Утворити склад з двох звуків: [л], [а] – [ла], [л'], [а] – [л'а]. 2 страница

17. Самостійний добір слів зі звуками [ с ], [ с' ] в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці).

ІІ. Ознайомлення з буквою Сс, її алфавітною назвою, аналіз графічної форми букви.

ІІІ. Вправи з читання.

1. Читання складів, робота зі складовими таблицями в букварі.

2. Читання слів, поданих на сторінці букваря, в аналітико-синтетичній формі.

3. Читання слів у колонках – самостійне напівголосне, вибіркове, індивідуальне, інтонаційне, творче, в парах, читання в темпі скоромовки.

4. Робота за сюжетним малюнком букваря.

5. Опрацювання тексту (напівголосне самостійне читання, зразкове читання вчителем. Смисловий і структурний аналізи тексту.

ІV. Вправи на вдосконалення аналітико-синтетичних умінь.

1. Читання слів й тексту з новою буквою на іншому лексичному матеріалі (“Азбука”, “Абетка”).

2. Робота з анаграмами та лінійкою вивчених літер.

3. Складання узагальненої таблиці.

V. Підсумок уроку.

На уроці закріплення вивчених букв учні виконують різноманітні аналітико-синтетичні вправи зі звуками, буквами, словами і реченнями.

В кінці першого і другого етапів букварного періоду проводяться, крім того, уроки повторення, а в кінці післябукварного – свято “Прощання з букварем”.

Уроки закріплення і повторення вивчених букв мають довільну будову.

7. Урок читання в букварний період навчання грамоти.

Ефективність навчання шестирічних першокласників залежить від якості уроку, оскільки урок був і залишається основною формою організації навчально-виховного процесу.

Вимоги до уроку читання і письма в період навчання грамоти поділяються на загальнодидактичні і спеціальні [12].

Загальнодидактичні вимоги.

1) виховний характер уроку, розуміння виховної мети даного уроку; які моральні якості будуть розвиватись на цьому уроці;

2) розуміння навчальної мети уроку: що нового дізнаються діти, чого навчаться, які вміння і навички будуть розвиватись, яка буде ступінь самостійності на уроці, який рівень їх пізнавальної активності;

3) наступність і перспективність уроку, його зв’язок з попереднім і наступними уроками, місце в системі уроків з даної теми;

4) різноманітність методичних засобів і прийомів роботи, залежність вибору методичних засобів від характеру матеріалу і завдань навчання, доступність методики – цікавинки, ігри;

5) диференційований та індивідуальний підхід до учнів у процесі уроку, наявність зворотного зв’язку (від учня – до вчителя) на всіх етапах уроку;

6) навчання учнів прийомів розумової праці, формування умінь, які є необхідною умовою успішного навчання в школі;

7) науковість, доступність, наочність і т.інш.

Методичні вимоги:

1) турбота вчителя про мовленнєве середовище на уроці: правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення, атмосфера культури мовлення. Кожний урок виховує “чуття мови”, любов до рідної мови, до живого, яскравого, виразного слова;

2) на уроці читання і письма обов’язково повинна здійснюватись робота з розвитку мовлення учнів: збагачення, уточнення, активізація словника, складання та аналіз речень, робота над словосполученням, усні розповіді, перекази, читання напам’ять, драматизація і т.інш.; ці види роботи тісно переплітаються з іншими – зі звуковим аналізом і синтезом, з читанням і письмом;

3) на кожному уроці читання і письма необхідними елементами є також прийоми звукового і звуко-буквеного аналізу і синтезу;

4) безпосередня робота над формуванням умінь і навичок читання і письма повинна займати на уроці 2/3 уроку. Це значить, що на уроках читання потрібно в основному читати, на уроках письма – писати (до поняття “читання” входить і підготовча робота перед читанням і аналіз змісту прочитаного, тобто робота над свідомістю читання; таке ж можна сказати і про поняття “письмо”);

5) на кожному уроці читання і письма використовується лише зразковий мовний матеріал;

6) уроки читання і письма зв’язані між собою і становлять нерозривну єдність: урок читання готовить школярів до уроку письма, а урок письма слугує продовженням попереднього уроку читання.

