P/S. Ті чи інші особливості розвитку права сприяють виникненню різних філософсько-правових концепцій

P/S. Минулі і сучасні філософські вчення про право включають в себе той чи інший варіант розмежування права і закону, що власне і визначає філософсько-правовий профіль відповідного підходу.

________________________________ ___

Специфіка сучасного розуміння філософії права: існує впливова тенденція зведення її основних завдань до вирішення проблеми пізнання права, адже останнє – тотально гносеологізоване явище.

Для такої установки є достатньо підстав. Оскільки яку б проблему ми не вирішували, вона так чи інакше пов`язана з пізнавальними проблемами. Більш того, є всі підстави стверджувати, що пізнання виступає самою глибинною сутністю права: є процес пізнання - можна говорити про наявність права, немає пізнання - немає й права.

Так, неможливо винести справедливий вирок, не дізнавшись про істинні обставини справи, неможливо прийняти правовий закон, не проаналізувавши, не пізнавши соціальну ситуацію в суспільстві, а прийнявши справедливий закон, не можливо сподіватись на його ефективну дію, якщо не виявити гносеологічні особливості функціонування правосвідомості суб’єкта права.

Який би ми не взяли елемент правової дійсності, він завжди є гносеологічно навантаженим, а будь-який факт реалізації права завжди пов’язаний з певної міри гносеологічною інтенсивністю. Саме ця обставина дає необхідні підстави стверджувати, що P/S пізнавальний аспект права є його обов’язковою і сутнісною ознакою, а пізнавальна інтенсивність права - необхідна умова його існування.

Тобто, який би аспект правової реальності ми не брали, він перенасичений пізнавальною проблематикою, що дає певні підстави формулювати основне завдання філософії права як розробку теорії правового пізнання.

Деякі правознавці і філософи права, усвідомлюючи надзвичайне значення пізнавальної природи права, зводять всю філософію права до теорії правового пізнання. Так, В.Вальденберг розуміє філософію права як науку про межі юридичного пізнання. “Тому ми і визначаємо філософію права просто як теорію пізнання права“[2], - такий його висновок. Сучасний дослідник права Д.А.Керімов так визначає специфіку філософії права: “Філософія права є ніщо інше як інтеграція всієї сукупності принципів пізнання, вироблених нею самою, загальною філософією і комплексом юридичних наук, застосованих у процесі дослідження специфіки правової дійсності, її розвитку і перетворення”[3].

Розуміння філософії права як теорії пізнання права не може не викликати амбівалентних почуттів у юриста і однозначної симпатії у філософа, але одночасно і критики останнього. Дійсно, зведення філософії тільки до пізнання не тільки нівелює її, але й відкидає фундаментальні проблеми взаємозумовленості онтології і гносеології, онтології і аксіології, гносеології і логіки, логіки і аксіології та ін. Та чи інша гносеологія звичайно не може не бути зумовлена явно чи не явно прийнятою онтологією, а певна гносеологія зумовлює і специфічну логіку пізнання світу загалом і права зокрема.

________________________________ ____

Однак, існує ціла низка принципово інших підходів до вивчення специфіки предмету філософії права, оскільки фундаментальний принцип єдності гносеології (теорії пізнання) і онтології (вчення про природу права) передбачає врахування і інших аспектів права, окрім пізнавального: аксіологічного, логічного, праксеологічного.

________________________________ ___

Отже, необхідне таке формулювання предмету філософії права, яке б враховувало вказані аспекти права в їх єдності. Філософія права, щоб виявити сутність права, повинна враховувати всі вказані аспекти.

Філософія права - це наука про закономірності вивчення сутнісної природи права як динамічної єдності його онтологічних, гносеологічних, аксіологічних, логічних засад.

Філософія права являє собою скоріше квадроструктуру, елементами якої виступають такі розділи філософсько-правового знання як онтологія права, гносеологія права, логіка права і аксіологія права. Причому це не простий перелік, в своїй єдності, взаємодії і взаємозумовленості вказані елементи утворюють досить повну специфічну структуру, своєрідний “філософсько-правовий квадрат ”, який, на відміну від логічного, за своєю природою – динамічний (а не статичний), інтенціональний (направлений на право, а не змістовно пустий, формальний) і конструктивний (здатний породжувати нові змісти).

онтологія гносеологія

права права

аксіологія логіка

права права

При такому розумінні складу філософії права вона виступає як наука, яка задає універсальну макромодель правової дійсності, конкретні ж філософсько-правові концепції виступають специфічними, індивідуальними експлікаціями цієї універсальної макромоделі.

