БАЗЫ ДАННЫХ 3 страница

Дидактичні принципи — цілісна система взаємопов'язаних вихідних положень, що визначає та регламентує діяльність педагогів-тренерів та учнів (спортсменів) у відповідності до мети фізичного виховання й закономірностей розвитку організму людини та умовами її взаємодії з довколишнім середовищем у процесі навчання рухових дій.

Екстенсивна організація управління тренувальним процесом пов'язана із збільшенням його кількісних (витратних, ресурсних), наприклад, часових, енергетичних, матеріальних, а не якісних (ефективних) показників та результатів.

Змагальна діяльність — це динамічна система специфічно організованих у кожному виді спорту рухових дій, орієнтованих на розв'язання тих рухових завдань, котрі передбачені й регламентовані умовами й правилами змагань.

Ізоморфізм — це поняття відображає такі відношення моделі та оригіналу, за котрих їхня взаємно однозначна відповідність оцінюється за схожістю, еквівалентністю, подібністю форми цих об'єктів або інших характеристик.

Інваріантність — це якість біомеханічних характеристик рухів, завдяки котрій вони залишаються незмінними при певних перетвореннях, зокрема деяких спрощеннях, неминучих при моделюванні.

Інтенсивна організація управління тренувальним процесом характеризується високою ефективністю, її результати досягаються за рахунок підвищення (поліпшення) якісних показників, а не збільшення витрат та споживання значних ресурсів,

Кінезіотерапія — один з напрямів прикладної кінезіології, в основі котрого лежить специфічний метод спрямованого регулювання гравітаційних взаємодій організму людини та середовища, метою якого є профілактика та лікування захворювань, а також реабілітація тимчасово втрачених якостей різних функцій, засобами слугують мимовільні рухи (пасивна кінезіотерапія) та рухові дії (довільні рухи), фізичні вправи (активна кінезіотерапія).

Корекція гравітаційних взаємодій тіла людини — це спосіб приведення маси її тіла та мас окремих, відносно рухомих його ланок до такого співвідношення, котре забезпечувало б задану їх взаємодію для ефективного розв'язання конкретних рухових завдань.

Кореляція (співвідношення), відповідність (взаємозв'язок, взаємозалежність — англ.) — вірогідна (стохастична) залежність між випадковими величинами, що не має характеру суворого функціонального зв'язку між ними.

Критерії подібності — це такі математичні співвідношення характеристик модельованого об'єкта та його моделі, котрі фіксують ті або інші умови їхньої подібності. Моделі побудовані з дотриманням критеріїв у подібності називаються критеріальними.

Метод навчання — спосіб реалізації дидактичних принципів, спосіб діяльності педагога-тренера та адекватна йому рухова діяльність учнів-спортсменів. Це певна форма теоретичного та практичного опанування руховими діями виходячи з фізичного та духовного розвитку особистості.

Моделювання змагальної діяльності — це процес відображення певних закономірностей її організації, зокрема гравітаційних взаємодій тіла людини та відтворення їх за допомогою спеціальних фізичних вправ або технічних засобів із дотриманням основних положень теорії подібності та її принципів взаємно однозначної відповідності моделі та модельованих об'єктів. Спеціальні фізичні вправи при цьому використовуються як засоби спрямованого впливу на організм спортсмена та пред'являють їм у тренувальному процесі як рухові завдання, котрі адекватні меті й завданням їхньої ефективної підготовки до змагань.

Модель спортивної техніки — це об'єкт будь-якої природи, що дозволяє заміщувати рух або рухову дію (зразок техніки), котрі вивчаються, таким чином, щоб під час досліджень можна було б отримати нові знання про спортивну техніку.

Об'єкт фізичного виховання —особа, котра займається фізичним вихованням, спортсмен.

Оптимізація гравітаційних взаємодій тіла людини — це спосіб приведення її маси та мас її окремих ланок до такого співвідношення, котре дозволяє їй успішно розв'язувати рухові завдання, витрачаючи при цьому мінімум енергетичних ресурсів за умов збереження психологічного потенціалу своєї особистості.

