2, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота - 2.

Філософія виховання як трактовка образу людини, сутності виховання, його принципів і цінностей.

Підходи до визначення предмету філософії виховання.

Трактовка людини: людина як біологічна істота і її еволюція; людина як соціальна істота, людина в теологічних системах; людина як вільна, відповідальна особистість; людина як система енергій; людина у взаємостосунках з середовищем.

Тема 10. Соціальне виховання

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота - 2.

Співвідношення розвитку, соціалізації, виховання.

Різні підходи до визначення виховання і його співвідношення з освітою та навчанням.

Сімейне, релігійне, соціальне виховання, їх принципова різниця.

Сутність соціального виховання як створення умов для цілеспрямованого і планомірного розвитку людини в процесі взаємодії індивідувальних, групових і соціальних суб'єктів.

Соціальне виховання як сукупність освіти (навчання і просвіти), організації соціального досвіду людини і індивідуальної допомоги їй.

Соціальне виховання і його завдання в стабільному і нестабільному суспільствах.

Тема 11. Принципи і цінності соціального виховання

Всього - 2, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота - 2.

Поняття принципи виховання, багатоманіття підходів до їх виділення та класифікації.

Принцип природовідповідності: появлення ідеї, формулювання принципу, сучасна трактовка.

Принцип культуровідповідності: появлення ідеї, формулювання принципу, сучасна трактовка, специфіка зжмісту і реалізація в сучасній Україні.

Принцип цент рації соціального виховання на розвитку особистості: появлення ідеї, три підходи до його трактовки в новий час, сучасна трактовка.

Принцип додатковості в соціальному вихованні: сутність принципу, педагогічна інтерпретація загальнометодолгічного принципу.

Поняття про цінності.

Взаємозв'язок цінностей соціального виховання з соціально-політичною системою і ідеологією суспільства.

Базові цінності соціального виховання в демократичному суспільстві: віра в цінність, достоїнства та творчу потенцію кожної людини, право людини мати власну думку і втілювати її в життя в тому ступені, в якому це не заважає правам інших людей; культивування гнучкості і толерантності у взаємодії з оточуючим; формування відповідальності за себе, близьких, суспільство і світ.

Тема 12. Об’єкт і суб’єкти соціального виховання

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 2.

Поняття об'єкта і суб'єкта соціального виховання.

Цілеспрямований розвиток людини в інститутах виховання як об'єкт соціального виховання: ріщення вікових завдань як процес прозвитку; можливості інститутів виховання планомірного створення умов рішення природно-культурних, соціально-культурних та соціально-психологічних задач.

Особистість як індивідуальний суб'єкт соціального виховання: потреби, ставлення дол. світу і відносини з світом, до себе і з самим собою, креативність.

Колектив як груповий суб'єкт соціального виховання: відкрита і автономна система; поле інтелектуально-моральної напруги, формалізована і неформалізована системи відносин; життєдіяльність колективу як процес програвання соціальної ролі його членами, база накопичення ними соціального досвіду, арена самореалізації та самоствердження.

Інститути виховання і органи управління соціальним вихованням як соціальні суб'єкти виховання. Їхні функції, субординаційні і координаційні зв'язки.

Тема 13. Взаємодія в соціальному вихованні

Всього - 6, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 4.

Про поняття взаємодії.

Структура взаємодії суб’єктів соціального виховання: цілі, норми і цінності, засоби, ситуація.

Взаємодія індивідуальних суб’єктів соціального виховання: функціонально-рольове та емоційно-міжособистісне (за метою); засоби (вербальні, предметні, класичні, дотикові); парні, групові, між групові, масові форми організації; стратегії (кооперативна і конкурентна); продукт (прийняті і вироблені норми і цінності), результат – розвиток особистості.

Ціле положення у взаємодії суб’єктів соціального виховання: співвідношення завдань і цілей, державний, регіональний, локальний груповий рівні ціле положення.

Тема 14. Життєдіяльність інститутів виховання

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота - 2.

Поняття життєдіяльності інститутів виховання.

Основні сфери життєдіяльності інститутів виховання:

Пізнання - потенціал для розвитку людини; задоволення потреб в інформації і в пошуковій активності; умови ефективності – врахування рівня інформованості, інформативність, проблемність, використання групових форм організації; пізнання, як основа, компонент і фон життєдіяльності інститутів виховання різного типу.

