Методологія економічної теорії та її специфіка. Мікро- та макроекономічний аналіз

Метод економічної теорії – це сукупність прийомів, способів та форм наукового пізнання. Усі методи економічної теорії поділяють на загальнонаукові та спеціальні (конкретно-економічні).

Діалектика – використання законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ та процесів у їхньому взаємозвязку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що джерелом розвитку є єдність та боротьба протилежностей, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану.

Наукова абстракція – поглиблене пізнання реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від у сього випадкового, неістотного.

При аналізі об'єкт дослідження розкладається на скла­дові частини, кожна з яких вивчається окремо. При синтезі відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Індукція — це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знан­ня вищого ступеня. Дедукція — метод пізнання від загаль­ного до одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діа­лектичний зв'язок одиничного, особливого і всезагального.

Історичний і логічний методи використовуються еко­номічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій істо­ричній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод до­сліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьо­му від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.

Структурно-функціональний метод – розгляд економічного явища як системного з обовязковим вивченням функцій елементів, що взаємодіють.

До спеціальних методів економічної теорії належать економічне моделювання, економічний експеримент, альтернативний аналіз, граничний аналіз, методи абсолютних та порівняльних переваг, аналіз еластичності, табличне, графічне, аналітичне моделювання, оптимізація та визначення рівноваги.

Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ (за допомо­гою математики й економетрики), структура якого абстрак­тно відтворює реальну картину економічного життя.

Економічний експеримент — штучне відтворення еко­номічних процесів і явищ з метою вивчення їх за опти­мально сприятливих умов та подальшого практичного впро­вадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави.

Обмеженість економічних ресурсів зумовлює необхідність вибору найефективнішого варіанту їх використання. Те, що підприємець втрачає, від чого відмовляється у результаті цього вибору – це вартість втрачених можливостей або альтернативна вартість.

Граничний аналіз дозволяє вивчати крайні величини, які дозволяють визначити зміну певного явища чи процесу під впливом зміни певного фактора. Наприклад, теорія граничної корисності демонструє, як зміниться задоволення споживача при зростанні спожитого продукту на одиницю.

Методи абсолютних і порівняльних переваг дають можливість відповісти на питання що і як вигідніше виробляти, на яких видах продукції слід спеціалізуватися і за допомогою якої технології її виробляти.

Аналіз еластичності дає можливість виявити ступінь зміни одного економічного показника по відношенню до іншого, наприклад, як зміниться попит на продукцію при зменшенні ціни на 10%.

Сучасна економічна наука розглядає економіку на мікро- та макрорівні. Мікрорівень - це рівень функціонування окремого підприємства, фірми домашніх господарств. Макрорівень – економіка певної країни, національне господарство, або світове господарство.

Предметом мікроекономіки є дослідження поведінки підприємств та домогосподарств як окремих господарським одиниць, які розв’язують проблеми взаємодії попиту і пропозиції, ціноутворення, формування витрат виробництва; дослідження впливу держави на діяльність підприємств; вивчення економічної кон’юнктури та її впливу на ринках; по четверте, дослідження потреб та інтересів споживачів, корисності споживчих благ, споживчої поведінки і т.д.

Предметом макроекономіки виступають галузі і сфери економіки, господарські зв’язки між ними, розвиток національного господарства як єдиного цілого. До неї відносяться такі явища і процеси: інфляція, безробіття, загальна динаміка виробництва, національного доходу, цін, видатків із державного бюджету і т.д. Поділ предмету економічної теорії на мікро- та макроекономіку достатньо умовний. Оскільки їх проблеми тісно взаємопов’язані і не можуть розв’язуватися ізольовано.

Дата добавления: 2015-05-10