Примусу

Поняття та види заходів кримінально-процесуального

Тема 7. ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ

Заходи процесуального примусу відрізняються від інших заходів державного примусу тим, що вони застосовуються в період порушен­ня, розслідування та судового розгляду кримінальної справи і носять процесуальний характер. Вони застосовуються компетентними орга­нами і в межах своїх повноважень відносно осіб, які беруть участь у справі, та неналежна поведінка яких може створити перешкоду для успішного ходу кримінального судочинства, застосовуються при на­явності передбачених законом підстав, умов і в порядку, що гарантує їх законність та обґрунтованість.

Зовні процесуальний примус виражається у формі психологічного, фізичного чи морального впливу на поведінку суб'єкта і має своєю метою не тільки запобігання неправомірної поведінки, але і її попередження.

Заходи процесуального примусу за своєю правовою природою розподіляються на чотири групи.

1. Заходи, які забезпечують неухилення підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя (запобіжні заходи).

2. Заходи, що спрямовані на забезпечення отримання засобів доказування. До них належать: освідування, обшук, виїмка, виклик для дачі показань і висновків свідків і експертів, отримання зразків для експертного дослідження, поміщення обвинуваченого В медичну установу для обстеження (ст. 205 КПК), накладення арешту на кореспон­денцію та зняття інформації з каналів зв'язку. Вони, на відміну від запобіжних заходів, можуть бути застосовані не тільки щодо обвинуваченого (підозрюваного), але і відносно інших осіб. їхнє завдання забезпечити слідчому і суду можливість отримати та використати засоби доказування.

3. Заходи процесуального примусу, за допомогою яких забезпечується законний порядок у ході провадження в справі. Такими заходами є: письмове зобов'язання підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про явку на виклик особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування (ч. З ст. 148 КПК); привід — це здійснювана за мотивованою постановою органу досудового розслідування, прокурора або судді (чи ухвалою суду) примусова доставка підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого в орган досудового розслідування або в суд у випадку неявки її без поважної причини; заборона особі, щодо якої порушено кримінальну справу, виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду (ст. 98 КПК); відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК); видалення підсудного із залу судового засідання (ст. 272 КПК); поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник (ч. 3 ст. 73 КПК).

4. Заходи по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіска­ції майна (ст. 126 КПК).

71. Поняття, види та система запобіжних заходів.

Запобіжні заходи — це різновид превентивних заходів кримінально-процесуального примусу, що полягають у позбавленні волі або об­меженні свободи обвинуваченого (підозрюваного). Від усіх інших за­собів процесуального примусу запобіжні заходи відрізняються низ­кою специфічних особливостей, і насамперед — це метою й особливи­ми підставами та умовами їх застосування. За своєю юридичною природою запобіжні заходи застосовуються тоді, коли особа ще не ви­знана винною у скоєнні злочину, коли відповідно до принципу пре­зумпції невинуватості вона вважається невинуватою. їхнє виняткове призначення — попередити можливість невиконання процесуальних обов'язків.

Діючий КПК України містить вичерпний перелік запобіжних за­ходів. До них належать: підписка про невиїзд; особиста порука; пору­ка громадської організації або трудового колективу; застава; взяття під варту; нагляд командування військової частини (ст. 149 КПК). Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного. Відпо­відно до ст. 436 КПК, до неповнолітніх обвинувачених, крім

запобіжних заходів, передбачених статтею 149 КПК, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до не­повнолітніх, які виховуються в дитячій установі — передача їх під на­гляд адміністрації цієї установи.

Таким чином, запобіжні заходи різноманітні за своїм змістом. Одні з них у мінімальному ступені обмежують свободу обвинуваченого, створюють лише психологічні перешкоди ухилення від обов'язків, наприклад, підписка про невиїзд або порука громадської організації. Другі — частково або повністю позбавляють обвинуваченого фізичної можливості ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановлен­ню об'єктивної істини, наприклад, нагляд командування військової частини стосовно військовослужбовця або взяття під варту.

Дата добавления: 2015-05-07