Діяльність: види – предметно-практична і духовно-практична; потенціал для розвитку людини; умови ефективності – задоволення потреб у досягненні і у співробітництві; допомога кожному в знаходженні посильної за його мождливостіми ролі в процесі діяльності, сполучення репродуктивної, продуктивної і творчої діяльності, соціально орієнтований її характер; діяльність як основа, компонент і фон життєдіяльності інститутів виховання різного типу.

Гра: різні типи ігор; потенціал для розвитку людини на різних вікових етапах; умови ефективної організації гри – задоволення потреб в емоційному контакті і в фантазуванні, постановка ігрової задачі, атмосфера ігрової творчості; дух суперництва; гра як засіб організації інших сфер життєдіяльності, її основа, компонент, фон в інститутах виховання різного типу.

Спорт: різноманітні функції в розвитку і житті людини; умови ефективної організації – задоволення потреб у функціонально-органічній активності і у змагальності, високий статус спорту в життєдіяльності інституту виховання, матеріальна база, різноманіття видів спорту і фізичних вправ; спорт як сонова, компонент і фон життєдіяльності інститутів виховання різного типу.

Тема 15. Система соціального виховання

Всього - 4, у тому числі

лекції - 0,

семінарські заняття – 2,

самостійна робота - 2.

Система соціального виховання, ієрархія її рівнів: національний, регіональний, локальний (інститут виховання, мікросоціум); автономія рівнів і суборлинаційні зв'язки між ними.

Елементи системи соціального виховання: державні, громадські, декрждавно-громадські інститути виховання; інститути держави і суспільства, для яких виховання є додатковою до основної функцією (підприємства, учреждения), їхня автономність, характер зв'язків між ними.

Варіативність і різноманіття типів системи на регіональному та локальному рівнях.

Сучасний стан системи соціального виховання в нашій країні: реальні можливості і найближчі перспективи її розвитку.

Виховні системи: поняття; різноманіття; загальне, особливе, одиничне в конкретнимх виховних системах; виховні системи конкретних інститутів виховання – характеристика і аналіз декількох з них.

Тема 16. Методика соціального виховання як складова соціальної педагогіки

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 2.

Методика як галузь педагогічного знання, в якій вивчаються і створюються спроби целесообразной організації процеса виховання.

Видатні педагоги про методику виховання.

Співвідношення теорії, методики і практики виховання.

Роль психологічних, соціально-психологічних і етнопсихологічних даних в реалізації принципів природовідповідності і культуровідповідності при розробці конкретних методик виховання різноманітних вікових груп в різних типах інститутів виховання.

Тема 17. Методика організації взаємодії в життєдіяльності інститутів виховання

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 2.

Сполучення керівництва, самоврядування і саморегуляції в життєдіяльності інститутів виховання.

Організація життєдіяльності відповідно до вікових та диференційованих підходів у вихованні. Методика організації групової взаємодії: колективне ціле положення, планування, організація і аналіз життєдіяльності.

Метьордика організації між групової взаємодії: пряма, спільно-паралельна, спільно-послідовна. Змагальні ситуації – психологічна сутність, засоби створення, позитивні і негативні ефекти.

Методика організації масової взаємодії. Видовище як засіб перетворення «натовпу» в «публіку»: підготовка видовища – визначення його зхарактеру, виболр форми і видів воздействия, створення композиці; консолідація «натовпу» - мізансцена, використання світлової звукової та шумової матриць; залучення тих, хто зібрався в дію (завдання, ігри, змагання і т. ін.).

Сполучення групових, між групових та масових форм організації взаємодії в життєдіяльності інститутів виховання.

Тема 18. Методика навчання взаємодії в процесі життєдіяльності інститутів виховання

Всього - 4, у тому числі

лекції - 2,

семінарсьі заняття – 0,

самостійна робота - 2.

Зміст навчання взаємодії: формування соціальних установок, інструментальних та комунікаційних вмінь, розвиток мовлення і креативності.

