Клітинний центр

Рибосоми

Ядро

Ядро – обов’язковий компонент будь-якої системи. За формою ядра бувають різними. Найчастіше ядро має кулясту або еліпсоподібну, рідше неправильну форму.У деяких одноклітиних тварин є ядра двох типів: генеративні та вегетативні. Перші забезпечують зберігання і передачу спадкової інформації, другі – регулюють біосинтез білка.

Ядро складається з оболонки і внутрішнього середовища (ядерного матриксу).Оболонка утворена зовнішньою та внутрішньою ядерними мембранами, між якими є простір завширшки від 20 до 60 нм. Ядерний матрикс складається із ядерного соку, ядерець, рибонуклеопротеїдних комплексів і ниток хроматиду. Ядерний сік за будовою та властивостями нагадує цитоплазму. У нього є також є мікроскопічні білкові нитки, які сполучають між собою ядерця, нитки хроматину, ядерні пори.

Ядерце – щільне тільце, що становить собою комплекс РНК з білками, внутрішньоядерцевого хроматиду і гранул - попередників рибосом. Ядерця утворюються на певних ділянках хромосом. Під час поділу клітини ядерця зникають, а в період між двома поділами – формуються знову.

Хроматин – ниткоподібні структури ядра, утворені з білків та нуклеїнових кислот. Під час поділу клітини з хроматину формують хромосоми.

Ядро зберігає спадкову інформацію і забезпечує її передачу від материнської клітини дочірнім. Саме з молекул ДНК за участю молекул іРНК інформація про структуру білків переносить до місця їхнього синтезу на мембранах зернистої ендоплазматичної сітки. Спадкова інформація, що зберігається в ядрі, може змінюватись унаслідок мутацій. Це забезпечує спадкову мінливість.

Рибосоми – немембранні органели, які беруть участь у синтезі білка в клітинах.Це сферичні тільця діаметром близько 20 нм. Вони містять рРНК і білки, що взаємодіють між собою, утворюючи рибонуклеопротеїдні комплекси. Рибосоми складаються з двох субодиниць, різних за розмірами: великої та малої. Кожна субодиниця являє собою єдиний рибонуклеопротеїдний комплекс.

Спочатку на мембранах шорсткої ендоплазматичної сітки мала субодиниця зв’язується з молекулою іРНК, а потім до них приєднується велика субодиниця. Після припинення синтезу білкової молекули субодиниці роз’єднуються. Число рибосом у клітинні залежить від інтенсивності процесів біосинтезу білків. Наприклад, у хребетних тварин найбільшу кількість рибосом виявлено в клітинах печінки, червоного кісткового мозгу.

Клітинний центр - ділянка світлої цитоплазми, що бере участь в утворенні мікротрубочок цитоплазми, веретена поділу, джгутиків та війок.

До складу клітинного центру входять дві центріолі, розміщені в ділянці світлої цитоплазми, від якої радіально розходяться мікрониточки. Центріолі за структурою подібні до базальних тілець: вони складаються з дев’яти триплетів мікро трубочок та мають вигляд порожнистого циліндра діаметром 0,3 – 0,5 мкм. Вони беруть участь у формуванні веретена поділу, при цьому розходяться до полюсів клітини і між ними натягуються нитки із мікро трубочок. Після поділу клітини кожна центріоля потрапляє до однієї з дочірніх клітин. За допомогою центріолей утворюються мікро трубочки цитоплазми, формуються веретено поділу, джгутики та війки. Але в клітинах, у яких центріолі відсутні, ці процеси відбуваються без їхньої участі.

Дата добавления: 2015-05-24