Поняття про конструкцію свердловини та її елементи

Кріплення свердловини

Кінцевою метою буріння свердловини є створення герметичного і довговічного каналу зв’язку між пластом і денною поверхнею.

Гірські породи, що складають розріз свердловини, можуть бути як стійкими, і тоді пробурений в них стовбур свердловини може довгий час залишатися незакріпленим, так і легко руйнуватися, і стінки свердловини, складені з таких порід, обвалюються або випинаються безпосередньо після розбурювання чи протягом короткого часу.

Щоб створити можливість продовжувати буріння до проектної глибини, стовбур свердловини необхідно періодично закріплювати. Тому, процес буріння свердловини чергують із спуском спеціальних труб, які називаються обсадними, та цементуванням затрубного простору.

Найбільш поширеним способом кріплення є спуск у свердловину колони стальних обсадних труб і заповнення заколонного простору цементним розчином (рис. 1.17).

Рисунок 1.17 — Спосіб кріплення свердловини

Найбільш дешево було б бурити свердловину долотом одного діаметра до проектної глибини і обсадити її однією колоною труб. Але з цілого ряду причин при бурінні глибоких свердловин здійснити це практично неможливо, тому в свердловину іде спуск декількох концентрично розміщених одна в одній обсадних колон, кожна з яких виконує свої функції в залежності від конкретних гірничо-геологічних умов та ряду інших факторів. Сукупність таких обсадних колон і складає конструкцію свердловини.

Під конструкцією свердловини мається на увазі схема її побудови, яка включає сукупність даних про:

– кількість обсадних колон та інтервали їх спуску;

– діаметри обсадних колон та доліт для буріння стовбура свердловини під кожну колону;

Дата добавления: 2015-05-09