Засоби навчання взаємодії: в процесі організації взаємодії в різних сферах життєдіяльності інститутів виховання (інструктаж, планування, реалізація, аналіз), за допомогою спеціально створених ситуацій, які потребують взаємодії, в тому числі групових дискусій, мізкових штурмів і т.ін.; ділові ігри, етюди, спеціально організовані ігри, які потребують взаємодії.

Реалізація вікового і диференційованого підходу в процесі навчання взаємодії.

Тема 19. Методика особистісного підходу і індивідуальної допомоги людині в інститутах виховання

Всього - 6, у тому числі

лекції - 2,

семінарські заняття – 0,

самостійна робота – 4.

Особистісний підхід як основа індивідуальної допомоги, його сутність і зміст.

Віковий, диференційований і індивідуальний підходи в процесі надання людині допомоги.

Напрями індивідуальної допомоги: допомога у вирішенні проблем самопізнання і само сприйняття, визначення перспектив, адаптація до реальності, подолання стресів та комплексів, самореалізації та самоствердження; допомога у встановленні позитивних взаємовідносин з оточуючими і зі значущими особами; допомога в оволодінні вміннями приймати рішення, преотвращать і вирішувати конфлікти.

Засоби надання індивідуальної допомоги: створення цільових ситуацій в життєдіяльності інституту виховання, індивідуальні і групові бесіди, цільові ігри, робота зі значущими людьми, рекомендація літератури, направлення до спеціалістів.

IV. Плани семінарських занять з Соціальної педагогіки

(для денної форми навчання )

Семінар № 1

Тема: МІКРОФАКТОРИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ (2 години)

План

1. Проаналізуйте сім’ю як фактор соціалізації людини на різних вікових етапах.

2. На прикладі окремої сім’ї спробуйте виявити лінії її взаємодії з іншими мікрофакорами соціалізації.

3. Охарактеризуйте засоби організації ефективної життєдіяльності різних груп однолітків в конкретному мікросоціумі.

4. Що таке субкультура і яку роль вона відіграє в соціалізації людини?

5. Проаналізуйте характер відомих вам неформальних течій в молодіжному середовищі з точки зору їхнього впливу на соціалізацію людини.

6. Проаналізуйте роль релігійних організацій в соціалізації людини.

Теми доповідей та рефератів

1. Особливості сімейної соціалізації в вашому регіоні

2. Релігійні організації в регіоні як фактор соціалізації

3. Особливості між поколінних взаємовідносин в регіоні і можливості їх оптимізації

4. Інтеграція впливу мікрофакторів соціалізації як соціально-педагогічна проблема

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1988.

2. Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994.

3. Левичева В.Ф. Молодежный Вавилон. – М., 1989.

1. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – Пенза, 1994.
2. Психологические проблемы изучения неформальных молодежных объединений. – М., 2008.

6. Смелзер Н. Социология. – М., 2004.

7. Щепанская Т.Б. Символика молодежной субкультуры. – Спб., 1993.

Сім'я і домашнє вогнище. Сучасні тенденції розвитку сім'ї і змінення її функцій. Особливості взаємодії в сім'ї. Основні функції і механізми сімейної соціалізації.

Сусідство і мікросоціум. Характеристики мікросоціуму: просторова, архітектурно-планувальна, культурно-рекреаційна, демографічна, соціально-психологічна. Особливості і тенденції розвитку сусідства і мікро соціуму в умовах села та міста.

Групи однолітків та субкультура. Характеристика групи однолітків; вікові особливості; типологія груп; соціалізуючи фактори і механізми. Субкультури: вікові, професійні, соціально-культурні, деліквентні. Ознаки субкультури: ціннісні орієнтації, норми поведінки, джерела інформації,смаки і засоби проведення вільного часу, жаргон. Соціалізуючі функції і механізми.

Інститути виховання, їхня номенклатура і типологічні особливості. Зростання кількості і різноманітності інститутів виховання, змінення їхньої ролі і спріввідношення між собою в процесі соціалізації. Соціалізуючі функції і механізми.

Суспільні, державні і приватні організації, їхня номенклатура і типологічні особливості. Соціалізуючі функції і механізми.

Релігійні організації: тенденції розвитку і змінення місця і ролі в житті суспільства. Соціалізуючі функції і механізми.

Семінар № 2

Тема: МЕЗОФАКТОРИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ (2 години)

Дата добавления: 2015-05-24