Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції 1 страница

Касація (лат. cassatio - «знищення», «скасування») - спосіб оскарження судових рішень, що набрали чинності, на підставі неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення ним норм процесуального права

Касаційне провадження - це стадія цивільного процесу, яка передбачає перевірку судом касаційної інстанції законності судових актів, що набрали законної сили.

Правом касаційного оскарження користуються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обовязки.

Предметом розгляду в касаційному порядку є судові рішення, які набрали чинності.

Підставами касаційного перегляду є неправильне застосування судом норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи

Стадія характеризується наступними ознаками:

) об'єктами касаційного оскарження є судові акти, що набрали законної сили, у тому числі апеляційної інстанції;

) касаційне провадження порушується тільки по скаргах, у яких повинно бути зазначене, в чому полягає порушення або неправильне застосування закону;

) мета касаційного провадження - перевірка законності судових актів;

) касаційний суд не зв'язаний межами скарги, а перевіряє законність судових актів у цілому;

) касаційне провадження здійснюється тільки Вищий спеціалізований суд України;

) касаційний суд не розглядає справу по суті, не перевіряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність, тобто правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої та апеляційної інстанції.

Касаційне провадження складається з наступних етапів:

) порушення касаційного провадження;

) підготовка справи до касаційного розгляду;

) попередній розгляд справи;

) розгляд справи і ухвалення рішення.

Підставою для порушення касаційного провадження, так само як і для реалізації судом касаційної інстанції відповідного повноваження, є юридичний склад, сукупність процесуальних юридичних фактів. У теорії цивільного процесу цю сукупність процесуальних фактів підрозділяють на дві групи: передумови і умови права касаційного оскарження.

До передумов права касаційного оскарження можна віднести наступні факти:) наявність об'єкта касаційного перегляду, тобто рішення, що набрало законної сили, або ухвали суду першої або апеляційної інстанції;) наявність у касатора статусу особи, яка бере участь у справі;

) волевиявлення касатора.

Умовою права касаційного оскарження є активний процесуальний юридичний факт - дія: подача касаційної скарги особою, яка бере участь у справі, що приводить до реалізації права касаційного оскарження,

Таким чином, касаційне провадження в цивільних справах як стадія процесу є сукупність процесуальних відносин, що складаються між судом касаційної інстанції та особами, які беруть участь у справі, з метою перевірки законності рішень і ухвал місцевих та апеляційних судів.

Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої та апеляційної інстанції, захист прав, свобод охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, держави, захист публічних інтересів, а також сприяє однаковому застосуванню закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами

Стадія перегляду у касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегляду апеляційним судом, складається з таких частин: 1) відкриття; 2) підготовка справи до касаційного розгляду); 3) розгляд справи по суті; 4) ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх проголошення судом касаційної інстанції.

Особливостями касаційного провадження як окремої стадії цивільного процесу є:

1) перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду;

2) здійснення правосуддя судом касаційної інстанції — Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

3) виключний Перелік повноважень суду касаційної інстанції з чіткою регламентацією процесуальної можливості застосування кожного з них;

4) остаточність рішень та ухвал, постановлених за результатами касаційного провадження.

Касація- це спосіб оскарження судових рішень, які набрали чинності (законної сили), на підставах неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження є однією із конституційних гарантій охорони прав, свобод та законних інтересів осіб в цивільному процесі, адже завдяки йому учасники цивільного судочинства отримують можливість обстоювати свої права вже після набрання судовим рішенням законної сили, якщо є підстави сумніватися в законності останнього.

Процесуально-правовий інститут касаційного провадження у суді передбачає можливість оскарження рішень, ухвал, постановлених судом першої інстанції лише у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального закону та які були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішень й ухвал суду апеляційної інстанції. Основною функцією касаційного суду є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону.

Касаційна система перегляду виникла у Франції, а потім була сприйнята багатьма європейськими державами (в деяких країнах вона має назву "ревізійний порядок"). Така система є додатковою гарантією захисту суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави.

