Вивчення функції ковтання

Інфантильний тип ковтання спостерігається від народження до 2-3 років. У цей період дити­на не жує, а смокче, тому під час ковтання язик відштовхується від зімкнених губ. З віком акт ков­тання вдосконалюється. Соматичний тип ковтання в нормі з'являється у віці від 2,5 до 3 років, тоб­то після встановлення молочних зубів у прикусі. В цей період дитина переходить від смоктання до жування, тому під час ковтання язик відштовху­ється від зімкнених зубних рядів і піднебінного склепіння.

Якщо зберігається інфантильний тип ковтан­ня, то в результаті неправильного положення язика та губ деформуються зубоальвеолярні дуги і пору­шується формування прикусу.

Вивчають положення язика, губ, щік, під'язи­кової кістки в різні фази ковтання. Основним мето­дом статичної оцінки є бокова телерентгенографія голови, при якій виявляються гіпертрофовані аде­ноїди та піднебінні мигдалики, які сприяють пере­дньому розміщенню язика, неправильний артикуля­ції його кінчика із навколишніми органами і ткани­нами, що зумовлює порушення функції ковтання.

Функціональна ковтальна проба основана на вивченні здатності досліджуваного ковтати харчо­вий згусток чи рідину за певний час невимушено чи по команді. При нормальному ковтанні губи і зуби зімкнені, м'язи лиця не напружені, поміча­ється перистальтика м'язів під'язикової області Час нормального ковтання 0,2-0,5 секунди (рідкої їжі - 0,2 с, твердої - 0,5 с). Під час неправильного ковтання зуби не зімкнені, язик контактує з губами і щоками. Це можна побачити, якщо швидко роз­сунути губи пальцями. При утрудненому ковтан­ні виникає компенсаторне напруження мімічних м'язів в області куточків рота, підборіддя, інколи тремтять та змикаються повіки, витягується шия і тремтить голова. Помітне характерне напруження мімічних м'язів - маленькі заглиблення на шкірі в області куточків рота, підборіддя (симптом на­перстка), всмоктування губ, щік, нерідко видно по­штовх кінчиком язика та наступне випинання губ.

Клінічна функціональна проба за Френкелем призначена для виявлення порушень положення спинки язика та змін його розташування в процесі ортодонтичного лікування та при перевірці набу­тих і віддалених результатів. Пробу виконують із спеціально вигнутими петлями з дроту. їх роблять із пропаленого над вогнем горілки дроту діаметром 0,8 мм. Для встановлення спинки язика в передній частині піднебіння виготовляють петлю меншого розміру, у задній частині - більшого.

Дротяні петлі вигинають та припасовують до моделі верхньої щелепи. При виготовленні петлі меншого розміру її круглу частину розташовують по середній частині піднебіння на рівні перших премолярів, більшого розміру - на рівні перших молярів. Кінці дроту скручують і розташовують скручений дріт, повторюючи контур ската альвео­лярного відростка. Потім виводять у присінок рото­вої порожнини між першим премоляром та іклом. Приміряють пристрій у ротовій порожнині, кінець виводять із рота в районі його кута, вигинають руч­ку паралельно оклюзійній поверхні зубних рядів так, щоб її передній кінець був удвоє коротший від заднього. Після введення готової дротяної петлі в порожнину рота просять хворого сидіти спокійно і слідкують за тим, щоб ручка не доторкалась до м'яких тканин лиця; реєструють її положення до і після ковтання слини. За зміною положення ручки судять про рівень доторкання спинки язика до твер­дого піднебіння чи відсутність навиків його піднят­тя. Успіх ортодонтичного лікування та досягнення його сталих результатів у значній мірі визначають­ся нормалізацією положення спинки язика.

Дослідами, проведеними F. Falk (1975), під­тверджена необхідність неодноразового виконан­ня такої клінічної проби в процесі лікування різ­ко виражених зубощелепних аномалій. Дані, які свідчать про стан язика, служать показником часу можливого припинення лікування з надією на стій­кість досягнутих результатів.

Лінгводинамометрія - визначення м'язового тиску язика всередині ротової порожнини на зуб­ні ряди за допомогою спеціальних пристроїв. При ковтанні сила тиску язика на зубні ряди за Віндер-сом варіабельна: на передні зуби - 41-709 г/см2, на тверде піднебіння - 37-240 г/см2, на перші мо­ляри - 264 г/см2. Тиск язика на оточуючі тканини при ковтанні по команді у 2 рази більший, ніж при довільному ковтанні. Від розподілу тиску язика на склепіння піднебіння залежить його форма.

Дата добавления: 2015-05-10