Предмет і завдання

Продолжение лекции. ДОПИСАТЬ В ТЕТРАДЬ!!!

Библиографический список

Предупреждение дефектов обработки древесины

Прежде всего нужно соблюдать технологию обработки, а также должна быть правильная и качественная заточка режущего инструмента. Обработка должна производиться квалифицированными специалистами.

1 А.Т.Вакин, О. И. Полубояринов, В.А.Соловьев «Альбом пороков древесины»; Москва Издательство«Лесная промышленность»1980г.

2 А. Т. Вакин «Хранение круглого леса».М ., Лесная промышленность, 1964. 428 с.

3 ГОСТ 2140-81«Пороки древесины» Москва Издательство Стандартов 1997 г.

Сутність міжнародного повітряного транспорту. Етапи організації роботи на повітряному транспорті. Форми організації комерційної роботи на авіаційному транспорті. Сутність комерційної експлуатації повітряних суден. Умови здійснення комерційної діяльності. Вплив основних ринкових факторів на комерційну діяльність авіакомпанії.

Міжнародний повітряний транспорт (ПТ) відіграє значну роль у поступальному розвитку міжнародних економічних відносин, у взаємодії економіки і політики окремих держав і регіонів. Зростання ролі міжнародних відносин є|з'являється| характерною|вдача| рисою сучасної епохи.

Відображаючи|відбивати| основні суспільні|громадські| процеси в світі, міжнародні відносини діють на них, а також і на продуктивні сили, соціальний прогрес людства, взаємодію всесвітнього|всесвітнього| господарства і світової політики.

Політичні відносини між окремими державами та їх зовнішньополітична діяльність прямо або опосередковано приховують явища економічного порядку|ладу|. При цьому необхідно врахувати їх міжнародний вплив на економічний і науково-технічний потенціал, світові продуктивні сили, ступінь|міру| їх залучення до міжнародного розподілу праці, масштабів і характеру|вдачі| економічних зв'язків і співпраці|співробітництва|.

Міжнародний транспорт розвивається|перебуває| у взаємозв'язку з|із| міжнародними відносинами. Це вимагає вирівнювання рівня продуктивних сил транспорту й інших галузей матеріального виробництва, повної|цілковитої| відповідності транспортній мережі|сіті| розвитку міжнародних економічних, політичних і культурних зв'язків. Тому завдання|задачі| розвитку міжнародної цивільної авіації набувають особливого значення.

Організація комерційної роботи на ПТ включає такі етапи:

- визначення цілей;

- вироблення стратегії і тактики роботи;

- визначення шляхів|колій| виконання поставлених завдань|задач| для вирішення конкретних проблем.

Форми організації комерційної роботи залежать від виду польотів, суб'єкта перевезень, особливостей розвитку ПТ і поставлених перед ним завдань|задач|. Природно, що організація комерційної роботи авіакомпанії значною мірою залежатиме від форми виконуваних польотів (рейсів):

- регулярних;

- нерегулярних (додаткових, замовлених|рекомендованих|, чартерних).

Причому основна відмінність|відзнака| форми організації комерційної роботи залежатиме від виконання польотів із|із| комерційною метою або без комерційної мети. Звичайно, можуть виникнути питання про застосування|вживання| організації комерційної роботи для польотів без комерційної мети (транспортування урядових делегацій, евакуація населення з будь-яких причин, гуманітарні рейси тощо). Проте|однак| потрібно розуміти, що забезпечення польотів без комерційної мети все одно передбачає їх організацію, яка полягає у проведенні таких дій|слідуюче|:

- отримання|здобуття| необхідних дозволів для організації польоту (розробка маршруту, отримання|здобуття| дипломатичних дозволів| у разі|в разі| перетину|пересічення| державних кордонів, забезпечення аеронавігаційного обслуговування та визначення його оплати);

- узгодження можливості|спроможності| вильоту та посадки, стоянки ПС у конкретному аеропорту;

- укладання|укладення| угод про наземне обслуговування завантаження|загрузки| ПС (оформлення, доставка пасажирів, що перевозяться|перевозять|, багажу, вантажу|тягаря|) тощо.

Ця робота стосується комерційного забезпечення роботи авіакомпанії.

Фактично комерційна робота на транспорті передбачає розробку й реалізацію комерційних планів задля підвищення ефективності роботи транспортних суб'єктів.

При виконанні регулярних і нерегулярних повітряних перевезень перевізник повинен одержати права на перевезення, які дозволяли б йому експлуатувати міжнародні повітряні лінії (траси) ефективно, економічно і з певною матеріальною вигодою для себе. Щоб одержати максимальний комерційний ефект від експлуатації міжнародних маршрутів, перевізнику необхідно мати комплекс прав, що надають йому можливість виконувати різні варіанти перевезень до інших країн. Тісний зв’язок таких прав із комерцією обумовили формування в міжнародному повітряному праві групи комерційних прав, що декларують права на перевезення.

За своєю юридичною природою комерційні права прямо пов’язані з економікою міжнародних перевезень. Щоб одержувати від них прибуток, авіаперевізник повинен мати право висаджувати, вивантажувати й приймати на борт пасажирів, вантаж і пошту на території тих країн, куди здійснюється перевезення. Однак через суверенітет така комерційна діяльність іноземних перевізників підпадає під дію юрисдикції держави, і її проведення допускається тільки з її дозволу, який надає різні види комерційних прав. Ці права не надаються автоматично внаслідок отримання дозволу на міжнародні польоти. Все залежить від домовленостей між державами, досягнутими в рамках двосторонніх угод про повітряне сполучення.

