Принцип наочності на уроках біології

Принцип наочності є необхіною умовою проведення ефективних уроків біології. Наочність є одним із засобів розумового розвитку учнів. Але наочні засоби можуть як сприяти кращому засвоєнню знань, так і бути нейтральними до процесу засвоєння або взагалі гальмувати розуміння теоретичного матеріалу. Як правильно застосовувати наочність, аби вона підвищувала ефективність уроку, а не заважала навчально-виховному процесу? Відповідь на це запитання розкрито у статті.

Засвоєння знань — це цілісний процес. Усі його компоненти пов’язані між собою і нехтування чи недооцінка одного з них негативно відображається на кінцевому результаті — якості засвоєння знань учнями. Засвоєння навчальної інформації починається з її сприйняття. Саме в цьому велику роль відіграють засоби наочності.

При безпосередньому впливі наочного матеріалу на органи чуття у свідомості дитини виникає образ сприйняття. У його створенні беруть участь не тільки відчуття, але й пам’ять, мислення, досвід. Учень не просто споглядає, а активно діє.

Принцип наочності. Це найбільш відомий і зрозумілий принцип навчання, який використовується з найдавніших часів. В основі цього принципу лежить наукова закономірність про те, що ефективність засвоєння знань залежить від залучення до процесу пізнання різних органів чуття. Відомо, що органи зору «пропускають» у мозок майже в 5 разів більше інформації, ніж органи слуху, і майже в 13 разів більше порівняно з органами дотику. Усім добре відома приказка «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути».

Сутність принципу наочності полягає в необхідності залучати різні органи чуття до процесу сприймання та аналізу навчальної інформації.

Уперше в педагогіці теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання дав Я. А. Коменський у XVII ст. Видатний чеський педагог, використовуючи досягнення народної педагогіки, знайшов засіб, що полегшує дитині вивчення книжкового матеріалу. «Світ чуттєвих речей у картинках» — сама назва однієї з його навчальних книг вказує шлях, яким має йти пізнання учнів. Коменський звертав увагу на те, що ефективність навчання залежить від доцільного залучення органів чуття учнів до сприймання навчального матеріалу.

Протягом онтогенезу (індивідуального розвитку) у людей послідовно розвиваються три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне й абстрактно-теоретичне (поняттєве). У процесі навчання всі види мислення розвиваються у тісній взаємодії. Поняттєве мислення неможливе без наочного. «Ми не можемо,— писав І. Кант,— думати про лінію, не провівши її подумки, не можемо думати про коло, не описуючи його, не можемо уявити собі трьох вимірів, не провівши з однієї точки трьох перпендикулярних одна до однієї ліній».

У процесі навчання слід надавати учням можливість спостерігати, вимірювати, проводити досліди, працювати практично. Якщо немає змоги ознайомити школярів з реальними предметами і процесами, треба використовувати моделі, малюнки, схеми, лабораторне обладнання тощо.

Сучасний учитель має великий вибір наочних посібників. При чому наочні засоби навчання вдосконалюються і стають все більш зручними та ефективними для виконання поставлених учителем завдань. Нині промисловість виробляє дуже багато навчальних посібників, їх номенклатура, необхідна для оснащення кабінету біології, визначена нормативним документом «Типові переліки навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів». Переліки навчального устаткування з біології включають близько 500 найменувань. Зокрема, на уроках біології часто використовуюються такі види наочності як:

— традиційні таблиці;

— рельєфні таблиці;

— дидактичні картки;

— живі екземпляри;

— вологі препарати;

— динамічні моделі;

— колекції та гербарії;

— скелети тварин;

— мушлі молюсків;

— муляжі;

— фото;

— мікропрепарати;

— екранні посібники (відео);

— мультимедійні презентації (або мультімедійна дошка).

Курс біології у школі покликаний озброїти учнів елементарними знаннями про предмети та явища природи, про найпростіші взаємозв’язки між ними, а також про взаємодію людини й природи. Провідними методами роботи у сфері біології є методи математично-природничої грамотності: спостереження у природі, спостереження у класі, екскурсії, досліди, практичні та лабораторні роботи.

Однак за умов класних занять не завжди можливо безпосередньо спостерігати, бачити предмети і явища у природному стані та середовищі. Саме в таких випадках необхідні уявлення та поняття можна сформувати за допомогою наочних засобів. На уроках біології наочне приладдя та посібники можна залучати до різних поєднань залежно від теми та мети уроку.

