Агальна характеристика історико-культурних заповідників України

Особливо важливу роль у збереженні надбань минулого, в духовному розвитку нації, у розбудові її державності відіграють історико-культурні заповідники України. Вони є осередками активної науково-дослідницької і просвітницької діяльності виховують високі почуття патріотизму, відповідальності за долю країни. На просвітницько-науковому рівні мовою експонатів та пам’яток історико-культурні заповідники розповідають про історію минулого та сучасні досягнення. Завдяки діяльності працівників заповідників ніколи не переривається зв’язок поколінь, наше відчуття причетності до історії.

Нині в Україні функціонує більше 60 історико-культурних заповідників державної та комунальної власності. За роки незалежності мережа історико-культурних заповідників України значно зросла та розширилася. Було відкрито нові історико-культурні заповідники, зокрема: Державний історико-меморіальний заповідник "Лук’янівське кладовище" (Київ), Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді (Київська область), Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" (с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві (Львівська область), Державний історико-культурний заповідник "Тустань" (с. Урич Сколівського району Львівської області), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Дубно (Рівненська область), Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові (Сумська область), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Збаражі (Тернопільська область), Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця"

За роки Незалежності найбільш відомі з історико-культурних заповідників системи Міністерства культури і туризму України та інших відомств отримали статус національних. Це, зокрема, Національний заповідник "Софія Київська", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний заповідник "Херсонес Таврійський", Національний заповідник "Хортиця", Національний заповідник "Давній Галич" та ін.

Важливу роль у роботі історико-культурних заповідників мають нормативні документи, які регламентують діяльність музеїв та заповідників України. Це, зокрема, прийнятий Верховною Радою України 29. 06. 1995 року Закон "Про музеї та музейну справу", який, зокрема, визначив правові основи діяльності історико-культурних заповідників Закони України "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.) та «Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини"» (2004 р.) Постанови Кабінету Міністрів: "Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України" (2001 р.), "Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини" (2002 р.) Укази Президента України, Постан та Розпорядж Кабінету міністрів України щодо діяльності та розвитку історико-культурних заповідників.

Але у кінці ХХ – на початку ХХІ ст. в організації роботи історико-культурних заповідників нагромадилося чимало недоліків та проблем. Серед головних з них є: вкрай обмежене фінансування заповідників незадовільний, а в деяких випадках, аварійний стан музейних приміщень проблема фондосховищ тощо. Актуальною залишається і проблема збереження історико-культурних пам’яток.

80. Історико-культурні заповідники Києва (загальна характеристика).

Зокрема, Київ та Київська область є одними з найбільш насичених історично цінними об’єктами регіонів України. У Києві та Київській області працюють: Національний заповідник "Софія Київська", Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ", Державний історико-меморіальний заповідник "Лук’янівське кладовище", Державний історико-меморіальний ідник "Лук’янівське кладовище", Державний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", Національний історико-етнографічний заповідник "Переслав" (м. Переслав-Хмельницький), Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді, Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" [6].

Серед цих історико-культурних заповідників пам’яткою всесвітнього значення є Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Ще 29.09.1926 року було прийнято постанову "Про визнання колишньої Києво-Печерської Лаври історико-культурним державним заповідником і про перетворення її у Всеукраїнське музейне містечко". За цією постановою вся територія колишньої Києво-Печерської Лаври в межах її стін оголошувалась історико-культурним державним заповідником. Були виділені й кошти на наукові та ремонтно-реставраційні роботи. В цей час на території Лаври діяв цілий ряд музеїв різного спрямування.

81. Національний заповідник "Софія Київська"

Унікальною пам’яткою світової культури є і Національний заповідник "Софія Київська". Це повна культурна скарбниця: тут і архітектура, і скульптура, і живопис, і ювелірне мистецтво зібрані в один потужний акорд. Заклад було створено постановою ЦК КП(б)У i РНК УРСР від 27 березня 1944 року як Державний архiтектурно-iсторичний заповідник "Софійський музей" на базі музею, організованого в Софійському соборі постановою РНК УРСР 1934 року. Указом Президента України від 11 жовтня 1994 року закладу надано статус національного. Площа заповідника охоплює всю територію Софійського кафедрального монастиря з 10 архітектурними пам’ятками XI - XIX століть. Також до заповідника передано кілька найвидатніших пам’яток Києва: 1965 року – Кирилівську церкву (ХII ст.), 1968 року – Андріївську церкву (XVIII ст.), 1982 року – Золоті ворота (ХI ст.). У фондах Софії Київської – понад 60 тисяч одиниць зберігання.

Тож сьогодні, в умовах становлення незалежної України, Національний заповідник Софія Київська потребує особливої уваги як громадськості, так і держави. 30 грудня 2005 року Президент України підписав указ

№ 1881/2005 "Про невідкладні заходи щодо відродження Софії Київської як загальнонаціонального духовного центру". Зважаючи на загальнонаціональне значення унікальної пам'ятки світової культури, її визначну роль в історії Української держави, утвердженні духовних цінностей українського народу та з метою збереження і реабілітації пам’яток Національного заповідника "Софія Київська", Президент України В. Ющенко зобов’язав Кабінет Міністрів України здійснити комплекс заходів щодо відновлення Софії Київської як загальнонаціонального центру, символу єднання української нації [10].

Указ Президента передбачає необхідність розробити план заходів на 2006-2008 роки щодо проведення науково-дослідних та ремонтно-реставраційних робіт на об’єктах Національного заповідника "Софія Київська". З території заповідника мають бути переміщені організації, діяльність яких не відповідає його функціональному призначенню відселені в установленому законодавством порядку фізичні особи, які проживають на території архітектурного ансамблю Софійського собору.

Необхідно також забезпечити збереження Національного заповідника як цілісного музейного та майнового комплексу в межах закріплених за ним територій.

Київській міській державній адміністрації доручено забезпечити опорядження фасадів будинків на території, прилеглій до архітектурного ансамблю Софійського собору, сприяти у проведенні реставраційних робіт будівель Андріївської церкви та Золотих воріт, які входять до складу Заповідника.

Окремий пункт Указу присвячено необхідності підтримки міською владою ініціатив громадськості, щодо утворення Ради меценатів Національного заповідника "Софія Київська".

Тож, можна сподіватися, що підписання цього Указу допоможе зберегти та передати наступним поколінням видатну пам’ятку нашої держави.

Певні кроки у цьому напрямку вже зроблено Так, на реставрацію та реабілітацію Національного заповідника "Софія Київська" у 2006 році виділяється 46,5 мільйона гривень. Вперше за всю історію незалежної України на цю справу надійдуть такі значні кошти. Зокрема, для цього заповідника виділено п’яту частину всіх державних коштів, передбачених у держбюджеті на реставрацію пам’яток, що становить 5 млн. грн., з міського бюджету – 26,5 млн. грн. та за рахунок меценатських коштів донецького регіону – 15 млн.

Серед першочергових завдань визначено реставрацію митрополичого будинку Софії Київської. Також негайної і повної заміни потребують інженерні мережі. У критичному стані перебувають деякі унікальні пам’ятки мозаїчного мистецтва. Тож фахівці сподіваються, що зараз ці проблеми будуть вирішені.

Дата добавления: 2015-05-24