Урок читання в букварний період починається з актуалізації опорних знань, повторення вивченого матеріалу. Однак це не тільки відтворення в пам’яті учнів раніше засвоєних знань, а й поглиблення, доповнення, уточнення, коригування відповідних уявлень і понять. Тому добірка вчителем вправ і завдань має бути спрямована на підготовку учнів до сприйняття нового матеріалу.

На цьому етапі можна застосовувати такі види і форми роботи:

1) моделювання звукової та складової будови слова;

2) добір слів до поданих звуко-складових моделей;

3) аналітико-синтетичні вправи з реченням (поділ речення на слова, визначення кількості слів у реченні, кількості речень у висловлюванні, складання речень за малюнками, опорними словами, на основі власних спостережень, за схемою та інш.);

4) повторення вивчених букв, читання складів з ними (на сторінці букваря, дошці, таблицях);

5) читання тексту, творча робота над текстом (переказ, словесне малювання, вільне висловлювання з приводу прочитаного, робота над заголовком);

6) повторення вивчених раніше віршів, загадок, скоромовок, мовленнєві ігри.

Отже, на першому етапі уроку повинна здійснюватись робота над звуко-складовою та буквеною будовою слова, реченням і текстом, удосконалення навички читання, розвитком мовлення.

Готуючись до уроку, вчитель добирає ті види і форми роботи, які будуть максимально наближати учнів до сприйняття нового матеріалу, його усвідомлення і разом з тим удосконалювати уміння і навички, сформовані на попередніх уроках.

Так, при вивченні букви “ес” (звуки [ с ], [ с' ]) на першому етапі уроку вчитель має виявити, чи всі учні класу правильно вимовляють цей звук, чи не замінюють його іншим (замість Саша кажуть Шаша) та інш. Отже, відповідна добірка матеріалу (вірші, скоромовки, де ці звуки часто повторюються) буде сприяти вдосконаленню артикуляції звуків, відпрацюванню їх вимови.

Доцільними на цьому етапі уроку будуть і такі форми роботи, як “читання” слів за поданими моделями, доповнення незавершених моделей та коментування їх, співвіднесення моделей з предметними малюнками, назви яких відповідають складо-звуковим схемам. Варто зауважити, що добирати навчальний матеріал треба так, щоб у словах-назвах були виучувані звуки [ с ], [ с' ], [ ш ], що буде сприяти розпізнаванню цих звуків та вдосконаленню їх вимови.

Готуючи дітей до роботи з новою буквою, варто пропонувати їм вправи на конструювання букв з окремих елементів, серед яких учні будуть маніпулювати і елементом букви “ес” – лівим півовалом.

У зазначеній роботі необхідною умовою є поєднання прийомів аналізу і синтезу як під час опрацювання звука, так і букви.

Хоч звуко-буквена робота на цьому етапі уроку переважає, однак необхідно працювати і над розвитком мовлення першокласників: збагачувати, розширювати їх словник, вчити складати речення, зв’язні висловлювання. Це можуть бути логічні вправи на узагальнення, класифікацію, групування слів; складання речень за малюнками, на основі власних спостережень, з розрізнених слів; побудова діалогів, монологів.

На етапі мотивації навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань уроку, учитель може створити проблемну ситуацію. Це може бути вигадана пригода, казка, шкільна бувальщина. Основна мета цього етапу – зацікавити учнів виучуваним матеріалом, викликати бажання вчитись.

На цьому етапі першокласники ознайомлюються із зоровим планом уроку, щоб краще усвідомити навчальний процес на уроці. Зоровий план уроку може мати такий вигляд:

	Фф

1. – повторення вивченого на попередньому уроці.

