Основні форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне

Товарне виробництво і товарно-грошові відносини

План

1.Основні форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне

2. Товар і його властивості

3. Теорії вартості та їх різновиди

4. Закон вартості, його функції та механізм дії

5. Походження, сутність і функції грошей. Теорії грошей.

6. Грошовий обіг і його закони

7. Інфляція та її соціально-економічні наслідки. Антиінфляційна політика та її складові

8. Грошова система: суть, елементи, типи.

Форма суспільного виробництва - це певний спосіб орга­нізації господарської діяльності.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натураль­ну і товарну. Історично першою формою суспільного виробниц­тва було натуральне господарство (рис.1).

Натуральне господарство - такий тип організації ви­робництва, при якому люди виробляють продукти для за­доволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробництво - це така форма організації су­спільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства.

В товарному господарстві між виробниками існують не без­посередні господарські зв'язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.

Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і про­позиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.

Які причини зумовили виникнення і функціонування товар­ного виробництва, товарних відносин?

По-перше - наявність суспільного поділу праці, за якого відбу­вається спеціалізація виробників на виготовленні певних про­дуктів або на певних видах діяльності. Там, де немає суспільного поділу праці, не може бути і товарного виробництва, товарно-гро­шових відносин. Без поділу праці, без якісної диференціації тру­дової діяльності виробників обмін результатами їхньої праці буде економічно безглуздим, оскільки всі вони будуть виробляти одні й ті самі види продуктів.

По-друге - наявність економічного відособлення виробників благ як власників. Економічною основою відокремленості гос­подарюючих суб'єктів спочатку була приватна власність на за­соби виробництва, а потім і інші форми власності (колективна, акціонерна, змішана та інші). Продукти праці протистоять один одному як товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто якщо товаровиробник водночас є і товаровласни­ком. Власник самостійно вирішує на свій страх і ризик, що, де, коли і скільки виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах. Тобто економічна відокремленість зумовлює наявність сильно визначеного економічного інтересу суб'єкта і свободу вибору ним господарської діяльності.

Таким чином, дві обов'язкові передумови необхідні для ви­никнення і функціонування товарного виробництва - наявність суспільного поділу праці та економічного відокремлення вироб­ників. І якщо суспільний поділ праці створює об'єктивні умови для обміну взагалі, то економічна відокремленість виробників потребує обміну товарів як еквівалентів.

Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і роз­винуте.

Просте товарне виробництво - це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспіль­ствам (рис. 5.13).

Розвинута форма товарного виробництва - це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, засно­ваний на великій приватній власності, найманій праці й ма­шинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Проста й розвинута форми товарного виробництва мають спільні риси і відмінності (рис. 5.13).

У сучасних умовах зростає ступінь загальності товарного виробництва як у рамках національних господарств, так і у все­світньому масштабі.

Це зумовлено такими причинами:

по-перше, процесом подальшого поглиблення суспільного розподілу праці всередині національної економіки, що супро­воджується виникненням нових галузей виробництв (електро­ніка, біотехнологія, космічна техніка, телекомунікації, інфор­матика та ін.);

по-друге, тенденцією розширення товарних відносин у сфері нематеріального виробництва, що спрямоване на задоволення і інтелектуальних потреб людини;

по-третє, швидким зростанням чисельності населення, що викликає розширення ринку найманої праці;

по-четверте, завдяки процесу інтернаціоналізації, розши­ренню всесвітніх економічних зв'язків товарне виробництво, дедалі більше набуває всесвітнього характеру.

Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку рин­кової економіки.

Ринкова економіка - одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядній історичній перспективі. Тому економіка, яка відкидала не­обхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносин, відкидала і досягнення світової цивілізації, чим прирікала себе на саморуйнування, як це трапилося з командно-адміністратив­ною економікою в колишніх соціалістичних країнах. Тому вихід із кризи й економічний розвиток України полягає у створенні розвинутої ринкової економіки, інтегруванні її у світове ринко­ве господарство.

Дата добавления: 2015-05-09