Види вогнегасників

Первинні засоби пожежегасіння.

Первинні засоби пожежегасіння – знаходяться в розпорядженні медичної установи і служать для негайного застосування їх у перший момент виникнення пожежі. До них відносяться:

Шанцевий інструмент – це ломи, сокири. Лопати. Вони служать для виконання робіт, пов’язаних із проникненням у зону горіння.

Пожежні відра – найпростіші пристосування для боротьби з вогнем за допомогою води. Вони мають форму конуса, фарбуються у червоний колір і позначаються написом „пожежні”.

Гідропульти – насоси ручної дії, за допомогою яких струмінь води під напором направляється в зону горіння.

Найбільшого поширення як первинні засоби пожежегасіння одержали вогнегасники.

1. Хімічно-пінні вогнегасники (ОХР – 10, ОП-М, ОП-ЕММ). Вогнегасна речовина – піна, утворюється в момент їхнього використання. Джерела піни – це хімічна реакція, що протікає при змішування лужної і кислотної складових. При цьому виділяється газоподібний диоксид вуглецю, він створює у балоні підвищений тиск, завдяки чому відбувається викид піни через спеціальний отвір – сприск. Для пуску вогнегасника в роботу потрібно шпилькою прочистити сприск, повернути розташовану на кришці вогнегасника рукоятку до упору, узяти вогнегасник правою рукою за бічну ручку, а лівою – за скобу під нижнім днищем і швидко перевернути кришкою вниз. Довжина струменя піни, що викидається – близько 8 м, тривалість роботи 60-65 с.

Пінні вогнегасники використовують в основному для гасіння палаючих твердих речовин. Іноді вони застосовуються і для гасіння легкозаймистих рідин: бензину, газу. Таким вогнегасником можна згасити палаючу рідину на площі близько 1 м².

Хімічно-пінним вогнегасником не можна гасити:

1. Електроустановки, що зайнятися, електромережі, коли вони знаходяться під напругою, оскільки утворена піна є провідником електричного струму.

2. Лужні метали, тому, що вони активно взаємодіють з водою при цьому водень, що може привести до вибуху.

3. Спирти – оскільки вони руйнують піну.

2. Повітряно-пінні вогнегасники (ОВП-5, ОВП-10) – залиті 6% розчином піноутворювача ПО-1. для виштовхування заряду з вогнегасника даного типу використовується вуглекислота, що міститься у вогнегаснику у спеціальному балоні під високим тиском. Для того, щоб пустити вогнегасник у хід, необхідно натиснути на пусковий важіль.

Дані вогнегасники застосовують для гасіння пальних речовин і нафтопродуктів.

3. Газові вогнегасники – призначені в основному для гасіння загорянь електричних приладів, установок, що знаходяться під напругою, двигунів внутрішнього загорання, автомобілів, ручної техніки, а також загорянь книг, документів, картин.

У лікувально-профілактичних та аптечних установах з газових вогнегасників в основному застосовують вуглекислотні та вуглекислотні-брометилові.

4. Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) призначені для гасіння невеликих загорянь практично усіх видів з використанням в основному двоокисі вуглецю.

При відкриванні вентиля рідкий диоксид вуглецю виливається через дифузор і випаровується, утворивши газ, обсяг якого в порівнянні з рідким станом збільшується в 400-500 разів. Швидкий випар приводить до утворення твердого білого порошку, що має t 79 С°, струмінь розприскується на відстані 2-3,5 м. Тривалість роботи такого вогнегасника складає 30-40 секунд.

Поряд з цим в лікувальних і аптечних установах можуть застосовувати пересувні змонтовані на спеціальних візках вогнегасники типу ОУ-80, ОУ-400. Ці вогнегасники призначені для гасіння пальних і легкозаймистих рідин на площі до 5 м².

Усі вогнегасники розміщуються на висоті більш як 1,5 м від підлоги чи землі, і на відстані 1,2 м від краю дверей при їх відкриванні.

5. Порошкові вогнегасники (ОПС-6, ОПС-10) – у якості вогнегасної речовини використовують сухий порошок, з вуглекислої соди, ним заповнюють посудину. Застосовують даний вид вогнегасника при невеликій площі загорання, дія його 30 секунд.

Користуватися вогнегасником треба відповідно до інструкції. Працівник, відповідальний за дотримання протипожежного режиму, контролює забезпеченість установи цими засобами і готовність їх до дії.

Вогнегасники необхідно оберігати від впливу як надмірно високих, так і занадто низьких температур. З настанням зими вогнегасники переносять в опалювальні приміщення. Вуглекислотні вогнегасники мають у своєму розпорядженні таку вимогу, щоб на них не падали прямі сонячні промені.

Література

1. Г.Н.Жарков „Охрана труда”.

2. Є.О.Геврик „Охорона праці”.

3. В.С.Джигирей, В.Ц.Жидецький „Охорона праці”.

4. М.В.Васильчук, Л.Є.Винокуров „Охорона праці”.

Дата добавления: 2015-05-07