2. – вивчення нового матеріалу, робота з букварем.

3. – музична пауза.

4. – цікаве завдання.

5. – підсумок уроку, завдання додому.

Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу – це дуже важливий і відповідальний етап уроку. Він має специфічну побудову. Заплановані види і форми роботи виконуються поетапно. Всі етапи пов’язані між собою за змістом. Виконання змісту кожного етапу є обов’язковим, бо таким чином забезпечується послідовна підготовка до здійснення синтезу – читання.

На цьому етапі вчитель ознайомлює учнів з новою буквою, навчає читати з нею склади, слова, тексти.

За звуковим аналітико-синтетичним методом перед ознайомленням учнів з новою буквою треба навчити виконувати аналітико-синтетичні дії зі звуками (звуком), що позначаються цією буквою. Тому спочатку на уроці проводиться звукова робота, а потім – робота з буквою.

Послідовність роботи на уроці буде така [4, 6]:

1. Вимова аналізованого слова, виділення виучуваного звука з цього слова за допомогою одного з прийомів звукового аналізу (з опорою на малюнок, вірш, де виучуваний звук є частотний, або шляхом протяжної, (підсиленої) вимови його).

Для здійснення зазначеного треба знати, що легшим для виділення голосних звуків є початок або кінець слова, коли ці звуки наголошені: [ ааа ] збука, зим [ ааа ], [ ооо ] си, сел [ ооо ]. А для приголосних початок слова (за межами злиття) та кінець слова: [ ссс ] мола, ри [ ссс ].

Цього принципу потрібно дотримуватись під час вивчення перших букв (звуків), тому що в учнів ще недостатньо розвинений фонематичний слух і розпізнати та виділити звук із злиття ще важко. На подальших етапах навчання потрібно добирати для аналізу такі слова, де виучуваний приголосний звук стоїть у злитті з голосним: [ жжж ] уравель ][ ххх ] ор ].

Оскільки під час вивчення букв, що позначають приголосні звуки, паралельно і одночасно ми ознайомлюємо з твердим і м’яким звуком, то для аналізу добираємо 2 слова, причому доцільно брати слова, що відрізняються лише одним звуком (рис – рись, син – синь, лан – лань, дим – дім). Учні вчаться не тільки розпізнавати і виділяти тверді та м’які приголосні звуки, але й спостерігати, що заміна звука веде до зміни значення слова.

2. Активне вимовляння звука, спостереження за способом його артикуляції та звучанням, спосіб позначення звука умовним значком. Певне місце на уроці мають займати спостереження за вимовою звуків та їх артикуляцією. Для цього використовується люстерко, прийоми “подивись на сусіда”, “скажи так, як я” та інш.

3. Вправи на розпізнавання виучуваного звука серед інших звуків, утворення складів з ним та аналіз їх. Під час встановлення місця звука в слові варто спочатку давати такі слова, а потім учні добирають їх самі. На кінець можна виконувати вправи на розпізнавання звука в тексті, де він є частотним: Стрів у лісі лося лис, лису лапу лось потис.

Паралельно з аналізом на уроці здійснюється синтетична звукова робота: утворення складів і слів із заданих звуків, добір слів з виучуваним звуком в різних позиціях – на початку, в середині, в кінці.

4. Вправи на встановлення місця звука в пропонованому вчителем слові (на початку, в середині, в кінці).

5. Побудова звукових моделей слів або аналіз моделей, поданих під предметними малюнками букваря.

6. Самостійний добір слів з виучуваним звуком в різних позиціях.

7. Ознайомлення з новою буквою, її алфавітною назвою, аналіз графічної форми букви. Щоб діти не змішували, не замінювали букв, варто застосовувати такі ефективні прийоми роботи, як викладання букви з паличок (а, у, и, м, ш), ліплення з пластиліну, конструювання з окремих елементів (півбукв), “письмо в повітрі”, заучування вірша про форму букви, друкування її в зошитах, на дошці, знаходження місця букви в касі.