Завдання суду касаційної інстанції полягають в перевірці законності судових рішень, які набрали чинності, та виправленні судових помилок, допущених судами першої та апеляційної інстанцій.

З наведеного випливає, що в Україні діє двоступенева система оскарження судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що не набрали законної сили, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку, а судові рішення, що набрали законної сили, - в касаційному.

У формуванні організаційно-правових засад нового для України інституту касації нині є певні проблеми. У прийнятому в лютому 2002 року

Законі України "Про судоустрій" касаційною інстанцією в Україні повинен був стати Касаційний Суд України. Проте, протягом 2002-2003 років його створено не було. Згодом своїм рішенням від 11 грудня 2003 року Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення Закону України "Про судоустрій" щодо утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного Суду України; складу Касаційного Суду України, його повноважень, повноважень суддів, статусу голови, заступників голови та президії Касаційного Суду України. За таких умов касаційною інстанцією в Україні тривалий час була палата в цивільних справах Верховного Суду України.

На сьогодні як результат проведення судової реформи та відповідно до ст. 323 ЦПК України касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відмінність апеляції від касації полягає в двох аспектах:

1) апеляція подається на рішення, що не набрали законної сили, а касація - на ті, що набрали законної сили;

2) апеляційна інстанція переглядає рішення з питань факту та права, а касаційна-лише з питань права.

Суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, й осіб, які не брали участі в справі, але стосовно яких суд вирішив питання щодо їх прав і обов'язків, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального та процесуального права, котрі вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави.

Як і будь-яка інша стадія, перегляд судових рішень, які набрали чинності, має свої специфічні ознаки, що відрізняють її від інших стадій процесу, в тому числі від провадження в суді апеляційної інстанції:

- касаційна скарга подається на судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення й ухвали апеляційного суду, які набрали законної сили;

- подання касаційної скарги обумовлено неправильним застосуванням судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права;

- суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує тільки питання права, тобто юридичний бік справи;

- під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими;

- за результатом розгляду справи касаційний суд може направити справу на новий розгляд в суд першої чи апеляційної інстанції, а у певних випадках також вирішити її по суті;

- розгляд справи в суді касаційної інстанції здійснюється з додержанням загальних засад судочинства.

Перегляд судових рішень у касаційному порядку можливий лише за касаційною скаргою осіб, зазначених у ст. 324 ЦПК України.

Підставами для касаційного перегляду є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи (ст. 324 ЦПК).

Предметом розгляду в касаційному порядку є судові рішення, які набрали чинності за умови, що були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішення та ухвали апеляційного суду.

Право на оскарження судових рішень у касаційному порядку не залежить від ціни і підстави позову (заяви), від розміру суми, належної до стягнення відповідно до рішення місцевого чи апеляційного суду.

Прийняті судом касаційної інстанції рішення або ухвали оскарженню не піддягають.

В-2)

