Хімічні властивості

Властивості деревини

Листяні породи

Більшість листяних порід поступається хвойним у міцності і стійкості до загнивання (у них відсутні смоляні ходи), через що їх застосування в будівництві кілька обмежена. Найбільшою популярністю в якості будівельних листяних порід користуються дуб, ясен і гру.

-Дуб.

Деревина дуба має високу міцність (близько 60 МПа при стисненні вздовж волокон), добре чинить опір гниття. Застосовується для виготовлення зовнішніх конструкцій (хоч і не так активно, як сосна або модрина), а також в якості оздоблювального матеріалу (стать, вікна, двері).

-Ясень.

Поступається дуба за показниками міцності та стійкості до загнивання, тому рідко застосовується в зовнішніх конструкціях. Найбільш широке застосування знаходить як обробний матеріал.

Для деревини основними й найважливішими є такі властивості:

Механічні: міцність, твердість, деформівність, питома в'язкість, експлуатаційні характеристики, технологічні характеристики, зносостійкість, здатність утримувати кріплення, здатність гнутися;

Фізичні: зовнішній вигляд (текстура, блиск, колір), вологість (усушка, жолоблення, водопоглинення, гігроскопічність, щільність), теплові (теплопровідність), звукові (акустичний опір, звукопровідність), електричні (діелектричні властивості, електропровідність, електрична міцність);

Міцність деревини - здатність опиратися руйнуванню під дією механічних навантажень. Розрізняють міцність на стиск і розтягання по напрямках додатка навантаження - поздовжньої й поперечної; статичний вигин.

Твердість деревини - здатність деревини пручатися впровадженню в неї більш твердого тіла. Для оцінки твердості деревини використовується тест Янка.

Зносостійкість деревини - здатність деревини опиратися зношуванню, тобто поступовому руйнуванню її поверхневих зон при терті. Зношування бічних поверхонь більше, ніж торцевих; зношування вологої деревини більше, ніж сухої.

Вологість деревини визначається точно також, як і будь-якого іншого матеріалу - це кількість води в одиниці об'єму або маси. Обчислюється вологість у такий спосіб: виміряється маса проби вологого матеріалу, потім обмірювана проба висушується в сушарці при температурі 100—105 °С, потім відбувається повторне зважування, але вже сухого матеріалу. Різниця між масою вологого й сухого матеріалу саме й визначає кількість води, що втримується в зразку. Для того щоб розрахувати вологість необхідно скористатися нескладною математичною формулою: маса зразка до сушіння мінус маса зразка після сушіння, результат різниці розділити на масу зразка після сушіння й помножити все вираження на 100 результатом і буде вологість деревини.

Гігроскопічність деревини — властивість матеріалу поглинати вологу з навколишнього середовища. Дана властивість залежить від вологості деревини. Суха деревина має більшу гігроскопічність, ніж волога. Для зменшення гігроскопічності матеріал покривають олійними фарбами, емалями або різними лаками. Гігроскопічність прямо залежить від іншої властивості деревини — пористості.

Пористість деревини — відношення об'єму пор до загального об'єму деревини. Для деревини різних видів пористість має різне значення, але в середньому розбіг її значення становить 30-80 %.

Розбухання деревини проявляється при знаходженні матеріалів при підвищеній вологості повітря тривалий час.

Усушка — зміна розмірів при втраті вологи деревиною в результаті сушіння. Усушка відбувається природно. Прямим наслідком усушки є утвір тріщин.

Жолоблення відбувається в результаті нерівномірного сушіння деревини. Висихання деревини відбувається швидше в шарах більш вилучених від серцевини, тому у випадку, якщо сушіння проводилося з порушенням технології, відбувається зміна форми деревини, вона жолобиться. Жолоблення під дією усушки по-різному по різних напрямках. Уздовж волокон воно незначно, і становить приблизно 0,1%. Зміни розмірів поперек волокон більш значні й можуть становити 5-8% від початкового. Крім того жолоблення часте супроводжується появою тріщин у деревини, що сильно позначається на якості кінцевого продукту.

Жолоблення й утворення тріщин можна уникнути при дотриманні технології сушіння й при використанні певних технік під час складання виробів. Так наприклад у колодах на всю довжину матеріалу робляться поздовжні розвантажувальні пропили, які знімають внутрішні напруження, що утворюються при усушці.

Розтріскування — результат нерівномірного висихання зовнішніх і внутрішніх шарів деревини. Процес випару вологи триває доти, поки кількість вологи в деревині не досягнеться певного межі (рівноважного), що залежить прямо від температури й вологості навколишнього повітря.

Теплопровідність. На відміну від інших будівельних матеріалів деревина є менш теплопровідною. Це дозволяє використовувати її для теплоізоляції приміщення.

Звукопроникність — здатність матеріалу проводити звукові хвилі. Якщо у випадку теплопровідності деревина - кращий матеріал, то у випадку зі звукопроникністю деревина програє іншим будівельним матеріалам. У зв'язку із цим при будівництві стін і дерев'яних перекриттів необхідно використовувати додаткові матеріали (засипання), що знижують показник звукопропроницаемости.

Колір — своєрідний індикатор, що показує якість, вік і стан деревини. Якісна й здоровіша деревина має рівномірний колір без плям і інших вкраплень. Якщо в деревині присутні вкраплення й плями, це свідчення її загнивання. Колір деревини також може змінюватися під впливом атмосферних умов.

Запах залежить від змісту в деревині смол і дубильних речовин. Свіжозрубане дерево має більш сильний захід, а в міру висихання дерева й випарі вологи й ефірних смол запах слабшає.

Текстура — малюнок, що утворюється при розпилюванні дерева. площина розпила перетинає річні кільця й шари деревини, що утворювалися в різний час, у результаті утворюється характерний візерунок річних ліній, по якім і відрізняють деревину від інших матеріалів.

Вага деревини — розрізняють питома й об'ємна вага деревини. Питома вага - маса одиниці об'єму деревини без обліку порожнеч і вологи. Дана вага не залежить від породи деревини й становить 1,54 г/см3. Об'ємна вага — це маса одиниці об'єму деревини в природньому стані тобто з урахуванням вологи й порожнин.

Завилькуватість - непаралельне розташування волокон дерева стосовно поздовжньої осі колоди, бруса або дошки. Буває природною і штучною, через неправильне розпилювання. Навскісний шар також сильно знижує міцність деревини на розтягання, і як наслідок, на вигин, тобто в якості балок, крокв, затягувань застосовувати такі дошки або бруси небажано. Крім відбраковування (або правильного розпилювання) інших способів боротьби не існує. Як приклад понад завилькуватості можна привести деревину Карельської берези.

Дата добавления: 2015-05-24