8. Читання складів і слів – це дуже відповідальний етап, бо на цьому етапі формується і вдосконалюється спосіб читання (поскладовий, з поступовим переходом до читання цілим словом).

Часто вчителі обмежуються читанням лише прямих і обернених складів. Головне завдання цього етапу – підготувати учнів до читання слів, у яких зустрічаються різні буквені сполучення. Це ускладнює процес читання слова. Тому під час вивчення букви варто читати склади різних труднощів. Наприклад, під час вивчення букви “ес” можна запропонувати прочитати такі склади:

ас са аса сла сна сас нас

ос со осо сло сно сос нос

ус су усу слу сну сус нус

ис си иси сли сни сис нис

Тут показано різноманітність складів, однак учитель має вибирати з них потрібні, враховуючи підготовку учнів свого класу.

но _сила ^ко

9. Під час переходу від читання складу до читання цілого слова вводяться вправи, в яких слова, представлені в аналітико-синтетичній формі,

з позначками, якими зосереджується увага на збігу букв, що позначають приголосні звуки (со│с│на_), різновисотними або різнокольоровими складами (смоЛА, соСНА).

Читання слів у колонках переслідує ряд завдань – удосконалення техніки читання, підготовка до читання тексту, формування фонетичних, морфологічних, лексичних та орфографічних уявлень. Тому перед читанням слів потрібно ставити різноманітні завдання, спрямовані на формування відповідних уявлень, такі, як: 1) прочитати односкладові (двоскладові, трискладові) слова; 2) прочитати слова, в яких наголошений голосний у І (ІІ, ІІІ) складі; 3) прочитати слова, що означають імена людей (клички тварин, назви міст, сіл, річок). Як пишуться ці слова?; 4) прочитати слова, що відповідають на питання хто? що? (який? яка? яке? які? що робить? що роблять?)

Первинне читання слів у колонках (озвучування) повинне здійснюватись самими учнями напівголосно, самостійно. Під час повторного читання і перечитування слів застосовуються такі види і форми читання, як зразкове читання вчителем, напівголосне читання за вчителем, кращим учнем, хорове, індивідуальне, вибіркове, творче, в парах. Пропоновані види і форми читання вчитель має вибрати до конкретного уроку, щоб вони відповідали меті і завданням його.

10. Опрацювання тексту. Робота за сюжетним малюнком букваря

Читання тексту – це результат усієї попередньої роботи на уроці. Первинне читання тексту здійснюють учні самостійно або під керівництвом учителя. Віршований текст доцільно спочатку продекламувати вчителеві напам’ять, в процесі повторного читання здійснюється аналіз його (смисловий, структурний, логічний), виконуються вправи на розвиток правильного, свідомого, виразного читання, вдосконалення темпу читання. Крім того, учні виконують творчі вправи на матеріалі тексту, спрямовані на розвиток мовлення, творчих здібностей учнів.

11. Читання слів, речень, тексту з новою буквою на іншому лексичному матеріалі (додаткові тексти на дошці або в інших посібниках).

12. Виконання інших завдань, що містяться на сторінках букваря.

Підсумок уроку – це завершальний етап. Тут вчитель узагальнює роботу на уроці, відзначає учнів, які сумлінно працювали, виявляє труднощі, які зустрілись на уроці, обґрунтовують, чим сподобався урок.

8. Урок письма в букварний період навчання грамоти.

Урок письма в букварний період навчання грамоти є логічним продовженням уроку читання. Тому вимоги до нього ставляться такі ж, як і до уроку читання.