Регресійна модель — рівняння регресії, що дозволяє аналітичне визначити очікувані (середні) значення однієї ознаки за заданим числовим значенням іншої, сполученої з нею ознаки.

Регресійний аналіз — це метод математичної статистики, що дозволяє визначити ступінь роздільного та сумісного впливу чинників, котрі вивчаються, на результативну ознаку та кількісно оцінити цей вплив шляхом використання різних критеріїв.

Регресія (повернення, повторення— лат.) — це закон зміни умовного математичного очікування однієї випадкової величини залежно від значення іншої (ряд групових середніх у_х (або х_у), що показує динаміку зміни ознаки У (або X) залежно від зміни значень ознаки X (або У).

Рухова реабілітація — це процес відновлення тимчасово втрачених якостей рухової функції засобами фізичного виховання для збереження здоров'я та забезпечення нормальних умов життєдіяльності організму людини,

Система фізичного виховання розглядається як одне з найважливіших частин усієї соціальної, громадської та державної системи виховання, що дає змогу кожній людині зміцнювати своє - здоров'я, ефективно розвивати й удосконалювати свої рухові можливості в органічній єдності з усіма іншими (розумовими, моральними та естетичними) компонентами своєї особистості.

Спеціальні вправи являють собою таку систему моделей рухових дій, котра повною мірою зберігає гомоморфні та ізоморфні відносини з біомеханічною гравітаційною структурою змагальних вправ. Доведенням адекватності цих моделей меті й завданням спеціальної підготовки може слугувати тільки відповідність модельованих ними рухових дій об'єктивно встановленим критеріям подібності з тими або іншими компонентами змагальної діяльності.

Спорт — одна з найбільш актив них форм виявлення фізичної культури у житті суспільства, що характеризується насамперед змагальною діяльністю, у котрій певним чином оцінюються та співставляються результати процесу фізичного виховання як окремих індивідуумів, так і цілих колективів.

Спортивне змагання — це одна з найефективніших форм занять фізичними вправами, що вирізняється - штучно організованим та регламентованим певними правилами суперництвом фізкультурників та спортсменів у рамках єдиного та цілісного педагогічного процесу фізичного виховання, спрямована на активізацію їх розумової та рухової діяльності для удосконалення їх рухової функції та зміцнення здоров'я.

Спортивний результат (результат змагань)— це такий прояв рухової функції спортсменів за умов індивідуального або колективного суперництва, регламентованого, вимірюваного та оцінюваного відповідно до правил змагань, котре відрізняється специфічними для кожного виду спорта біомеханічними характеристиками рухових дій та особливостями способів розв'язання рухових завдань.

Структура змагальної діяльності — це закон інтеграції елементів змагальної діяльності, котрі можуть бути представлені у вигляді системи багаторівневих моноцільових моделей, що об'єктивно відображають ієрархічні зв'язки психологічних, біологічних, функціонально-морфологічних та інших компонентів моторики, які забезпечують успішне розв'язання основних рухових завдань.

Суб'єкт фізичного виховання — педагог (тренер), котрий здійснює управління поведінкою об'єкта — спортсмена. Якщо спортсмен свідомо й активно бере участь у процесі навчання, то він, як і тренер, стає його суб'єктом.

Технічна підготовка — специфічна форма організації процесу гравітаційного тренування, метою котрого є таке використання педагогічних засобів, що дозволяє спортсменам досягти потрібного рівня технічної майстерності

Тренажери — це пристрої або пристосування, за допомогою котрих у процесі гравітаційного тренування моделюються ті або інші умови майбутньої реальної діяльності учнів (наприклад, змагальні умови виконання спортивних вправ). Вони дозволяють спрямовано перетворювати енергію зовнішнього середовища таким чином, щоб вона набувала необхідної для утилізації організмом корисної форми. Тренажери класифікуються: за призначенням (пристрої, застосовувані для розвитку певних рухових здібностей; технічні засоби, використовувані для розвитку рухових якостей — силових можливостей окремих м'язових груп; пристрої, призначені для управління процесом формування спеціальних рухових навичок); за спрямованістю (на опанування геометрії рухів, біокінематичної або біодинамічної структури рухів); за областю моделювання з використанням механічних чинників (різних умов гравітаційних взаємодій тіла людини), інформаційних чинників (логічних схем); за характером інформаційного обміну (з дублюванням зворотного зв'язку, без дублювання зворотного зв'язку, з використанням звукових, слухових та інших каналів зв'язку).

