Лекція №9. Основи токсикології

1. Вплив якості навколишнього середовища на здоров’я людей.

2. Гігієнічні критерії якості довкілля. Поняття про ГДК, ГДЗ, ГДВ,СЗЗ.

3. Токсикологія – наука про шкідливі речовини та їх класифікацію.



За даними Всесвітьної організації охорони здоров’я від забруднень води щорічно вмирає бл. 5 млн. новонароджених. В розвинених країнах основним джерелом смертності серед населення є промислові забруднення, а в бідних – голод. У 1983 році в країнах, що розвиваються від голоду померло бл. 450 млн. людей.

В Україні на сьогоднішній день середня тривалість життя складає 66 років.

Найбільше забруднення навколишнього середовища спричиняє металургійна та автотранспортна промисловості – 70-85% усіх забруднень. Запоріжсталь – один із найбільших забруднювачів України.

CO – чадний газ – утворюється в результаті неповного згорання палива. Негативний вплив на живі організми виявляється навіть при концентрації біля 1%, а при концентрації понад 4% – спричиняє смерть. Окис вуглецю потрапляє в кров та позбавляє ерітроцити здатності транспортувати кисень, що стає причиною кисневого голодування і смерті.

Окиси азоту в 10 разів небезпечніші за чадний газ. Утворюються в районах металургійної та хімічної промисловості, а також поблизу ТЕС. З’єднуючись з водою, утворює сполуки HNO ₂, HNO ₃, які викликають подразнення слизових оболонок та тяжкі захворювання.

Ненасичені вуглеводневі сполуки: етілен, пропілен – є причиною утворення смогу. Викликають подразнення слизових оболонок носа та очей.

SO ₃ – сірчаний ангідрид – викликає хвороби сеченевої системи та дихательних шляхів. Утворюється в районах хімічної, нафтохімічної та металевої промисловості, поблизу ТЕС, коксохімічних та цементних заводів.

Сполуки фтору, характерні для районів, пов’язаних із виробництвом керамічної, алюмінієвої, стальної, фарфорової та фосфорної продукції. У повітря потрапляють у вигляді газоподібних речовин (HF) та пилу (CaF ₂). Викликають захворювання зубів, скелету, пошкодження кісток.

H ₂ S – сірководень – утворюється в результаті діяльності сульфатредуктивних бактерій: . Розчиняється у воді, легко поглинається слизовими оболонками і за високої концентрації викликає смерть.

Нафтопродукти – викликають головний біль, ушкодження кісткового мозку.

Свинець – призводить до зниження інтелектуального розвитку людини, глухоти, безпліддя, затримки росту та порушень вестибулярного апарату.

Ртуть – призводить до зниження працездатності, головного болю, за високих концентрацій викликає важкі отруєння і смерть.

‚

Для визначення ступеня забруднення навколишкього середовища та впливу того, чи іншого забруднювача на біоту та здоров’я людей, а також для оцінки шкідливості забруднювачів використовуються наступні поняття:

· ГДК – гранично допустима концентрація – це такий вміст забруднювачів в навколишьому середовищі, який не здійснює впливу на працездатність та самопочуття людини, не шкодить здоров’ю в разі постійного контакту та не викликає змін у нащадків. ГДК повинна бути вищзначена для всіх шкідливих речовин. Існують ГДК середньодобові та разові. Середньодобові ГДК становлюються на основі даних спостережень за епідеміями, аваріями і при цьому додаються коефіцієнти запасу, а разові ГДК встановлюються при безпосередньому використанні шкідливих речовин.

У воді ГДК шкідливих речовин визначають як для питного господарства, так і для рибного. У грінтах ГДК шкідливих речовин встановлюється для орного шару.

· ГДВ – гранично допустимі викиди – це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищувати ГДК на межі санітарної зони. ГДВ встановлюються з урахуванням розсіювання.

· ГДЗ – гранично допустимі зливи – це кількість розчинених у воді шкідливих речовин, яка не повинна перевищувати ГДК на межі санітарної зони. ГДЗ встановлюються з урахуванням розбавлення.

· СЗЗ – Санітарно-захисні зони – це ділянки землі навколо підприємств, створені для зменшення шкідливої дії отруйних речовин на здоров’я людей. В цих зонах як правило розмішуються склади, службові приміщення, але не можуть розташовуватися житлові будинки. В залежності від шкідливих речовин, які потрапляють в навколишнє середовище, розрізняють 4 типи СЗЗ (за радіусом):

1) до 1 км – хімічні, нафтохімічні, металеві та целюлозно-паперові підприємства;

2) 500 м – цементні, гіпсові підприємства, об’єкти механічної промислововсті;

3) 300 м – ТЕС, залізо-бетонні підприємства;

4) 100 м – машинобудівні підприємства, об’єкти електропромисловості.

ƒ

За різними даними, в світі існує понад 6 млн. хімічних сполук, з яких бл. 80 тис. виробляються в промислових масштабах. Щорічно кількість хімічних сполук збільшується на 300-400 тис.

u Токсикологія – це наука про потенційну небезпечність шкідливої дії речовини на організм і на екосистему в цілому.

Токсикологія поділяється на три взаємопов’язаних направлення:

1) експертно-теоретична – вивчає закономірності взаємодії шкідливих речовин з біологічними об’єктами;

2) профілактична – займається попередженням шкідливої дії речовини на організм людини.

3) клінічна – досліджує захворювання внаслідок отруєння шкідливими речовинами.

Вплив токсичних речовин на організм може бути як негативний, так і позитвиний – все залежить від їх концентрації. Але існують речовини, які ні в якому випадку не здійснюють позитивного впливу – ксенобіоти.

u Ксенобіоти – це чужерідні для живих організмів речовини (промислові отрути, пестициди, поверхнево-активні речовини та ін.), які не утворюються в ньому, а синтезуються штучно і потрапляють в живий організм внаслідок деяких факторів.

Розмір і положення позитивної зони (див. малюнок) залежить від наступних факторів:

1) властивості самої речовини;

2) вид об’єкту, на який діє шкідлива речовина;

3) умови взаємодії речовини з організмом.

u Токсичність – це міра несумісності шкідливої речовини з організмом.

Токсичність речовини тим більша, чим менша її кількість викликає смерть.

Всі класифікації шкідливих речовин поділяються на групи:

I. Загальні – базуються на загальних принципах оцінки:

1) За хімічними властивостями:

- органічні;

- неорганічні;

- елементорганічні;

2) За метою використання:

- промислові;

- отрутохімікати;

- побутові хімікати;

- ліки;

- отрути тваринного, рослинного та мікробного походжень;

- бойові отруйні речовини;

3) За ступенем токсичності:

- надзвичайно токсичні;

- високотоксичні;

- помірнотоксичні;

- малотоксичні;

II. Спеціальні – відображають зв’язок між окремими фізико-хімічними властивостями речовин та виявленням їх токсичності.

Отруєння живого організму складається із двох фаз (див. малюнок).

Період резорбції продовжується до моменту досягнення максимальної концентрації шкідливої речовини.

Процес елімінації продовжується до моменту повного очищення організму від отрути.

Самотогенна фаза настає після видалення шкідливих речовин з організму. Це загальний токсичний ефект, який є результатом токсичної дії речовини на організм.

Дата добавления: 2015-05-24