Навчання письма, як і читання, за сучасною методикою відбувається на основі звукового аналітико-синтетичного методу, основним принципом якого є: у навчанні читати і писати слід іти від звука до букви [4]. Відтак, на уроках письма учні теж виконують аналітико-синтетичні вправи зі звуками, які позначаються на письмі виучуваною буквою. Крім того, здійснюється поелементний аналіз букв, зіставлення їх за спільністю чи подібністю елементів та синтез елементів, які входять до складу букви, що теж передбачено звуковим аналітико-синтетичним методом. Таким чином в процесі навчання писати відбувається врахування психофізіологічних особливостей дітей шестирічного віку.

На уроках письма проводиться велика робота з розвитку мовлення і мислення першокласників, формуються загальнонавчальні вміння, розв’язуються завдання виховного характеру.

Першим структурним етапом уроку письма в букварний період є актуалізація опорних знань учнів, повторення вивченого матеріалу. На цьому етапі використовуються такі види і прийоми роботи:

1. Письмо вивчених букв, складів, слів під диктовку з попереднім звуко-буквеним аналізом та без нього, списування (повне, вибіркове).

2. Підготовчі вправи – розчерки, штрихування. (Лінії, елементи повинні максимально наближатись до написання нової букви).

3. Звукові аналітико-синтетичні вправи з виучуваними звуками: впізнавання звука (звуків) у названих словах (у назвах малюнків), визначення місця звука (звуків) у слові, утворення складів з виучуваним звуком, аналіз звуко-складових схем на сторінці зошита.

Пропоновані види і форми роботи на першому структурному етапі виконуються за вибором учителя, залежно від мети і завдань уроку. Це мають бути завдання, які готують дітей до написання нової букви: письмо вивчених букв із схожими (спільними) елементами, складів і слів з однаковими або подібними з’єднаннями букв. Такі завдання виконуються під час підготовчих графічних вправ, списування з друкованого чи рукописного текстів або написання диктантів. Кожного разу учні мають коментувати те, що пишуть. Крім того, такі вправи можуть бути спрямовані на формування чіткого, розбірливого і грамотного письма.

Звукові аналітико-синтетичні вправи, що подаються на цьому етапі, проводяться з метою актуалізації знань, одержаних на попередньому уроці читання. Але ці вправи практикуються на іншому мовному матеріалі (добираються інші слова для звукового аналізу, ніж ті, що були на уроці читання).

Наступний етап уроку письма – мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань уроку. Тут учитель має не тільки зацікавити виучуваним матеріалом, створити проблемну ситуацію, але й в доступній формі повідомити тему і завдання уроку, ознайомити з планом уроку, з тим, що учні повинні знати і вміти.

Орієнтовний зоровий план уроку письма.

· ¾ ·

1. – звукові вправи.

2. – письмо в зошиті.

3. – фізкультпауза.

4. – розфарбування малюнків.

5. – хвилинка-веселинка.

На зазначеному етапі уроку вчитель показує зразки друкованої і рукописної букв, учні аналізують будову букви, називаючи її елементи; пригадують, в яких вивчених буквах є схожі (спільні) елементи, які з них вони вже вміють писати. Повторюють правила посадки, виконують вправи на розвиток дрібних м’язів руки.

Етап сприйняття та усвідомлення нового матеріалу, його осмислення є основним. Види і прийоми роботи, які виконуються на цьому етапі, підпорядковані головному завданню уроку письма – навчити правильно, каліграфічно писати нову букву, поєднувати її з іншими в процесі написання складів, слів, речень.

Навчання писати нову букву відбувається в такій послідовності [4]:

1. Розгляд друкованої і рукописної букви, поелементний аналіз і синтез, порівняння їх, зіставлення з раніше вивченими рукописними буквами.

2. Показ і пояснення написання букви вчителем на дошці, повторне письмо букви вчителем на дошці під рахунок.

3. Підготовчі вправи до написання букви: письмо букви “в повітрі” за стрілками, які вказують на послідовність рухів руки (зразок такої букви написаний на дошці), написання букви на дошці мокрим пензликом.

