Правова культура, її види і функції

Правова культура – соціальний феномен.. Її структуру утворюють:

- право

- правосвідомість: індивідуальну, суспільну, професійну, наукову

- моральні і правові цінності та практика корисної діяльності по втіленню в життя юридичних норм (вимог)

- рівень внутрішніх переконань особистості

- знання та вміння, що реалізуються у правовій сфері у процесі діяльності по ефективному втіленню в життя загальнолюдських правових ідеалів

- правовий порядок.

Вона є віддзеркаленням міри пристосування людини до природного права, що визначає правове життя людини взагалі, що трансформується у правопорядок суспільства.

Правову культуру не можна ототожнювати із знанням Конституції, Законів, інших нормативних приписів. Їх можна розглядати тільки як об’єктивовану основу правової кутуми. Але її серцевина – стан мотивацій вольової поведінки, що випливає з внутрішніх переконань особи, що безпосередньо трансформується у правомірну поведінку.

Прояви правової культури, як соціального явища, мають широке і вузьке тлумачення.

У широкому розумінні — це правова культура суспільства, що охоплює всі правові цінності, у тому числі і закони, законодавчу техніку, правову науку, розвинуту юридичну освіту, досконалу юридичну практику і стабільний правопорядок

У вузькому розумінні — це культура окремої особистості, яка є носієм певного рівня правосвідомості, якісно оволоділа уміннями та навичками правомірної поведінки.

Її структура може бути представлена як системне утворення, що охоплює:

а) культуру правової свідомості;

б) культуру правової поведінки;

в) культуру діяльності законодавчих, судових і правоохоронних органів.

У залежності від рівня виділяють три види правової культури: повсякденну, професійну і доктринальну.

Побутовий рівень правової культури характерний відсутністю правових знань та юридичного досвіду, має поверхневий і фрагментарний характер. Повсякденний рівень правової культури утрудняє реалізацію прав і обов'язків, захист законних інтересів і найчастіше веде до порушень норм права.

Професійний рівень правової культури складається в практикуючих юристів: суддів, адвокатів, співробітників правозастосовчих органів. Юристи-практики виробляють високий рівень правових знань у сфері своєї діяльності, якісно опановують правовими уміннями, навичками і професійно застосовують їх у юридичній діяльності.

Доктринальний рівень правової культури спирається на знання всього механізму правового регулювання, а не окремих його напрямків. Правова культура теоретичного рівня виробляється колективними зусиллями вчених і являє собою ідейно-теоретичне джерело права, сприяє удосконалюванню законодавства, розвитку науки і підготовці юридичних кадрів.

Правова культура виконує три основних функції:

- пізнавальну,

- регулятивну і

- нормативно-аксеологічну.

· Пізнавальна функція правової культури полягає в освоєнні правової спадщини минулих століть і досягнень вітчизняного і закордонного права. Ця функція тісно зв'язана з формуванням правової держави і розвитком цивільного суспільства.

· Регулятивна функція правової культури спрямована на забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи і створення стійкого правопорядку.

· Нормативно-аксеологічна функція правової культури полягає в оцінці індивідуального поведінки, законності, правопорядку і діючого законодавства шляхом зіставлення з моделями поведішки, орієнтирами якого є норми позитивного права і нормативні установки природного права.

Дата добавления: 2015-05-10