Природа криміналістики

Криміналістика - посідає певне місце серед інших наук, виконує притаманні їй функції, має власний потенціал та призначення.

Накопичення наукових знань час від часу призводять до зміни системи пануючих ідей.

За своєю природною криміналістика - це юридична наука.

Такий погляд сформувався в 1952-1955рр. І згодом став основним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у наступних тезах:

Криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об’єкт пізнання належать до сфери правових явищ;

Криміналістика - правова наука, тому що службова функція і завдання відносяться до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслідування та судового розгляду справ;

Усі рекомендації криміналістики мають правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу і букві;

Головним „живильним середовищем" для криміналістики є право;

Багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджується у змісті правових норм;

Історично криміналістика була народжена у рамках саме правової - кримінально-процесуальної науки.

Історія криміналістики знає і інші погляди на природу криміналістики.

Одним із таких напрямків є визначення природи криміналістики як:

технічної;

або природничо-технічної науки.

Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань.

Представники таких поглядів - Рейс Р.А., Локар Б., Манне Г.Ю., Громов В.І., Зіцер Є.У.

Причина такої оцінки природи криміналістики - у її змісті на той час (поліцейська чи кримінальна техніка), а також прагнення відмежуватися від кримінально-процесуальної науки у самостійну галузь, створити власний предмет і методи дослідження.

Є ще одна причина - це суттєвий вплив на криміналістику природничих і технічних наук, таких як:

математика;

фізика;

хімія;

біологія;

психологія та ін.

Також використання прийомів і методів цих наук.

На той час погляди вчених-криміналістів були прогресивні і сприяли розвитку нової науки.

У цей період виникають такі галузі криміналістики як:

судова хімія;

судова фізика;

судова біологія та ін.

Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи:

правову;

технічну.

Найчастіше цей погляд формулював Тарасов-Родіонов П.І.

Прибічники такого підходу наполягали на двох напрямках у криміналістиці:

розкриття і розслідування злочинів;

методи дослідження речових доказів.

Такі помилкові погляди механічно розділили єдину науку на правові та не правові її розділи.

В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики згідно з якими криміналістика - це наука синтетичної природи (Р.С. Бєлкін та ін.).

На думку цих вчених, в криміналістиці неможливо виділити:

правові розділи;

природничо-наукові;

технічні.

Вона являє собою єдиний сплав знань.

Література

Бахин В.П. Предмет науки криминалистика. - К., 1999.

Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., т.1-3, 1977-1979.

Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. - М., 1984.

Винберг А.И. Криминалистика. Введение в науку. - М., 1962.

Домбровский Р.Г. Предмет криминалистики. – Рига, 1973.

Клименко Н.И. Криминалистика как наука. - К., 1997.

Колочков В.В. Предмет и система криминалистики в свете современных исследований. - М., 1988.

Митричев С.П. Предмет, метод и система советской криминалистики. - М., 1956.

Дата добавления: 2015-05-10