Стаття 324. Право касаційного оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31 - 33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. 2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 324 Цивільного процесуального кодексу України 1. Право касаційного оскарження судових рішень є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у справі. Касаційна інстанція покликана перевіряти законність оскаржених рішень суду першої інстанції та своєчасно усувати помилки і порушення у роботі судів по розгляду цивільних справ. Крім того, така перевірка забезпечує формування єдиної практики застосування судами норм матеріального й процесуального права. 2. Право касаційного оскарження належить, насамперед, особам, які брали участь у справі. Перелік цих осіб міститься у ч. 1 ст. 26 ЦПК. Сторони (позивач і відповідач) мають самостійне право на касаційне оскарження рішення суду і в тих випадках, коли в справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів - співучасники (ст. 32 ЦПК) або коли судом здійснена заміна неналежної сторони (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не погоджується на заміну відповідача і суд притягає до участі в справі іншу особу як співвідповідача, обидва відповідачі вправі оскаржити рішення в касаційному порядку. Таким же правом користуються процесуальні правонаступники сторін (ст. 37 ЦПК) та інших осіб, які беруть участь в справі, коли за законом таке правонаступництво може мати місце. Право касаційного оскарження судових рішень надано також третім особам як з самостійними, так і без самостійних вимог (ст. ст. 34, 35 ЦПК), а також заявникам і заінтересованим особам по справах наказного та окремого провадження. Право касаційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки. Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов'язки. Тому, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для касаційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов'язки), а також оскарження рішень суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов'язки осіб, які не залучалися до справи. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб. 3. Особи, які не брали участі у справі, відповідно до частини дев'ятої статті 6 ЦПК мають право отримувати в суді, який ухвалив рішення, усну або письмову інформацію про результати розгляду відповідної справи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал, а при розгляді справи в касаційній інстанції - набувають прав осіб, які беруть участь у справі, зокрема, мають право брати участь у розгляді справи з урахуванням положень частини першої статті 333 ЦПК, заявляти клопотання тощо. Органи та особи, які за законом мають право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси (частина друга статті 3, статті 45, 46 ЦПК), але не брали участі у справі, мають право на касаційне оскарження судових рішень, якщо таке право передбачено законом. Так, згідно зі статтею 37 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру" право касаційного оскарження мають прокурор і заступник прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів - тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь. При поданні касаційної скарги з метою представництва інтересів громадянина прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Під неможливістю громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів слід розуміти не лише подання прокурору відповідної заяви (про участь у справі), а й надання інших документів, які підтверджують неспроможність громадянина через свій фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин здійснювати захист його порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з пунктом 10 статті 13 Закону України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених у справі за його зверненням. 4. Відповідно до положень статті 37 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках зміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, якщо правонаступництво допускається, воно може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі на стадії касаційного оскарження судового рішення. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. Тому право касаційного оскарження судових рішень у межах установлених статтею 325 ЦПК строків належить і правонаступнику такої особи. У зазначених випадках на стадії касаційного провадження питання про процесуальне правонаступництво при поданні відповідних заяви і доказів вирішує суд касаційної інстанції. 5. Предметом касаційного оскарження можуть бути рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в касаційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), однак, лише з підстав неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення. Касаційна скарга може бути подана на судове рішення першої та/або апеляційної інстанції, прийняте в одній конкретній справі. У разі оскарження судового рішення кількома особами у встановленому ЦПК порядку суд касаційної інстанції відкриває касаційне провадження у справі за всіма скаргами, якщо вони відповідають вимогам ЦПК, та розглядає їх в одному касаційному провадженні. У разі одночасного надходження таких скарг касаційне провадження може відкриватися однією ухвалою. Якщо надійшла касаційна скарга, що відповідає вимогам ЦПК, на судове рішення, стосовно якого вже відкрито касаційне провадження, вона приймається до спільного розгляду з раніше поданою касаційною скаргою, про що постановляється ухвала. 6. Касаційному оскарженню підлягають: - рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення та ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного перегляду; - ухвали суду першої інстанції, перелічені в пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку, ухвали апеляційного суду, постановлені за результатами такого перегляду. При цьому суди повинні враховувати висновки, викладені у Рішеннях Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010 та від 2 листопада 2011 року N 13-рп/2011; - ухвали апеляційного суду, постановлені під час апеляційного провадження (наприклад, про залишення апеляційної скарги без розгляду, повернення скарги, усунення описок чи арифметичних помилок тощо), якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі (пункт 2 частини першої статті 324 ЦПК). Зокрема, це ухвали апеляційного суду, які утруднюють право на апеляційне оскарження (залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою суми судового збору, зупинення апеляційного провадження у зв'язку з призначенням експертизи тощо) або мають запобіжний зміст (наприклад, окремі ухвали тощо). 7. У разі оскарження ухвали апеляційного суду, яка не перешкоджає подальшому провадженню у справі (наприклад, про відкриття апеляційного провадження у справі, відкладення розгляду справи), подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає касаційному оскарженню, а також при поданні касаційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 324 ЦПК права на касаційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої чи апеляційної інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми ЦПК постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги. Якщо зазначені обставини буде встановлено після відкриття касаційного провадження у справі, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження у справі за такою скаргою та про її повернення особі, яка подала скаргу. Не можуть бути об'єктом касаційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювались. Питання про відкриття касаційного провадження, залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги вирішуються суддею, про що постановляється ухвала. Не допускається повернення касаційної скарги із супровідним листом, повідомленням або в інший не передбачений законом спосіб. 8. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На відміну від апеляційних судів, суд касаційної інстанції не перевіряє обґрунтованості рішень та ухвал. Тому в касаційній скарзі недоцільно покликатися на неправильне дослідження чи оцінку фактичних обставин справи судом першої або (та) апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 335 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 325. Строк на касаційне оскарження

1. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. 2. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. 3. Частину третю виключено. 4. Частину четверту виключено. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 325 Цивільного процесуального кодексу України 1. Відповідно до коментованої статті касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів (попередній строк становив два місяці) з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Передбачений статтею 325 ЦПК строк на касаційне оскарження судового рішення необхідно обчислювати з урахуванням визначеного статтею 69 ЦПК правила про початок перебігу процесуальних строків - з наступного дня після відповідної календарної дати та з дотриманням вимог частин третьої, п'ятої та шостої статті 70 ЦПК. Положення статті 325 ЦПК про те, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду, поширюються також на випадки, коли відповідно до статті 218 ЦПК апеляційний суд проголосив лише вступну та резолютивну частини рішення, або коли справу розглянуто за відсутності в судовому засіданні особи, яка брала участь у справі та оскаржує судове рішення. Отже, обчислення строку касаційного оскарження починається з наступного дня після проголошення апеляційним судом судового рішення. Проте якщо недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду, зокрема, особу не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання або їй не надіслано протягом двох днів із дня складання повного судового рішення його копію, як це передбачено частиною третьою статті 222 ЦПК, а також статтями 317, 321 ЦПК, то ці обставини можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення. У зв'язку із цим суд повинен встановити причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною діяльністю суду та фактом пропущення строку (наприклад, встановити, що дії чи бездіяльність суду призвели до того, що саме ця особа не змогла подати касаційну скаргу вчасно). 2. Законом не встановлено певного строку для звернення особи, яка має право на касаційне оскарження, з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Таке клопотання відповідно до частини третьої статті 73 та статей 325, 328 ЦПК подається разом із касаційною скаргою. У ньому має бути зазначено причини пропущення строку на касаційне оскарження та докази, що підтверджують наявність поважних причин його пропущення. Якщо касаційну скаргу подано після закінчення строку на касаційне оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, то ухвалою судді-доповідача така скарга залишається без руху. Касаційна скарга також залишається без руху, якщо підстави, наведені в заяві про поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані суддею-доповідачем неповажними, про що зазначається в резолютивній частині ухвали. В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначається, що протягом тридцяти днів із дня її отримання особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується суддею-доповідачем суду касаційної інстанції без проведення судового засідання і без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Вирішення такого питання можливе одночасно із відкриттям касаційного провадження у справі, проте має передувати розгляду справи судом касаційної інстанції по суті. Суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у разі, якщо у зазначений строк особою, яка подала касаційну скаргу, не буде подано заяву про поновлення пропущеного строку або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження буде визнано неповажними. З урахуванням викладеного та відповідно до вимог пункту 4 частини четвертої статті 328 ЦПК повторне подання касаційної скарги із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження не допускається. Якщо при розгляді справи судом касаційної інстанції буде встановлено, що касаційну скаргу подано без дотримання встановленого процесуального строку і у ній не міститься клопотання про поновлення пропущеного строку, а під час розгляду справи таке клопотання не заявлено (у разі участі в судовому засіданні особи, яка подала скаргу), суд касаційної інстанції повинен виконати вимоги частини третьої статті 328 ЦПК. 3. Якщо касаційну скаргу подано прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, то незалежно від поважності причини пропуску строку касаційного оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, про що суддя-доповідач постановляє ухвалу (абзац 3 частини третьої статті 328 ЦПК). Зазначене положення закону поширюється на касаційні скарги, подані з 14 січня 2012 року (дати набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства").

