Вибухонебезпечна зона класу 1

Вибухонебезпечна зона. Вибухонебезпечна зона класу 0.

Принципи протипожежного нормування.

В основу протипожежного нормування покладено наступні принципи:

- розміщення сельбищної території по відношенню до інших територій населеного пункту з урахуванням рози вітрів, рельєфу місцевості і напрямку течії річок;

- заборона будівництва в межах сельбищної території вибухопожежонебезпечних об'єктів;

- встановлення протипожежних розривів між будинками, зовнішніми установками, а також відкритими майданчиками для зберігання пожежоне-безпечних речовин та матеріалів; - застосування конструктивних рішень, спрямованих на створення перешкоди поширенню пожежі між будинками; - забезпечення сельбищної території дорогами, проїздами та під'їздами до будівель та споруд, вододжерел;

- розміщення пожежних депо.

26. Пожежонебезпечна зона. Пожежонебезпечна зона класу П-І.

Пожежонебезпечна зона - простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, що необхідні спеціальні заходи у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

27.. Пожежонебезпечні зони класів П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.

Пожежонебезпечна зона П-II - простір у приміщенні, в якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна.

Пожежонебезпечна зона класу П-IIа - простір у приміщенні, в якому знаходяться тверді горючі речовини і матеріали.

Пожежонебезпечна зона класу П-III - простір поза приміщенням, в якому знаходиться горюча рідина з температурою спалаху понад + 61 ° С або тверді горючі речовини.

Вибухонебезпечна зона - простір в приміщенні або навколо зовнішньої установки, в якому є присутнім вибухонебезпечне середовище або воно може створюватися внаслідок природних або виробничих чинників в кількості, що вимагає спеціальних заходів в конструкції електроустаткування при його монтажі і експлуатації.

Вибухонебезпечна зона класу 0 - простір, в якому вибухонебезпечне середовище є присутнім постійно або упродовж тривалого періоду, що має місце тільки в межах корпусів технологічного устаткування.

Вибухонебезпечна зона класу 1:

- простір, де виділяються горючі гази або пари ЛЗР в такій кількості і з такими властивостями, що можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи, наприклад, при завантаженні або розвантаженні технологічних апаратів, зберіганні або переливанні ЛЗР, що знаходяться у відкритих ємностях, і т.п.;

- простір у зовнішній технологічній установці, що містить горючі гази або ЛЗР (за винятком зовнішніх аміачних компресорних установок), у наземних і підземних резервуарів з ЛЗР або горючими газами (газгольдерів), у естакад для зливу і наливання ЛЗР, у відкритих нафтоуловлювачів, ставків-відстійників з плаваючою нафтовою плівкою і т. п.

30. Вибухонебезпечні зони класів 2 і 20.

Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, де при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів (незалежно від нижньої концентраційної межі займання) або пари ЛЗР з повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварії або несправностей.

Вибухонебезпечна зона класу 20 - простір усередині устаткування, в якому при нормальній експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари є присутнім постійно або часто в кількості, достатній для створення небезпечної концентрації суміші з повітрям або простір, де можуть створюватися пилові шари не передбаченої або надмірної товщини усередині устаткування.

31. Вибухонебезпечні зони класів 21 і 22.

Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, де виділяється горючий пил, що переходить у зважений стан, в такій кількості і з такими властивостями, що може утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи, наприклад, при завантаженні і розвантаженні технологічних апаратів.

Вибухонебезпечна зони класу 22 - простір в приміщеннях, де не буває небезпечних станів при нормальній експлуатації і тільки в результаті аварій або несправностей можливі виділення горючого пилу, що переходить в зважений стан, в такій кількості і з такими властивостями, що можеі утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші.

32. Способи гасіння пожежі.

Для гасіння пожежі використовують такі способи:

розбавлення повітря негорючими газами до таких концентрацій кисню, що горіння припиняється;

охолодження осередку горіння нижче температури горіння;

механічний зрив полум'я струменем рідини або газу;

зниження швидкості хімічної реакції, що протікає у полум'ї;

створення умов вогнеперегородження, при яких полум'я поширюється через вузькі канали.

33. Основні вогнегасні речовини.

Основними вогнегасними речовинами та матеріалами є:

вода;

водяна пара;

хімічна та повітряно-механічна піни;

водні розчини солі;

негорючі гази;

галогеновуглеводні вогнегасні сполуки;

сухі вогнегасні порошки.

34. Вогнегасні властивості води. Що забороняється гасити водою?

Вода - найпоширеніша речовина, вогнегасна здатність якої зумовлюється охолоджувальною дією, розбавленням горючого середовища парою, яка утворюється, та механічною дією на палаючу речовину (збивання полум'я), що поліпшує гасіння пожежі.

Охолоджуюча дія води пояснюється великими значеннями її теплоємності та теплоти пароутворювання (об'єм пари у 1700 разів перевищує об'єм випареної води).

Вогнегасні властивості води підвищуються при використанні розчинів солей, соди, поташу.

Поряд з цим існують деякі властивості води, які обмежують зону її застосування. Забороняється гасити водою:

нафту та нафтопродукти (вони спливають на поверхню води і продовжують горіти);

електроустановки, бо вода проводить електричний струм, наслідком чого може стати коротке замикання;

лужні метали.

