Особливості реалізації особистісного підходу в методології ПВШ

Системний підхід орієнтує на виокремлення в педагогічній системі, особистості й соціальній групі насамперед інтегрованих інваріантних системоутворювальних зв’язків і відносин. Визначають, що в системі є стійким, а що перемінним, що головним, а що другорядним. Такий підхід вимагає з’ясувати внесок окремих компонентів-процесів у розвиток особистості чи соціальної групи як системного цілого. З цього погляду він дуже тісно пов’язаний з особистісним підходом, що означає орієнтацію в конструюванні й реалізації педагогічного процесу на особистість як ціль, суб’єкт, результат і головний критерій його ефективності. Цей підхід наполегливо вимагає визнання унікальності особистості, її інтелектуального й морального потенціалу, права на повагу. Водночас припускає опору в освіті на природний процес саморозвитку задатків і творчого потенціалу особистості, створення для цього відповідних умов. Особистісно орієнтована технологія навчання. Особистісно орієнтоване навчання – навчання, у центрі якого – особистість вихованця, його самобутність, самооцінність, суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривають, а потім узгоджують зі змістом освіти. Виокремлюють три моделі особистісно орієнтованої педагогіки: соціально - педагогічну, предметно-дидактичну та психологічну. Соціально-педагогічна модель виховує особистість із попередньо заданими якостями. Освітні інститути суспільства створюють типову структуру такої особистості. Завдання навчального закладу – наближення кожного студента до її параметрів (носій масової культури). Технологія освітнього процесу основана на використанні ідей педагогічного управління, формування, корекції особистості «ззовні», без урахування суб’єктивного досвіду студента. Це виявляється в одноманітності програм, методів, форм навчання, авторитарності. Предметно-дидактична модель орієнтованої педагогіки пов’язана з предметною диференціацією, яка забезпечує індивідуальний підхід у навчанні. Знання організують у міру їхньої об’єктивної складності, новизни, складності опрацювання, а не рівня розвитку студента. Технологія предметної диференціації базується на врахуванні складності та обсягу навчального матеріалу (завдання зниженої та підвищеної складності). Її забезпечують факультативні курси, поглиблені програми. Ця технологія не торкається духовної сфери – національних і світоглядних відмінностей, які значною мірою визначають зміст суб’єктного досвіду студента. Психологічна модель спершу обмежувалася визнанням відмінностей у пізнавальних здібностях студентів, які в реальному освітньому процесі виявляються в здібності до навчання (індивідуальна здатність до засвоєння знань). Метою освітнього процесу є корекція здатності до навчання як пізнавальної здібності. Сучасна особистісно орієнтована технологія навчання спирається на такі вихідні положення:

􀂃 пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності особистості як активного носія суб’єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в навчально-виховному закладі;

􀂃 під час конструювання та реалізації освітнього процесу необхідна особлива робота педагога щодо виявлення суб’єктного досвіду кожного студента;

􀂃 в освітньому процесі відбувається «зустріч» суспільно-історичного досвіду, що його задає навчання та суб’єктний досвід студента;

􀂃 взаємодія двох видів досвіду студента має відбуватися не по лінії витиснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а через їхнє постійне узгодження, використання всього того, що студент накопичив у власній життєдіяльності;

􀂃 розвиток студента як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки через оволодіння ним нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення, перетворення суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку;

􀂃 головним результатом учіння має бути формування пізнавальних здібностей на основі володіння відповідними знаннями та уміннями.

Мета особистісно-орієнтованого навчання – процес психолого-педагогічної допомоги особистості у становленні її суб’єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначення.

Особистісно орієнтований підхід з’єднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально педагогічного захисту, розвитку, підготовки студента до життєтворчості тощо. Навчальний процес насичений знаннями, які повинен засвоїти студент, а має бути насичений розумінням.

Серед основних завдань особистісно орієнтованої технології навчання можна виокремити такі:

􀂃 розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента;

􀂃 максимально виявити, ініціювати, використати, «окультурити» індивідуальний (суб’єктний) досвід

студента;

􀂃 допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися, самореалізуватися, а не формувати попередньо задані якості;

􀂃 сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати поведінку лінії життя.

