Дух епохи бароко на Україні стверджували великі національні зрушення, козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів, боротьба проти національного та релігійного утиску

Період, що був після ренесансу, названий бароко, довго сприймався як відхилення від канонізованих норм естетики попередньої епохи, мав на собі тавро чогось химерного, негармонійного.

Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної культури - архітектуру, літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного життя суспільства.

Українське бароко 17 ст. називають “козацьким”, тому що саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.

Українське козацьке бароко розвивалось під впливом норм естетики, з одного боку – європейського бароко, з другого - народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю.

Ансамблі Києва

Золотоверхий Михайлівський собор

Софія Київська

Успенський собор Києво-Печерської лаври

2 Барокове мистецтво західної України

У XVIII ст. в архітектурі Західної України продовжував розвиватися стиль бароко з рисами, характерними для пізнього бароко в архітектурі Італії Польщі й Австрії. До початку XVІІІ ст різко посилилася католицька експансія і українське духівництво прийняло унію. Католицька церква тримає у своїх руках усе громадське життя у Львові наприклад, на 25 тисяч жителів припадає 40 костьолів і католицьких монастирів. І в Інших містах Західної України працюють великі зодчі того часу, що споруджують ряд видатних церковних і цивільних споруд, у які «забувають» вносити національні українські риси.

У стилі західного бароко зводяться численні костьоли наприклад львівський Миколаївський костьол 1739 1745 рр. із традиційною базилікальною структурою будівлі, костьолами у стилі пізнього бароко й ін.

Найбільш яскравим і цінним пам’ятником барочної архітектури того часу став будинок Домініканського костьолу у Львові. Будувався він за проектом Яна де Вітте майстром Мартіном Урбанником 15 років (1749-1764рр). План костьолу має еліптичну форму з капелами з боків будинок має пластичний західний фасад із портиком і лукоподібним фронтоном. Будинок вінчає величезний купол на високому барабані Інтер'єр Домініканського костьолу величний, урочистий, прикрашений численними скульптурами.

Найбільш плідно працював на Західній Україні Бернард Меретин, який за порівняно короткий час побудував храми у Львові, Лопатині, Годовиці, Бусці, ратушу в Бучачі Меретин у своїй творчості віддавав перевагу скульптурам, том;, він у більшості випадків працював зі скульптором І. Пінзелем. Меретин — майстер того напрямку пізнього бароко, у фасадах якого вже бачиться наближення класицизму. У 1746—1764 pp. він будує на пагорбі південно-західної частини Львова один Із найкращих будинків барокової архітектури — собор Святого Юра. У плані храму спостерігається уступчаста композиція, переважають плавні криволінійні обриси, простежуються традиції українського зодчества.

До видатних пам'ятників пізнього бароко належить Успенський собор Почаївського монастиря на Тернопільщині. Собор був зведений у 1771 — 1783 pp. за проектом архітектора Готфріда Гофмана. Керував будівництвом львівський майстер П. Полейовський. Собор поставлений на двоповерховій терасі й прекрасно гармонує з навколишньою природою. Стрункі, ошатні вежі й фігурний фронтон, восьмигранний купол зі світловим ліхтарем, декор і білосніжний колір стін створюють життєрадісний образ, далекий від монастирського аскетизму.

У Чернівцях зберігся цікавий пам'ятник, побудований у 1767 р. на засоби, виділені Катериною II, — це Рождественська церква монастиря в передмісті Гореча. За планом і композицією церква типова для українського зодчества, але цікава вона деякими відмінностями: план більш витягнутий, є нижній цокольний поверх І верхній обхідний на стінах галереї, а також бійниці.

[2] Рудницький О.П. Українське мистецтво у полі культурному просторі. – К, 2000. - С. 19

[3] Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.: Україна, 2000. - С. 30.

[4] Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – С. 47

[5] Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – С. 188.

[6] Жолтовський П.М. Український живопис XVII-XVIII ст. – К., 1978. - С. 295.

Дата добавления: 2015-05-09