35. Пожежна техніка. Що належить до пожежної техніки?

Під пожежною технікою розуміють технічні засоби, призначені для запобігання, локалізації та ліквідації пожеж, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних факторів пожежі, проведення пожежно-рятувальних робіт.

До пожежної техніки належать:

пожежні машини;

пожежне обладнання;

пожежні рятувальні пристрої;

переносний пожежний інструмент;

засоби індивідуального захисту пожежника;

установки пожежогасіння;

вогнегасники;

засоби пожежної сигналізації.

36. Пожежна машина. Що відносять до пожежних машин?

Пожежна машина - машина, призначена для забезпечення гасіння пожеж та (або) проведення пожежно-рятувальних робіт.

До пожежних машин відносять: пожежні транспортні засоби і пересувні і переносні пожежні машини.

37. Пожежне обладнання. Що відносять до пожежного обладнання?

Пожежне обладнання - обладнання, призначене для відбирання, транспортування, регулювання витрат, формування і спрямування струменів вогнегасних речовин із застосуванням пожежних машин або мережі водопостачання, а також допоміжні засоби його застосування та технічного обслуговування

До пожежного обладнання відносять гідравлічне пожежне обладнання та допоміжне пожежне обладнання.

38. Пожежні рятувальні пристрої. Що належить до пожежних рятувальних пристроїв?

Пожежний рятувальний пристрій - технічний пристрій, призначений для рятування людей під час гасіння пожеж та проведення пожежно-рятувальних робіт.

До пожежних рятувальних пристроїв належать:

пожежна драбина (переносна, висувна, штурмова, палиця);

пожежний рятувальний рукав;

пожежний рятувальний пристрій-амортизатор;

пожежне рятувальне полотнище;

пожежна рятувальна мотузка.

39. Переносний пожежний інструмент. Що належить до переносного пожежного інструменту.

Переносний пожежний інструмент - переносний інструмент, призначений для застосування під час гасіння пожеж та проведення пожежно-рятувальних робіт.

До переносного пожежного інструменту належать:

механізований переносний пожежний інструмент;

пожежний багор;

пожежний гак;

сокира пожежника;

пожежний лом;

ключ з’єднувальних головок.

40. Засоби індивідуального захисту пожежника. Що належить до засобів індивідуального захисту пожежника?

Засіб індивідуального захисту пожежника - засіб захисту, що надягається на тіло пожежника або його частину і застосовується під час гасіння пожеж та проведення пожежно-рятувальних робіт.

До засобів індивідуального захисту пожежника належать:

каска пожежника;

захисний одяг пожежника;

пояс пожежника;

карабін пожежника;

ізолювальний захисний дихальний апарат;

ізолювальний регенеративний респіратор;

захисне взуття пожежника.

41. Установки пожежогасіння та їх класифікація.

Установка пожежогасіння - стаціонарний або транспортований комплекс технічних засобів, до складу якого входять один або декілька резервуарів для вогнегасної речовини, призначений для локалізації або ліквідації пожежі подаванням вогнегасної речовини до фіксованого об’єкта протипожежного захисту.

Установки пожежогасінні бувають:

по конструктивному виконанню: агрегатні і модульні;

за можливістю пересування: стаціонарні і пересувні;

по мірі автоматизації: автоматичні, автоматизовані і ручні;

за вогнегасною речовиною: водяні, пінні, газові, порошкові, аерозольн і і комбіновані;

за способом гасіння: об'ємні, поверхневі, локально-об'ємні і локально-поверхневі.

42. Вогнегасник. Типи вогнегасників.

Вогнегасник - технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.

Залежно від речовин, що входять до заряду вогнегасників, останні поділяються на такі типи:

1) Водяні.

2) Пінні: 2.1. Хімічно-пінні;2.2. Повітряно-пінні.

3) Газові:3.1. Вуглекислотні;3.2. Аерозольні (хладонові).

4) Порошкові;

5) Комбіновані (піна-порошок).

За кількістю вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні (масою до 20 кг); пересувні.

43. Засоби пожежної сигналізації.

До засобів пожежної сигналізації належать: установки пожежної сигналізації (УПС) та системи централізованого пожежного спостереження.

Установка пожежної сигналізації - комплекс технічних засобів, призначений для виявлення ознак горіння, формування сигналів про виникнення пожежі та технічний стан цих засобів, а також для передавання сигналів на інші виконавчі пристрої без втручання людини.

Система централізованого пожежного спостереження – комплекс технічних засобів, призначений для передавання в заданому вигляді повідомлень про виникнення пожеж і технічний стан установок пожежної автоматики з об‘єкта протипожежного захисту на пункт центрального пожежного зв‘язку, а також їх приймання, обробляння, передавання і реєстрування.

44. Пожежна охорона. Основні завдання пожежної охорони.

Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах. Основними завданнями пожежної охорони є:здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха. Забороняється використання пожежної охорони для виконання завдань, не передбачених Законом «Про пожежну безпеку».

Дата добавления: 2015-05-07