Фізична культура — частина за гальнолюдської культури, найважливішими цінностями котрої є здоров'я, фізична й духовна досконалість особистості.

Фізична підготовка — специфічна форма організації процесу гравітаційного тренування, метою котрого є таке використання педагогічних засобів, що дозволяє спортсменам досягти заданого рівня розвитку своїх рухових (фізичних) якостей.

Фізичне виховання — спеціально організований активний пізнавальний процес, що характеризується двосторонньою взаємопов'язаною діяльністю педагога (тренера) та учня (спортсмена) з передачі та засвоєння комплексу знань, рухових навичок та умінь, спрямований на зміцнення здоров'я людини, підготовку її до праці, професійної діяльності у нерозривному зв'язку з моральними, етичними та соціально патріотичними прагненнями суспільства й держави.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агашин Ф.К. Биомеханика ударных движений. - М.: Физкультура и спорт, 1977.– 208 С.

2. Архипов А.А. Проблеми ергономической биомеханики тренажерних систем в физической культуре и спорте. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Випуск 14. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. Київ, 2009, с. 27- 31.

3. Архипов О.А., Хохлов А.В. Теорія та методика викладання атлетизму. (методичний посібник). Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. – 67 С.

4. Архипов А.А., Беньяминов Г.Ф. Наука теннису.- К.:ж.Теннис №8, 2004, с. 58-59.

5. Архипов О.А. Викладання біомеханіки за кредитно-молульною системою У зб.: Матеріали наук.-практ. конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі”. Чернигів: ЧДПУ, 2007, с. 13-19.

6. Архипов О.А. Інноваційні біомеханічні технології у фізичному вихованні і спорті студентства. В ж-лі: “Теорія і практика фізичного виховання”, №1-2. Донецьк: ДонНУ, 2008, с. 253-266.

7. Архипов О.А. Концептуальні засади розвитку сучасної біомеханіки. Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Випуск № 54. Серія: педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. Чернигів: ЧДПУ, 2008, с. 22-28.

8. Архипов О.А. Методичні розробки до виконання розрахунково - графічних робіт з дисципліни „Біомеханіка”. Київ: ВМУРоЛ ”Україна”. 2004.-23 С.

9. Архипов О.А. Новітні технології навчання студентства (на прикладі викладання біомеханіки). У зб.: VІІ Міжнародна науково – практична конференція “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами”. Київ: ВМУРоЛ „Україна”, 2007, с. 66-68.

10. Архипов О.А. Новітні технології навчання у фізичному вихованні студентства В сб.: ІХ международный научный конгресс “Олимпийский спорт и спорт для всех”. Киев, “Олимпийская литература”, 2005, с. 102-103.

11. Архипов О.А. Роль механічної енергії та її збереження в рухових діях спортсмена. Вісник ЧДПУ Випуск № 46, том №2. Серія: педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. Чернигів: ЧДПУ, 2007, с. 22-27.

12. Архипов О.А. Тези лекцій з дисципліни „Біомеханіка”. (Навчально–методичні розробки). Київ: ВМУРоЛ ”Україна”. 2004.- 48 С.

13. Батурин Г.И., Ламаш Б.Е. Основные понятия спортивной биомеханики. Владивосток: Изд.:ДВГУ,2004.-54 С.

14. Бернштейн Н.А, О построении движений. -М.: Медиздат, 1947. – 436 С.

15. Бутиков Е.И.,Быков А.А.,Кондратьев А.С. Физика в примерах и задачах. М.: Наука, 1979. - 464 С.