Формування культури життєдіяльності особистості студента є вищою метою особистісно-орієнтованих систем та технологій. Існують певні вимоги, що їх висувають до особистісно орієнтованих технологій:

􀂃 навчальний матеріал має забезпечувати виявлення змісту суб’єктного досвіду студента, зокрема досвід його попереднього навчання;

􀂃 викладення знань у підручнику (чи педагогом) має бути спрямованим не лише на розширення їхнього обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб’єктного досвіду кожного студента;

􀂃 у процесі навчання необхідне постійне узгодження суб’єктного досвіду студентів із науковим змістом здобутих знань;

􀂃 активне стимулювання студента до самооцінної освітньої діяльності, зміст і форми якої мають забезпечувати кожному можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження під час оволодіння знаннями;

􀂃 конструювання та організація навчального матеріалу, який дає змогу студентові вибирати його зміст, вид та форму у розв’язанні завдань;

􀂃 виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується студент самостійно, стійко, продуктивно;

􀂃 необхідно забезпечувати контроль і оцінку не лише результату, а головним чином процесу учіння;

􀂃 освітній процес має забезпечувати побудову, реалізацію, рефлексію, оцінку учіння як суб’єктної діяльності.

До особистісно орієнтованих технологій різні автори зараховують сьогодні різноманітні технології, загальноприйнятої класифікації наразі нема. Серед таких технологій – Вальдорфська педагогіка, методика Марії Монтессорі, система розвивального навчання та ін.

Вимоги до науково-педагогічного працівника (НПП)

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі передбачають вимоги до особистості науково-педагогічного працівника. Серед них виокремлюють усвідомлення свого громадянського обов’язку — виховання гідних громадян країни, висококваліфікованих НПП.

Важливим є досконале володіння своїм предметом. Як засвідчує досвід, успішно навчає і виховує той НПП, який знає свій предмет. Згідно з опитуванням студентів, найавторитетнішими вони вважають тих НПП в, які мають ґрунтовні знання.

Однак знання НПП можуть стати могутнім засобом навчання й виховання лише за умови, що він не просто викладає їх, а використовує матеріал науки для розумового розвитку студентів, їх фахової підготовки, морального виховання. Крім того, НПП має добре орієнтуватися в суміжних дисциплінах, що сприятиме глибшому розкриттю закономірних зв’язків між предметами, явищами і процесами реального світу, формуванню всебічно розвиненого фахівця. Проте добре знання свого предмета автоматично не формує вмінь його викладання. Тому НПП має майстерно володіти методикою викладання та управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що допомагає подати доступно складні завдання, врахувати особливості особистості студента, зацікавити інформацією, захопити нею і викликати бажання поповнювати свої знання. У НПП має виявлятися педагогічна поведінка і діяльність. Педагогічна спрямованість НПП означає його установку на взаємодію, терпіння і допомогу студентам. Вона виявляється у спрямованості думок і прагнень на навчання й виховання студентів, у манері розмовляти, взаємодіяти тощо. Завдяки цій рисі НПП спроможний інтуїтивно вибирати з навколишнього середовища навчально-виховні факти і відповідно педагогічно їх інтерпретувати. НПП також має виявляти розумну любов до студентів. Проте, як зазначив М. С. Макаренко, така любов не може містити безпринципного й поблажливого ставлення до молодої людини, потурання її слабостям. На його думку, вимогливість не суперечить любовій повазі до людини, оскільки саме у вимогливості до людини полягає повага до неї. Ерудованість НПП виявляється в тому, що він, окрім глибоких знань свого предмета, має володіти ґрунтовними знаннями з питань філософії, політики, мистецтва, сучасних досягнень науки і техніки. Це допоможе йому спілкуватися зі студентами на різноманітні теми. Широта його інтересів дає змогу спрямувати студентів на цікаві справи, допомагати їм в організації змістовного дозвілля. Науково-педагогічному працівнику необхідна творчість у педагогічній діяльності. Як творча особистість, він перевіряє та аналізує власний досвід, вивчає й використовує все краще з чужого, шукає і знаходить нові, досконаліші, раціональніші педагогічні технології. Психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності, тобто сукупність індивідуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішній педагогічній діяльності, а саме:

􀂃 організаторсько-педагогічні здібності (організування навчально-пізнавальної діяльності студентів і власної діяльності, загальне та професійне самовдосконалення);

􀂃 дидактичні здібності (підготовка навчальних матеріалів, доступність, виразність, переконливість під час пояснення навчального матеріалу; здійснення мотивації діяльності);

􀂃 перцептивні здібності (об’єктивне оцінювання емоційного стану студентів і його врахування у навчальній діяльності);

􀂃 комунікативні здібності (налагодження педагогічно доцільних стосунків зі студентами та колегами з навчально-виховної діяльності);

􀂃 сугестивні здібності (здібності емоційно-вольового впливу на людину);

􀂃 гносеологічно-дослідницькі здібності (виявляються в умінні пізнати й об’єктивно оцінити педагогічні явища та процеси; їх рівень залежить від рівня дослідницької культури викладача, його методологічних знань і дослідницьких умінь);

􀂃 науково-пізнавальні здібності (володіння науковими знаннями, розуміння взаємозв’язків між науками).