В-3)

Стаття 326. Форма і зміст касаційної скарги

1. Касаційна скарга подається у письмовій формі. 2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження; 3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; 4) рішення (ухвала), що оскаржується; 5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; 6) клопотання особи, яка подає скаргу; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. 3. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. 4. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. 5. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 326 Цивільного процесуального кодексу України 1. Касаційна скарга - це письмовий документ, адресований суду касаційної інстанції, в якому скаржник наводить аргументи та доводи, що свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення. В тексті касаційної скарги зазначається: 1) найменування суду, до якого подається скарга: Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ; 2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження. Необхідно зазначати повне ім'я (найменування) особи, яка подає касаційну скаргу, її повну адресу та процесуальний статус. Часто особу, яка подає касаційну скаргу, називають касатором. Однак такий термін не передбачено законом, тому його бажано уникати. Зазначається також місце проживання або місцезнаходження скаржника на час подання скарги; 3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження. Зазначається процесуальний статус цих осіб, у такій послідовності: позивач, його представник, третя особа на стороні позивача та її представник, відповідач, його представник, третя особа на стороні відповідача та її представник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, інші особи, які беруть участь у справі. На нашу думку, якщо окрім сторін та третіх осіб у справі беруть участь їх представники, то їх необхідно зазначати окремо, оскільки вони є особами, які беруть участь у справі, і мають самостійний правовий статус. У разі, якщо під час розгляду справи відбулася зміна складу осіб, які беруть участь у справі (наприклад, внаслідок заміни відповідача, процесуального правонаступництва, припинення повноважень представника), то в касаційній скарзі зазначаються лише ті особи, які брали участь у справі, з урахуванням змін; 4) рішення (ухвала), що оскаржується. Слід коротко, але вичерпно навести суть цивільного спору, дату й резолютивну частину оскаржуваного рішення, а також точне найменування суду першої інстанції, на рішення (ухвалу) якого подають касаційну скаргу, зміст та дату постановлення рішення (ухвали) апеляційним судом; 5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Ця частина касаційної скарги має найбільш важливе значення, оскільки саме тут скаржник повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності оскарженого ним судового рішення. Обгрунтовуючи, в чому саме полягає незаконність рішення, скаржник повинен чітко зазначати, яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати (на думку заявника) до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору. В касаційній скарзі недоцільно посилатися на недоведеність обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки перевірка цих доводів скарги виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції; 6) клопотання особи, яка подає скаргу. При цьому слід мати на увазі повноваження суду касаційної інстанції, передбачені у ст. 336 ЦПК. За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції; 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті; 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. До касаційної скарги додаються: квитанція про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, копії касаційних скарг для осіб, які брали участь у справі, довіреність, копії судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, клопотання про зупинення виконання рішення, клопотання (заява) про забезпечення позову тощо. 2. Касаційну скаргу підписує особа, яка її подає. Підписати касаційну скаргу може також представник скаржника, який має відповідні повноваження. Однак, на нашу думку, в такому випадку саме представник вважається особою, яка подає касаційну скаргу, оскільки він теж є особою, яка бере участь у справі, і має самостійне право на подання касаційної скарги. Якщо скаргу подає представник, до скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Цей документ в оригіналі подається і тоді, коли у справі є його копія. До касаційної скарги додаються її копії та копії доданих документів відповідно до числа осіб, які беруть участь в справі, копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій, а також документ, який підтверджує сплату судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Копії оскаржуваних рішень (ухвал) суду першої та апеляційної інстанції доцільно замовляти в суді, а не подавати ксерокопії, оскільки в такому випадку касаційний суд може залишити касаційну скаргу без руху. Подання копій оскаржуваних рішень дозволяє суду касаційної інстанції попередньо з'ясувати обгрунтованість касаційної скарги без витребування справи з суду.

Дата добавления: 2015-05-10