Дайте визначення поняття епос. Розкрийте історичну та міфологічну онову гомерівсьго епосу. Висвітліть питання гомерівського питання

Е́пос — різновид літературного (поряд з лірикою і драмою) роду, що оповідає про події, які нібито відбувалися у минулому (немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).

Епос охоплює буття в його пластичній об'ємності, просторово-часовій довжині і подійовій насиченості (сюжетність). Виникає у фольклорі (казка, епопея, історико-героїчні пісні, билина). До 18 століття епос був головним жанром літератури.

Епос — епічна поема. Джерело її сюжету — народний переказ, образи ідеалізовані й узагальнені, мова відбиває відносно монолітну народну свідомість, форма віршована («Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія).

Гомерівський епос має дві основи — міфологічну й історичну. Перша пов'язана з троянським міфічним циклом, інша визначилась у зв'язку з археологічними знахідками (зокрема — з відкриттям у XIX ст. Г. Шліманом руїн Трої на пагорбі Гіссарлик, у сучасній Туреччині)

Поеми «Іліада» та «Одіссея» тісно пов’язані з троянським циклом міфів. Однак Гомер використовує у цих творах лише окремі моменти троянської міфології.Згідно з троянськими міфами, причини війни між греками і троянцями були пов’язані з космічними подіями і зумовлені волею богів. Земля, знемагаючи від непосильного перенаселення, звернулася до Зевса з проханням скоротити рід людський. Громовержець вирішив допомогти Землі й задумав війну між греками і троянцями.

У середині XIX століття в науці панувала думка, що "Іліада" і "Одіссея" неісторичним. Проте розкопки Генріха Шлімана на пагорбі Гіссарлик і вМікенах показали, що це невірно. Пізніше були відкриті хетські і єгипетські документи, в яких виявляються певні паралелі з подіями легендарної Троянської війни. Дешифрування складової мікенської писемності (Лінійне письмо Б) дало багато інформації про життя в епоху, коли відбувалася дія "Іліади" й "Одіссеї", хоча ніяких літературних фрагментів цієї писемністю знайдено не було. Тим не менше, дані поем Гомера складним чином співвідносяться з наявними археологічними та документальними джерелами та не можуть використовуватися некритично: дані "усної теорії" свідчать про дуже великі викривлення, які повинні виникати з історичними даними в традиціях подібного роду.

Гомер - легендарний давньогрецький поет, який започаткував античну, а фактично, і європейську літературу. Гомер вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох епічних поем. За легендою, Гомер жив близько 8 століття до нашої ери, був сліпим аедом, тобто мандрівним співцем. Також за легендою, Гомер був неписьменний, а тому його поеми довгий час виконувались усно, а тільки потім були записані.

Сюжет «Іліади» героїчно-міфологічний. Він присвячений подіям Троянської війни, яка, за переказом, почалася із-за викрадення троянцем Парисом Олени Прекрасної, дружини ахейського царя Менелая. Греки та троянці знищували один одного з волі Зевса, який вирішив зменшити кількість людей на землі. Самі олімпійські боги також брали участь в битвах. Сюжет «Одисеї», також міфологічного епосу, присвячений багатолітнім мандрам моряка Одисея через дивні та небезпечні краї.

Вплив Гомера на античну, а відтак, і світову культуру величезний. Його поеми стали взірцями для античного епосу. Гомер залишається джерелом для вивчення світогляду стародавніх греків, їхнього суспільства, побуту, звичаїв, моралі, матеріальної культури. Розмір, яким віршував Гомер, гекзаметр, став канонічним розміром для всього наступного античного епосу.

«Гомерівське питання» - це питання про авторство поем «Іліада» та «Одисея». Не доведене авторство цієї людини щодо поем. Деякі вчені вважають неможливим, щоб Гомер, тобто одна людина, була автором такого великого епосу в дописемний період. Вони вважають, що епос був створений поодинці великою кількістю поетів, тобто мандрівних бардів, а набагато пізніше об`єднаний у дві єдині великі поеми та записаний. Гомер, на їхню думку, - це або вигадане ім`я, або назва гурту співців, або ім`я укладача.

Немає жодних достовірних свідчень про життя Гомера, невідомі роки його життя. Кілька біографій Гомера дуже суперечливі. Сім міст-полісів в Елладі вважали Гомера своїм земляком.

