Старість, як біологічне явище

Людина і довкілля.

Лекція 16. ПОНЯТТЯ ПРО ЗДОРОВ’Я І ХВОРОБУ ЛЮДИНИ

Здоров’я – це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини.

Здоров’я буває фізичним, психічним та духовним. Кожна людина, якщо вона хоче бути здоровою, повинна запам’ятати такі правила здорового способу життя: правильно харчуватися, постійно тренувати своє тіло, дотримуватися певних гігієнічних норм, чергувати працю й відпочинок, уникати різних шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики).

Стан здоров’я визначається добрим самопочуттям людини (суб’єктивний критерій).

об’єктивні критерії здоров’я. Це антропометричні показники: нормальний зріст, нормальна і пропорційна будова тіла, анатомічні, фізіологічні, біохімічні параметри, що відповідають нормі не тільки за умов фізичного спокою, але й у період певних фізичних або психічних навантажень, переміни кліматичних умов проживання.

Здоров’я – це стан, коли у відповідь на дію різноманітних подразників у організмі виникають відповідні реакції, які за характером і силою часом і тривалістю властиві більшості людей даного віку і статі.

Хвороба – це життя та функціонування організму в умовах анатомічних і функціональних порушень клітин, тканин, органів і систем. Хвороби бувають набутими, спадковими та вродженими.

Хвороби виникають під дією шкідливих чинників, коли їхня сила перевищує захисно-пристосувальні можливості організму. Іноді достатньо лише одноразової дії такого агента.

Розвиваються хвороби також і за тривалої дії шкідливих чинників. Шкідливо впливають на організм людини підвищене радіоактивне випромінювання, хімічне та пилове забруднення довкілля, різні бактерії та віруси; порушення правил здорового способу життя, порушення гігієнічних норм.

Отже, хвороба – порушення життєдіяльності організму, взаємозв’язку його з навколишнім середовищем, що призводить до тимчасового або постійного зниження чи втрати працездатності. Перебіг хвороби буває прихованим, гострим, хронічним. Хвороба може закінчитися одужанням, інвалідністю або смертю. Хвора людина потребує лікування, співчуття та турботи.

Хвороба – це єдність двох протилежних тенденцій – руйнівної і захисної, що перебувають у постійній боротьбі.

Старість представляє собою стадію індивідуального розвитку по досягненню котрої в організмі спостерігаються закономірні зміни в фізичному стані, зовнішньому вигляді, емоційній сфері.

Старечі зміни стають очевидними і наростають пострепродуктивному періоді онтогенезу. Однак початок згасання репродуктивної функції або навіть її повна утрата не можуть слугувати нижньою границею старості. Дійсно, менопауза у жінок, яка заключається у закінчені виходу зрілих яйцеклітин із яєчника і закінчені місячної кровотечі, визначає закінчення репродуктивного періоду життя. Разом з тим к моменту досягнення менопаузи більшість функцій та зовнішніх ознак далеко не досягають стану, характерного для старих людей. З іншого боку, багато змін, котрі ми пов’язуємо зі старінням, починаються до зниження репродуктивної функції. Це відноситься як до фізичних ознак, так і к функціям різних органів. Наприклад, у чоловіків зниження виділення чоловічих полових гормонів половими железами і повищення виділення гонадотропних гормонів гіпофізом, що характерно для старого організму, починається близько від 25 років.

Розрізняють хронологічний та біологічний вік. Згідно сучасній класифікації, основаної на оцінці багатьох середніх показників стану організму, людей, хронологічний вік яких досяг 60 – 74 роки, називають літнім, 75 – 89 років – старими, вище 90 років – довгожителями. Точне визначення біологічного віку утруднено тим, що окремі ознаки старості виявляються в ранньому хронологічному віці і характеризуються різною швидкістю наростання. Крім того, вікові зміни навіть однієї ознаки підтверджені значним половим та індивідуальним колебанням.

Розглянемо таку ознаку, як еластичність шкіри. Один і той самий біологічний від досягається в цьому випадку жінкою приблизно в 30 років, а чоловіком – в 80. саме тому перед усім жінкам необхідний розумний і постійний догляд за шкірою. З метою визначення біологічного віку, що необхідно для судження старіння, використовують батареї тестів.

Основу таких батарей складають складні функціональні показники, стан яких залежить від погодженої діяльності декількох систем організму. Прості тести зазвичай бувають менш інформативні. Наприклад, швидкість поширення нервового імпульсу, яка залежить від стану нервових волокон, знижається в віковому інтервалі 20 – 90 років на 10%, тоді як життєва ємність легенів, визначаюча координованою роботою дихаючої, нервової та мишечної систем, – на 50%.

Стан старості досягається завдяки змінам, які складають зміст процесу старіння. Цей процес охоплює всі рівні структурної організації особи – молекулярний, субклітинний, клітинний, тканинний, органний. Сумарний результат багато численних приватних проявів старіння на рівні цілісного організму заключається в наростаючому з віком зниженню життєздатності особи. Показано, наприклад, що молоді криси після занурення в льодяну воду на 3 хвилини відновлюють температуру тіла приблизно за 1 годину. Тваринам середнього віку на це потрібно 1,5 годин, а старим – близько 2 годин.

В цілому старіння призводить к прогресивному повишенню вірогідності смерті. Таким образом, біологічний смисл старіння заключається в тому, що воно робить неминучою смерть організму. Остання ж представляє собою універсальний спосіб обмежити участь багатоклітинного організму в розмноженні. Без смерті не було б зміни покоління- одного із головних умов еволюційного процесу.

Вікові зміни в процесі старіння не в усіх випадках заключається в зниженні застосовності організму.

Дата добавления: 2015-05-24