4. Розгляд зразків нової букви в зошиті для письма: обведення зразка букви тильною стороною ручки за стрілочкою, письмо букви з використанням кальки (поліетиленової плівки), ощупування рукописної букви, вирізаної з наждачного паперу і наклеєної на окремому листку, конструювання букви з трафареток, що є елементами виучуваної букви; обведення ручкою букв, написаних в зошиті пунктиром.

5. Фізкультпауза.

6. Письмо букв у зошитах, перевірка написаного за допомогою контрольної картки. Самостійне дописування рядка.

7. Показ і пояснення вчителем з’єднань нової букви з іншими. Письмо складів, слів, речень з новою буквою, читання в зошиті.

8. Самостійне письмо – дописування незакінчених рядків зошита, списування з рукописного або друкованого тексту, письмо букв, складів, слів під диктовку вчителя, вправи на засвоєння елементів фонетики, граматики, орфографії (пропедевтична робота). Читання написаного.

9. Розфарбовування малюнків у “Зошиті для письма”.

Як відомо, графічні навички потребують оволодіння першокласниками цілого ряду усвідомлених дій, щоб правильно зобразити елемент букви, саму букву, поєднати її з іншими. Тому так важливо, щоб учитель володів прийомами навчання писати нову букву. Подані прийоми і форми роботи дають можливість вибирати ті, які найбільш ефективні для даного уроку, спрямовані на розвиток оптичного (об’ємного) “бачення” графічного знака та відтворення його, засвоєння форми букви, вміння орієнтуватись у сітці зошита, коригувати рухи руки, знаходити помилки і виправляти їх.

В окремих зошитах (альбомах) учні можуть виконувати підготовчі і тренувальні вправи (розчерки, штрихування, вписування в малюнок елементів букви, малювання орнаментів, які містять елементи виучуваної букви).

На уроках письма значне місце відводиться формуванню в учнів елементарних фонетичних, морфологічних, синтаксичних, лексичних та орфографічних умінь і навичок, розвитку мовлення.

З цією метою учні повинні виконувати вправи на визначення і підкреслення букв, що позначають голосні і приголосні, тверді і м’які приголосні звуки та букв, що позначають м’якість попереднього приголосного; поділ слова на склади, визначення наголошеного голосного у складі; постановку питань до слів (хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що робив? що робили?); розкриття значення слова (близькі, протилежні за значенням, мають кілька значень).

Особлива увага має приділятись формуванню правописної навички, адже основи її закладаються саме в період навчання грамоти, одночасно з формуванням графічної навички. Тому вкрай необхідними будуть вправи на співвіднесення звука і букви, спочатку в позиції, коли написання не розходиться з вимовою, а потім і найпростіші випадки неспівпадання букви зі звуком; на перенос слів з рядка в наступний рядок; вживання великої букви на початку речення, а також в іменах та прізвищах людей, кличках тварин, назвах міст, сіл, вулиць, річок.

Оскільки головне місце в правописній роботі належить фонетичним і смисловим факторам, то методичні прийоми, які вибирає вчитель, мають відповідати зазначеному: це звуко-буквений аналіз і синтез, складання слів з розрізної азбуки, чітке промовляння слова, смисловий аналіз слів та речень, розуміння всього того, що діти пишуть.

Серед видів письма, що застосовується на уроках (списування, диктант, творче письмо), найбільш важливим з точки зору розвиваючого навчання є творче письмо, тобто письмо слів і речень, які взяті з розповідей самих учнів.

У зошитах для письма міститься матеріал для вдосконалення графічної навички письма: учні штрихують, розфарбовують малюнки, вчаться вибирати кольори. Такі вправи важливі і проводяться вони наприкінці уроку, що дає можливість дітям переключитись з одного виду діяльності на інший. Такі вправи виконуються в додаткових зошитах.

Підсумовуючи те, що зроблено на уроці, першокласники відмічають, з якими труднощами зустрілись, коли їм було зрозуміло, цікаво, легко.

Дата добавления: 2015-05-24