Які літературні відкриття зробив Гомер? У чому виявився його геній? Велич теми (Троянська війна як уособлення кінця величної героїчної епохи) потребувала особливої оповіді — повільної та монументальної. Припускають, що саме для неї Гомер винайшов поетичний розмір — гекзаметр (шестимірник); бо в кожному довгому рядку є по шість наголошених складів: «Гнів оспівай, о богине, нащадка Пелёя Ахілла...» Ще однією важливою ознакою цих поем є характер оповіді, що отримав назву «епічного (гомерівського) спокою». Проте спокій, неспішність оповіді зовсім не тотожні байдужості автора до зображуваного. Прямі оцінні висловлювання становлять п'яту частину (!) усього тексту «Іліади». Гомер зайняв чітку етичну позицію: війна — це горе, лихо для людей. Так, сам Зевс лає свого сина Ареса, бога несправедливої війни: «...Найненависніший ти із богів, що живуть на Олімпі! / Любі тобі лише звади, та війни, та січі криваві...» У тексті поеми є прямі докори богам щодо їхньої причетності до розпалювання Троянської війни: «...Пріам же покликав Єле-ну:/ "Мила дитино моя, тут проходячи, трохи спинися, — /В нашій біді ти не винна: боги, гадаю, в ній винні"».

Дайте визначення поняття драма. Визначте походження і особливості поетики давньогрецької драми.

Драма — рід літератури, у якому поєднуються епічний і ліричний способи зображення. Основою драматичного твору є конфлікт, його зміст розкривається через гру акторів. Драма показує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії, вчинки, рух її душі. Драматичні твори мають динамічний сюжет, їх пишуть у формі розмови дійових осіб. З видів прямої мови драматичні твори найчастіше вживають діалог, рідше — монолог, у масових сценах — полілог. Авторська мова використовується лише у ремарках, які виконують службову функцію. У них повідомляється про вигляд, вік персонажів, їх професії, риси вдачі, подається опис сцени.

Драматичний твір ділиться на частини, які називаються діями або актами. Акти складаються з яв, поява нової дійової особи означає нову яву, не у всіх творах є яви. Між діями є перерви (антракти), які необхідні для зміни декорацій, а також відпочинку акторів і глядачів.

У драматичному творі — невелика кількість подій і дійових осіб, як правило, — одна сюжетна лінія, коли є побічні, то розвинені слабо і підпорядковані головній. Основні засоби характеристики дійових осіб — вчинки, дії, жести, міміка, мова. Емоційне сприйняття гри акторів посилює музика.

Драматичні твори, призначені для сценізації, — невеликі за обсягом (70—80 стор. тексту), бо тривалість вистави не може перевищувати 3—4 години.

Драма сформувалася на основі обрядового дійства, пов'язаного з культом бога родючості і виноградарства Діоніса. Свята "діонісії" супроводжувалися танцями і піснями про страждання і перемогу Діоніса. Учасники дійства одягали шкури цапів і маски. Хори на честь Діоніса співали дифірамби, у яких оплакували смерть Діоніса, в жертву йому приносили цапа. Дифірамб включав, крім пісні хору, декламацію корифея. На "діонісіях" виконувалися й сороміцькі пісні. Арістотель писав, що трагедія і комедія виникли з імпровізації: трагедія — з дифірамба, комедія — з фалічних пісень. На "діонісіях" проводилися змагання трагіків і комедіографів, у таких змаганнях брали участь відомі драматурги Стародавньої Греції Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан.

Види і жанри драми

Драма як літературний рід поділяється на три види: трагедію, комедію і власне драму.

Появі драми в Греції передував тривалий період, протягом якого чільне місце займали спочатку епос, а потім лірика. Народження грецької драми і театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися богам-покровителям землеробства: Деметрі, її дочці Корі, Діонісу. Такі обряди іноді перетворювалися в культову драму. Наприклад, у місті Елевсіна під час містерій (таїнств, на яких були присутні лише присвячені) влаштовувалися ігри, під час яких зображувалося одруження Зевса і Деметри, викрадення Корі Плутоном, блукання Деметри в пошуках дочки і повернення Корі на землю. Діоніс (або Вакх) рахувався богом творчих сил природи; пізніше він став богом виноробства, а потім богом поезії і театру. Символами Діоніса служили рослини, особливо виноградна лоза. Його часто зображували у вигляді бика або цапа. На святах, присвячених Діонісу, розспівували не тільки святкові, але і веселі карнавальні пісні. Гучні веселощі влаштовували ряжані, що складали свиту Діоніса. Учасники святкового параду мазали лице винною гущавиною, надівали маски і козлині шкіри. З обрядових ігор і пісень на честь Діоніса виростили три жанри давньогрецької драми: трагедія, комедія і сатирівська комедія (названа так по хору, що складався із сатирів). Трагедія відбивала серйозну сторону діонісійського культу. Сатирівська драма рекомендувалася середнім жанром. Веселий ігровий характер і щасливий кінець визначили її місце на святах на честь Діоніса: сатирівську драму ставили як висновок до уявленню трагедій.

Траге́дія — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свій творчий потенціал, з об'єктивною неможливістю його реалізації.

Дата добавления: 2015-05-09