16. Голенко В.,Скородумова А.,Тарпищев Ш. Школа тенниса.-М.: ЗАО „ Дедалус”, 2001.-192 с.

17. Гориненко Ю.А. Ракетки. Струны. Мячи. Аксесуары. Киев:”За друга”, 1998. - 49 С.

18. Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. — М.: Физкультура й спорт, 1979. - 280 С.

19. Дубровский В.И., Фёдорова В.М. Биомеханика Учебник для ВУЗов. М.: Владос. Пресс. 2008. – 669 С.

20. Зациорский В.М. й др. Биомеханические основи выносливости. — М.: Физкуль­тура й спорт, 1982, с. 79-84.

21. Зациорский В.М., Аруин А.С., Селуянов В.Н. Биомеханика опорно-двигательного аппарата человека. — М.: Физкультура й спорт, 1981, с 8-45.

22. Козенко А.А. Физика ракетки. Симферополь: Оригінал - М, 2008.-152 С.

23. Лапутин А.Н. Гравитационная тренировка. — К.: Знання, 1999. - 315 С.

24. Лапутин А.Н., Архипов О.А., Лайуни Р. Носко Н.А. и др. “Наука в олимпийском спорте”, (спец. выпуск).- Украина Киев, “Олимпийская литература”, 1999, с.102-109.

25. Лапутин А.Н., Гамалій В.В., Архипов О.А. та ін. Біомеханіка спорту (навч. посібник). Київ, НУФВСУ, „Олімпійська література”, 2005.- 320 С.

26. Лапутин А.Н., Кашуба В.А. Формирование массы и динамика гравитационных взаимодействий тела человека в онтогенезе. — К.: Знання, 1999. — 202 С.

27. Попов Г.И. Биомеханика. Учебник. — Москва: Центр. Академія, 2007.-256 С.

28. Практикум по биомеханике /Под общ. ред. И.М. Козлова. — М.: Физкультура й спорт, 1980. - 120 С.

29. Швец Б.Н. О теннисных мифах и действительности. Одеса, спорт.клуб ”Краян”, 2003, с. 10-55.

30. Энока P.M. Основи кинезиологии. — Киев: Олимпийская литература, 1998, с.13-36.

31. Anatoly Laputin, Vlad. Bobrovnik, Nickolai Nosko R. Launi. XVI International symposium on biomechanics in sport.- Germany, Konstanz, July 21-25, 1998, Proceedings II, p. 112-115.

32. Braden V. “Vic Braden’s Quick Fix”, 1995, p. 23-68.

33. Building the Modern Forehand by John Yandell.

34. Arkhypov O.A. Videocomputer Modeling of Technique for Elite Athletes Proceedings of FISU/CESU Conference, the 18^th Universiade.- 24 August, Fukuoka, Japan, 1995, p. 370-371.

35. Augulo R.V., Dapena J. Comparison of Film and Video Techniques for Estimating Three - Dimensional Coordinates Within a Lange Field //International Journal of Sport Biomechanics, № 2, 1992, р.145-151.

36. Jackson H.L. Presentation of the concept of mass to beginning physics students //Amer. J. Phys. – 1959, р. 27.- 275.

37. Kennedy P.W., Wright D.L., Smith G.A. Comparison of film and video techniques for three-dimensional DLT reproductions //International Journal of Sport Biomechanics, 1989, Vol. 5, №4, р.457-460.

38. Miller D. Microcomputer in Biomechanical Research // International Journal of sport Biomechanics, 1986, Vol. 2, № 2, 63-65.

39. Nomara T., Costil D.L., Lee G.A., and other. Effect of sprint-assisted swimming on hand pressure during breastroke //Proceedings of FISU/CESU Conference, the 18th Universiade 1995, Fukuoka, 24 August. 1995. р. 146-147.

40. T.Hai-Pend. A. Kinematics analyzes of world class female, diztanis runners: movement of center of gravity //Proceedings of FISU/CESU Conference, the 18th Universiade 1995, Fukuoka, 24 August. 1995, р. 344-345.

Дата добавления: 2015-05-09