Методи очищення промислових газових викидів

Проблема контролю викиду в атмосферу забруднювальних речовин промисловими підприємствами, ГДК

Гранично допустимі концентрації (ГДК) – це такі концентрації, які не впливають на людину та її нащадків шляхом прямої або непрямої дії, не погіршують їх працездатності, самопочуття, а також санітарно-побутових умов життя людей.

Узагальнення всієї інформації з ГДК, одержуваної всіма відомствами, здійснюється в Головній Геофізичній Обсерваторії (ГГО). Щоб за наслідками спостережень визначити стан повітряного середовища, заміряні значення концентрацій порівнюють із максимальною разовою гранично допустимою концентрацією і визначають число випадків, коли були перевищені ГДК, а також у скільки разів найбільше значення було вище ГДК. Середнє значення концентрації за місяць або за рік порівнюється з ГДК тривалої дії – середньостійкою ГДК.

Стан забруднення повітря декількома речовинами, спостережувані в атмосфері міста, оцінюється за допомогою комплексного показника – індексу забруднення атмосфери (ІЗА). Для цього нормовані на відповідне значення ГДК і середні концентрації різних речовин за допомогою нескладних розрахунків приводять до величини концентрацій сірчистого ангідриду, а потім підсумовують. Ступінь забруднення повітря основними забруднюючими речовинами знаходиться в прямій залежності від промислового розвитку міста. Найбільші максимальні концентрації характерні для міст з чисельністю населення більше 500 тис. жителів. Забруднення повітря специфічними речовинами залежить від виду промисловості, розвиненої в місті. Якщо у великому місті розміщені підприємства декількох галузей промисловості, то створюється дуже високий рівень забруднення повітря, але, на жаль, проблема зниження викидів багатьох специфічних речовин ще й досі залишається невирішеною.

Отже, поки ми розвиваємось, урбанізуємось, автоматизуємось та вдосконалюємо власні машини, наші легені вмирають повільною смертю, бо на них щодня осідають згубні понаднормові забруднення від нашої ж промислової діяльності.

Заходи запобігання забрудненню атмосфери передбачають здійснення очищення промислових викидів, розроблення безвідходних технологій, а також технологій із закритими циклами виробництва. Безвідходна технологія – це застосування знань, методів і засобів для забезпечення раціонального використання природних ресурсів, енергії та непорушення природної (екологічної) рівноваги. Закриті цикли виробництва – це такі технології, які передбачають забір певного обсягу повітря, води, використання його на технологічні потреби, очищення і повернення його знову на виробництво (без викидів у навколишнє середовище). Викиди виробництва з відкритими циклами необхідно піддавати старанному очищенню від механічних і хімічних включень.

З метою зменшення забруднення атмосферного повітря порохом та іншими шкідливими домішками на промислових підприємствах потрібно організувати ефективне очищення відхідних газових викидів. Усі методи очищення можна умовно розподілити на чотири групи: механічні, фізико-хімічні, хімічні, біологічні, які включають наступні процеси:

- механічні: сухе пороховловлювання; мокре пороховловлювання;

- фізико-хімічні: адсорбція; абсорбція;

- хімічні: хемосорбція; спалювання; термічне окислення (піроліз);каталітичне окислення, відновлення, розкладання.

- біологічні: біофільтри, біоскрубери.

Дата добавления: 2015-05-24