Страхування: призначення, характеристика і напрямки

Роль державного казначейства у виконанні бюджета.

Касове виконання Державного бюджету та місцевих бюджетів, контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів здійснюють органи Державного казначейства України. Цей виконавчий орган вирішує комплекс завдань, пов'язаних з організацією та виконанням Державного бюджету і бюджетів місцевого самоврядування, проведенням проведенням операцій з наявними бюджетними коштами та їх ефективним управлінням, обліком доходів та витрат бюджетів, організацією і аналізом фінансової звітності про стан їх виконання.

Казначейська форма виконання бюджету базується на принципі роботи єдиного казначейського рахунку - системи бюджетних рахунків Головного Управління Державного казначейства та його територіальних органів.

У поєднанні з централізованою інформаційно-обчислювальною системою, яка допомагає отримати повну інформацію про щоденний стан державних фінансів, забезпечується можливість оперативного маневрування державними грошовими ресурсами. За цих умов банківській системі залишається здійснення функцій акумуляції коштів Державного бюджету, їх заощадження та перерахунок за дорученням органів Державного казначейства, а також прийом, заощадження та видача готівки. Міністерствам і відомствам залишається право розподілу асигнувань за напрямами витрачання коштів, що затверджені Державним бюджетом України.

Як свідчить світовий досвід, такий розподіл функцій, що стосуються касового виконання Державного бюджету між фінансовою та банківською системами, є найбільш ефективним, оскільки дає можливість зосередити всі важелі управління бюджетними коштами в руках Державного казначейства України.

Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої та виконавчої влади, Національним та комерційними банками України, Іншими учасниками бюджетного процесу, а також фінансовими інститутами.

Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, затверджується в порядку, встановленому законодавством України.

Страхування є одним з важливих елементів фінансової системи. Воно обумовлено рухом грошової форми вартості при формуванні і використанні відповідних цільових грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових прибутків та нагромаджень.

Як елемент фінансових відносин, страхування пов'язане з виконанням специфічних функцій в економіці. Для розвитку суб'єктів ринкової економіки, які господарюють, потрібна наявність у системі економічних відносин спеціалізованої системи перерозподільних відносин, що дозволяє забезпечувати безперервність господарської діяльності таких суб'єктів шляхом надання їм страхового захисту при настанні несприятливих подій. Захисту можуть підлягати майнові інтереси, інтереси, пов'язані з різноманітними джерелами прибутку, та особисті інтереси, пов'язані зі зберіганням досягнутого рівня життєзабезпечення і життя.

Страхуванню притаманні усі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки: виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику, як вірогідності і можливості настання страхового випадку, здатного заподіяти матеріальний або інший збиток.

Страхуванню також притаманні замкнені перерозігодільні відносини між його учасниками, пов'язані з солідарною розкладкою суми збитку одного або кількох суб'єктів на всіх суб'єктів, 'залучених до страхування.

Страховій справі, як економічній категорії, властива специфічна термінологія, яка використовується для визначення ключових понять.

Страхувальник - у широкому значенні - фізична або юридична особа, що уклала договір страхування зі страховиком.

Страховик - юридична особа будь-якої органі зацІйно-правової форми, дозволеної чинним законодавством, яка створена з метою здійснення страхової діяльності.

Об'єкти і предмети страхування - матеріальні цінності, які підлягають страхуванню, а в особистому страхуванні - життя, здоров'я та працездатність.

Страховий захист - сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних з подоланням або відшкодуванням втрат, які завдаються матеріальному виробництву і життєвому рівню.

Страхова відповідальність - обов'язок страховика виплачувати страхове відшкодування і страхову суму при обумовлених наслідках страхових випадків.

Страхове свідоцтво - документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування (у міжнародній практиці - страховий поліс).

Залежно від основ виникнення зобов'язань страхування традиційно підрозділяється на дві форми: добровільне і обов'язкове.

Добровільне страхування здійснюється на підставі волевиявлення страхувальника, який самостійно за його особовою (страховою) ініціативою звертається до страховика для задоволення свого законного страхового інтересу із урахуванням вимог загально-громадського та страхового законодавства.

Обоє 'язкове страхування грунтується на тому, що законодавством встановлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечується його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування покладається на державні страхові органи.

Обов'язкове страхування регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, а страхувальник вносити визначені страхові платежі. 'Обов'язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і внесення у повному обсязі страхових платежів.

Дата добавления: 2015-05-07