Звичайно, слід пам’ятати, що використання великої кількості наочних посібників на одних уроках необхідне і корисне, а в інших випадках – непотрібне і шкідливе. Адже наочність — це знаряддя, яке при невмілому використанні може відвести учнів від вирішення головного завдання.

Загалом наочні посібники на уроках біології виконують ряд функцій:

— створюють в учнів конкретні уявлення про різноманітність органічного світу;

— дають уявлення про природні об’єкти, їхню величину, форму, забарвлення;

— дають можливість для ознайомлення із зовнішнім виглядом організму, показати особливості його цілісної будови або його дискретних одиниць та пристосування до умов середовища;

— сприяють умінню робити порівняльні характеристики;

— допомагають вивчати об’єкти, які неможливо розглянути неозброєним оком;

— забезпечують вироблення в учнів необхідних умінь та навичок;

— розвивають творче мислення і пізнавальну активність учнів;

— сприяють міцнішому засвоєнню інформації, спрощують та прискорюють процес підготовки учнів до уроку;

— дозволяють при малій затраті часу отримати великий обсяг інформації.

З метою раціонального використання наочності на уроках біології радимо дотримуватися правил реалізації принципу наочності:

1. Використовуйте у навчанні той факт, що запам’ятовування предметів у натурі, на картинах або моделях відбувається краще і швидше, ніж запам’ятовування поданого словесно, усно або письмово.

2. Пам’ятайте, що дитина мислить формами, кольорами, звуками, образами взагалі: звідси доцільність наочного навчання, яке будується на конкретних образах.

3. Золоте правило: що тільки можна діти мають сприймати чуттями (зором, слухом, нюхом тощо).

4. Ніколи не обмежуйтеся наочністю, наочність — не мета, а лише засіб досягнення поставленої мети.

5. Навчаючи й виховуючи, не забувайте, що поняття доходять до свідомості учнів легше, коли вони підкріплені конкретними фактами, прикладами та образами. Для розкриття їх необхідно застосовувати всі види наочності.

6. Використовуйте наочність як самостійне джерело інформації для створення проблемних ситуацій. Сучасна наочність дає змогу організувати колективну пошукову та дослідницьку роботу учнів.

7. Стежте, щоб спостереження учнів були систематизованими і перебували у співвідношенні причини й наслідку незалежно від часу їх набуття.

8. Застосовуючи наочні засоби, розглядайте їх з учнями спочатку загалом, потім — головне й другорядне, наостанок — знову загалом.

9. Не захоплюйтеся надмірною кількістю наочних посібників: це розсіює увагу учнів і заважає осягнути головне.

10. Використовуючи наочність, актуалізуйте чуттєвий досвід учнів: уявлення, які вже склалися в дітей, конкретизуйте та ілюструйте ті поняття, які ви в них формуєте.

11. Намагайтеся виготовляти наочні посібники разом зі своїми учнями.

12. Старанно та своєчасно готуйте наочність до уроку.

13. Науково обґрунтовано застосовуйте сучасні засоби наочності: поліекранну проекцію, навчальне телебачення, відеозапис, кодослайди тощо; досконало володійте технічними засобами, методикою їх використання.

14. Пам’ятайте, що в умовах кабінетної системи навчання можливості застосування наочності кращі, це вимагає ретельного планування й дозування наочності.

15. З віком учнів предметна наочність повинна дедалі більше поступатися місцем символічній. Особливу увагу вчитель має приділяти адекватності розуміння суті явищ і їх наочного подання.

16. За надмірного захоплення наочністю створюються штучні перепони на шляху до глибокого оволодіння знаннями: вона стає гальмом розвитку абстрактного мислення, розуміння суті загальних закономірностей.

Успіх навчання залежить від правильної організації розумової діяльності дитини. Наочність є одним з факторів, що впливають на характер засвоєння навчального матеріалу. Засоби наочності забезпечують повне формування будь-якого образу, поняття і тим самим сприяють більш міцному засвоєнню знань, розуміння зв’язку наукових знань із життям. Принцип наочності є ключовим у біологічному навчанні та варто пам’ятати, що все добре в міру. Тому слід використовувати тільки якісні наочні посібники та методично правильно застосовувати їх на різних етапах уроку. До того ж не слід забувати, що використання засобів наочності у навчальному процесі завжди поєднується зі словом вчителя. Воно головне, основне і є керівництвом до дії, адже ще М. І. Пирогов зауважував: «Слово ще може замінити наочність, але наочність ніколи не замінить слова». Та не варто заміняти наочність словами, краще поєднати ці засоби навчання для досягнення поставленої мети.

Дата добавления: 2015-05-10