Утворення НКЗС УСРР та його завдання

Із стабілізацією політичної ситуації на території України, пов’язаною з перемогою над зовнішньою інтервенцією та внутрішньою контрреволюцією, з’явилася можливість розгорнути активну зовнішньополітичну діяльність. Протягом 1921-1922 рр. була прийнята низка нормативно-правових актів, що регулювали діяльність дипломатичних та консульських представників УСРР за кордоном та іноземних представників в УСРР.

У жовтні 1921 р. були засновані посади уповноважених НКЗС УСРР у містах Києві

та Одесі для полегшення вирішення на містах питань, які виникають: по-перше, при застосуванні законів відносно іноземців, а по-друге, при виконанні зобов’язань за міжнародними договорами. Компетенція уповноважених НКЗС УСРР в Києві та Одесі визначалася положенням, затвердженим ВУЦВК в жовтні 1921 р. Вони вирішували питання щодо видачі закордонних паспортів, надання дозволу на в’їзд в Україну, прикордонні питання, питання, зв’язані з виконанням на місцях обов’язків із міжнародних договорів, загальне керівництво із застосування законів відносно іноземців.

28.03.1922 р. ВУЦВК прийняв постанову “Про уповноважених Народного комісаріату справ закордонних на терені УСРР”. До обов’язків уповноважених НКЗС УСРР належали: зносини з офіційними представниками іноземних держав; нагляд за виконанням місцевими органами договорі; зносини з місцевою владою з питань відносно іноземних громадян; виконання доручень НКЗС УСРР.

Дипломатичними представниками іноземних держав вважались особи, які мали відповідні вірчі грамоти від свого уряду для виконання зовнішньополітичних і дипломатичних функцій і перебували з цією метою на території УСРР. Дипломатичні представники користувалися правом особистої недоторканості, а також приватного ьжитла й службової канцелярії, правом непідсудності судовим установам у кримінальних і цивільних справах. Значна увага приділялася консульській роботі. Консули УСРР призначались і звільнялись Раднаркомом за поданням НКЗС УСРР. До їх обов’язків належали захист економічних і правових інтересів УСРР, її громадян та об’єднань за кордоном, виконання окремих доручень НКЗС УСРР.

Таким чином, нормативно-правове забезпечення діяльності органів зовнішніх зносин

УСРР у 1918-1922 роках залежало від конкретної історичної обстановки, яка склалася на той час. В умовах боротьби та розрухи всі сили були направлені на завоювання та

укріплення радянської влади на території України. Тому в 1918-1920 рр. спостерігаємо майже відсутність нормативно-правових актів, які би забезпечували діяльність органів

зовнішніх зносин УСРР. Право УСРР на здійснення зовнішніх зносин з іноземними

державами закріпила Конституція УСРР 1919 р. У 1921-1922 рр. активно приймалися законодавчі акти, що визначали правовий статус та регулювали діяльність НКЗС УСРР та його органів на місцях, дипломатичних та консульських представництв, як УСРР за кордоном, так і іноземних представництв на території УСРР.

Дата добавления: 2015-05-07