Отже, під комерційними правами в даному контексті слід розуміти права, надані однією державою іншій, відповідно з якими призначені й уповноважені перевізники мають право перевозити пасажирів, багаж і вантаж за встановленими міжнародними повітряними маршрутами згідно з двосторонніми угодами про повітряне сполучення.

Ключовими елементами цих прав є так звані комерційні «свободи повітря». Перші дві «свободи повітря» прийнято вважати суто технічними, оскільки вони не передбачаються посадку й вивантаження пасажирів, багажу і вантажу. Усі комерційні права діють лише щодо регулярних повітряних перевезень.

Перша «свобода повітря» - право перевізника здійснювати транзитний проліт через іноземний повітряний простір без посадки. Отримання права на транзитний проліт залежить від держави, над територією якої він здійснюється. Як правило, це право надається іншій державі на еквівалентній основі. Перша «свобода повітря» закріплена в Угоді про транзит при міжнародних повітряних сполученнях 1944 р. і забезпечує транзитний проліт. Будь-яких прав на здійснення перевезень вона не передбачає, але дозволяє здійснювати перевезення в треті країни за умови наявності домовленості з ними.

Друга «свобода повітря» - право перевізника здійснювати транзитний проліт через іноземний повітряний простір із технічною зупинкою з некомерційною метою (наприклад, для дозаправки) при експлуатації регулярного чи відмінного від регулярного міжнародного повітряного сполучення. Друга «свобода повітря» зазвичай використовується для технічного огляду й контролю стану повітряного судна, заправки його пальним, проведення непередбаченого позапланового необхідного ремонту чи здійснення аварійної посади. Крім того, технічна посадка може бути здійснення на вимогу держави при вході в національний повітряний простір перед продовженням польоту в пункт перевезення в цій державі. Право на технічну посадку юридично походить від Угоду про транзит. При такій посадці вивантаження і завантаження пасажирів, вантажу й пошти виключаються.

Третя «свобода повітря» - право щодо регулярних міжнародних повітряних перевезень, надане однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право вивантажувати пасажирів, вантаж і пошту, взяті на борт у державі реєстрації перевізника, на території іноземної держави в кінцевому пункті маршруту. Всі міжнародні перевезення мають пункти відправки й прибуття, відповідно до яких вони здійснюються в режимі «туди» й «назад». З цього погляду третя «свобода повітря» є гарантією того, що доставлені перевізником в режимі «туди» пасажири, вантаж і пошта будуть без будь-яких перешкод вивантажені.

Четверта «свобода повітря» - право щодо регулярних міжнародних повітряних перевезень, надане однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право приймати на борт на іноземній території пасажирів, вантаж і пошту, що прямують в державу реєстрації перевізника. Четверта «свобода повітря» безпосередньо пов’язаною з третьою і гарантує права перевізника прийняти на борт пасажирів, вантаж і пошту, що відбувають з іноземної території, і доправити їх в режимі «назад» у пункт призначення в своїй державі.

П’ята «свобода повітря» - право щодо регулярних міжнародних повітряних перевезень, надане одній державі іншою, відповідно до якого призначений перевізник має право вивантажувати і приймати на борт на території країни-партнера за Угодою пасажирів, пошту і вантаж, що прямують із третьої держави або до неї. На практиці п’ята «свобода повітря» в повному обсязі надається дуже рідко і зазвичай використовується в «урізаній формі» у вигляді «стопровера» в проміжному пункті, розташованому на маршруті польоту з правом подальшого перевезення пасажирів до пункту призначення в третіх країнах.

Шоста «свобода повітря» - право щодо регулярних міжнародних повітряних перевезень, надане однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право здійснювати через державу реєстрації перевізника перевезення пасажирів, вантажу й пошту між двома іншими державами. В цьому випадку третя й четверта «свободи повітря» виступають допоміжними. Задля досягнення балансу комерційних інтересів при застосуванні шостої «свободи повітря» перевізники практикують укладення угод про пул, відповідно до яких розподіляються отримані в результаті прибутки.

Сьома «свобода повітря» - права щодо регулярних міжнародних повітряних перевезень, надане однією державою іншій, відповідно до якого призначений перевізник має право здійснити перевезення пасажирів, пошти і вантажу між територією держави, яка це право надала, і територією будь-якої третьої держави без вимоги про включення до такого перевезення будь-якого пункту на території держави-отримувача права.

Восьма «свобода повітря» - право щодо регулярних міжнародних повітряних перевезень здійснювати каботажні перевезення між двома пунктами на території держави, що надає це право, за маршрутом, який починається або закінчується на території держави реєстрації іноземного перевізника або поза межами території держави, що надала це право. Зазвичай право на каботаж надається іноземній державі чи іноземному перевізник в порядку винятку.

Дев’ята «свобода повітря» - право здійснювати каботажні перевезення за маршрутом, що повністю проходить територією держави, яка надала це право (т. зв. «автономний каботаж»).

Комерційні права надаються переважно на розсуд держави, що надає ці права, тобто по суті комерційні права є дискреційними правами. Держава може надати їх іншій державі, а може й відмовити їй у цьому, якщо не побачить кроків назустріч у цій сфері. Саме тому держави активно обмінюються «свободами повітря», і вміння це роботи має велике значення для економічної ефективності міжнародних повітряних перевезень.

Дата добавления: 2015-05-09