Творчий НПП досліджує навчально-виховний процес, робить висновки, експериментує. Здійснення педагогічної діяльності на дослідницькому рівні, творчий підхід до неї вимагає від НПП постійної роботи над собою. Безумовно, НПП має бути носієм високих моральних якостей. У моральному аспекті педагог повинен бути таким, якими прагне зробити вихованців, тобто живим взірцем чеснот. Важливо вимогою до НПП залишається уміння володіти власною емоційно-вольовою сферою та доцільно використовувати емоції. Це виявляється передусім у продуманій поведінці, відповідних емоціях «мажорного» чи «мінорного» характеру. Таке перевтілення НПП необхідне, щоб вплинути на студента, змусивши його пережити певну ситуацію. Крім того, педагогу необхідно виявляти емоції і волю у несподіваних ситуаціях педагогічного процесу, що потребує розвинутого педагогічного самовладання, витримки, вміння швидко вибирати шляхи адекватного реагування на ситуацію, правильно її розв’язувати. Для успішної роботи зі студентами НПП має бути цілеспрямованим, ініціативним, дисциплінованим, вимогливим до себе та інших. Особливо важливі для нього витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією й винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями. Від науково-педагогічного працівника (НПП) вимагають оволодіти педагогічною спостережливістю й уважністю. Спостерігаючи за студентами, НПП отримує інформацію про їхні індивідуальні особливості, розуміння навчального матеріалу, ставлення до навчання й науково-педагогічного працівника, стосунки між ними, настрої і психічні стани, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці. Під час навчальних занять НППі необхідно тримати в полі зору всіх студентів групи. Він має концентрувати свою увагу на викладенні теми, зміні різних видів навчальних завдань і засобів, а також зосереджувати свою увагу на написаному, щоб не допустити помилок у словах, формулах, обчисленнях тощо. Педагогічну діяльність науково-педагогічного працівника має супроводжувати натхнення та інтуїція. Натхнення приходить до НПП внаслідок його значних зусиль над своєю психікою, спрямованості на предмет дослідження, постійного обмірковування й переживання його. Це такий психічний стан, коли одночасно задіяно всі сфери психіки — розум, почуття, сприймання, інтуїцію тощо. Інтуїція виявляється в особливому відчутті та передбаченні правильного напряму діяльності, у бажанні її результатів, неусвідомленому переконанні, що саме так, а не інакше слід діяти. НПП має досконало володіти мовою і мисленням. Мова і мислення НПП повинні бути педагогічними. Йдеться про конкретність, чіткість думок, їхню логічність, дохідливість, переконливість, впливовість, здатність викликати у студентів відповідні почуття. Крім того, мова педагога має бути позбавлена дефектів (шепелявість, затинання, невимовляння окремих звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп). Важливою і необхідною вимогою до НПП ВНЗ є володіння ним державною українською мовою. Педагогічне мислення НПП полягає у здатності застосовувати теоретичні положення філософії, психології, педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи. Оптимістичність науково-педагогічного працівника має бути його невід’ємною рисою. Її наявність впливає на ефективність навчання і виховання студентів, викликає у них позитивні емоції, добрий настрій і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах. Педагогічний такт НПП виявляється у психолого-педагогічних особливостях його поведінки, взаємодії зі студентами. Поведінка має відповідати цілям і завданням виховання та навчання, виявляється у творчій педагогічно виправданій його діяльності. Педагогічний такт означає відповідне ставлення до студентів та вміння в кожній ситуації знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен НПП в системі його виховного впливу і на студентський колектив, і на кожного студента зокрема. Від НПП вимагають постійно підтримувати хороший зовнішній вигляд. Неприваблива зовнішність зумовлює негативне ставлення до нього, а відтак і до навчальної дисципліни, яку він викладає, до моральних настанов, які він пропагує. Науково-педагогічний працівник має завжди підтримувати необхідний рівень фізичного, духовного і психічного здоров’я. Сукупність особистих якостей науково-педагогічного працівника формує його авторитет, тобто загальновизнану студентами значущість його достоїнств й основану на цьому силу його виховного впливу. Авторитетним є той науково-педагогічний працівник, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить молодь, відчуває її наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них. Без авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців особистості педагога, зазначав В. Сухомлинський, ідеал перетворюється на покинутий прапороносцем прапор. Багато проблем виховання пов’язані саме з тим, що часто вихованця закликають іти за прапором, якого ніхто не несе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеального — саме в цьому секрети педагогічного авторитету. Науково-педагогічний працівник має постійно адекватно оцінювати свою особистість.

Дата добавления: 2015-05-24