І коли в тій чи іншій філософсько-правовій концепції абсолютизується онтологічний аспект (як, наприклад, у згадуваній вище концепції Р.Марчича), то утворюється група онтологічних концепцій права, коли абсолютизується гносеологічний аспект (як, наприклад, у А.А.Козловського) – утворюються гносеологічні концепції права і т.д.

Кожна існуюча національно-правова система також являє собою історично конкретний прояв універсальної макромоделі права.

________________________________ ___

З цієї точки зору філософію права можна визначити як науку про закономірності вивчення сутнісної природи права як динамічної єдності його онтологічних, гносеологічних, логічних і аксіологічних засад.

________________________________ ___

Не можна сказати, що правознавці не усвідомлюють глибинного взаємозв’язку вказаних аспектів права, але при визначенні предмету філософії права часто акцентують увагу на якомусь одному з них. Так, той же Д.А.Керімов відмічає, що “предмет філософії права можна охарактеризувати як розробку логіки, діалектики і теорії пізнання правового буття”. Але тут же зауважує: “Якщо загальна філософія пізнає відповідні об’єкти як в онтологічному, так і в гносеологічному аспектах..., то філософія права, спираючись на онтологію права, переважно пізнає гносеологічне їх значення”[4]. Насправді філософія права вивчає всі вказані аспекти права, а головне – закономірності їх взаємодії і взаємозв’язку, таким чином формулюючи універсальну макроструктурну теоретичну модель права, придатну служити орієнтиром для аналізу конкретних філософсько-правових концепцій і розвитку реальних правових систем.

________________________________ ____

Вказаний філософсько-правовий квадрат утворює універсальну макроструктуру модель розуміння права в будь-якій національно-правовій системі або в будь-якій філософсько-правовій концепції. Це означає, що яку б концепцію ми не взяли, вона обов`язково ґрунтується на явно чи не явно прийнятих онтологічних постулатах, та випливаючих з них гносеологічних принципах і прийнятій системі принципів і відповідній логічній специфіці правового мислення в тій чи іншій національно-правовій системі. Право наскрізь філософізоване явище.

________________________________ ____

Кінцеве завдання філософії права полягає саме у виявлення даних структур в існуючих філософсько-правових концепціях, у функціонуючих правових системах і формулюванні універсальних принципів взаємодії вказаних аспектів права з метою застосування їх в правовій практиці.

Основна ідея романо-германського права – строга ієрархія, строго логічна система. Американська система права - це мобільність.

Певна онтологія визначає специфічний тип правового пізнання. Сам процес пізнання визначає логіку права. І відповідно з онтологій випливає гносеологія.

Та чи інша концепція, як певне розуміння права,

виділяє один із аспектів філософсько-правового квадрату.

Рефлексія правової онтології здійснюється і в сучасному світовому правознавстві. Про це свідчить концепція “онтологічної структури права” А.Кауфмана, правова концепція “автономного прояву життя” Г.Хенкеля, який є послідовником критичної онтології М.Гартмана, а також відома онтологічна концепція “права буття” Р.Марчіча.

Світ права – це зовсім особливий світ, мов би надбудований юриспруденцією над емпіричною дійсністю.

_______________________ ____

На основі вказаного розуміння предмету сучасної філософії права будується викладання даної дисципліни на юридичному факультеті Чернівецького університету.

Приведені розділи програми свідчать, що багато фундаментальних правових проблем нею не охоплені (як відзначалося, в зв’язку з обмеженістю учбових годин) або освітлюються тільки в загальному плані. Так, розділ “Синтентичні проблеми філософії права” за своєю проблематикою відповідає ієрархії основних галузей права: державному праву відповідає тема “Філософія влади”, цивільному - “Філософія власності”, кримінальному і виправно-трудовому - “Філософія злочину” і “Філософія покарання”.

Таким чином, курс ставитиме за мету фундаментальну підготовку студентів-правознавців, розширення їх орієнтаційних можливостей у сучасній правовій реальності.

________________________________ ____

Право оживляє філософію, зв’язує її з дійсністю, показує, що її категорії і абстракції не пусті схеми, а засоби перетворення дійсності шляхом права. “Виявивши гносеологічну природу права як такого ми зрозуміємо, наскільки правильно буде застосовувати до явищ правових тіж самі категорії, під якими ми розглядаємо явища світу конкретного”[5]. Право є джерелом життєвої енергії філософії, оскільки випливає з безпосередніх життєвих ситуацій.

Філософія ж робить право осмисленим, надає йому всезагального характеру, наближає його критерії до абсолютних критеріїв істини, добра, справедливості.

Філософія без права мертва,

Дата добавления: 2015-05-10