Культура XVII века. У другій половині ХІХ ст., як і перше, розвиток української культури відбувався в умовах колонізаторських політичних режимів

У другій половині ХІХ ст., як і перше, розвиток української культури відбувався в умовах колонізаторських політичних режимів, що панували в Україні. Найбільше вони дошкуляли народній освіті. Початкових і середніх шкіл не вистачало. До скасування кріпосного права в Російській імперії (1861 р.) освіта в Україні, особливо початкова, занепадала. Дворяни вважали, що освіта селянам не потрібна. Царський уряд майже зовсім усунувся від матеріального утримання початкових шкіл.

У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині.

Прискорення історичного процесу приводить у XIX столітті до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом Нового часу. Європа пересіла з кінного диліжанса в «Східний експрес», з вітрильника на пароплав і на кінець сторіччя підійшла до того, щоб літати в повітрі і плавати під водою. Телеграф зв'язав європейські країни і США з найвіддаленішими куточками планети. Наука проникла углиб речовини і в таємницю еволюції живої матерії. То був вік науково-технічного перевороту і бурхливих соціальних потрясінь, але разом з тим — найбільших гуманістичних і естетичних завоювань та утопічних помилок розуму.

В 20-30-е годы XX века огромный ущерб развитию культуры наносило

В 20-30-е годы XX века в сфере культуры противоречивые процессы выразились в

В 20-30-е годы XX века центром казахской профессиональной живописи стала мастерская

Созданный в 1934 году Казахский государственный оркестр возглавил композитор

В 1938 году на «Ленфильме» поставили первую казахскую звуковую кинокартину

Студия хроникальных фильмов Казахстана была организована в

В 1937 году в Кзыл-Орде открылся

В 30-е годы XX века Алма-Атинское отделение треста «Востоккино» положило начало

В 1933 году в Алма-Ате открылся

A) Уйгурский музыкально-драматический театр.

B) Корейский театр.

C) Национальный казахский театр.

D) Немецкий театр.

E) Татарский театр.

{Правильный ответ}=А

A) Киноискусству.

B) Музыкальному искусству.

C) Драматургии.

D) Оперному искусству.

E) Балету.

{Правильный ответ}=А

A) Корейский театр.

B) Уйгурский музыкально-драматический театр.

C) Национальный казахский театр.

D) Немецкий театр.

E) Татарский театр.

{Правильный ответ}=А

A) 1934 году.

B) 1935 году.

C) 1936 году.

D) 1937 году.

E) 1938 году.

{Правильный ответ}=А

A) «Амангельды».

B) «Кыз-Жибек».

C) «Ботагоз».

D) «Айман-Шолпан».

E) «Козы Корпеш - Баян Сулу».

{Правильный ответ}=А

A) А.Жубанов.

B) А.Кошаубаев.

C) А.Кастеев.

D) К.Байсеитова.

E) Ж.Шанин.

{Правильный ответ}=А

A) П.Хлудова.

B) А.Кошаубаева.

C) А.Кастеева.

D) К.Байсеитовой.

E) Ж.Шанина.

{Правильный ответ}=А

A) Одновременном созидании и уничтожении достижений культуры.

B) Приумножении только нового революционного искусства.

C) Возрождении только традиций древности.

D) Создании советского социалистического искусства.

E) Развитии музыкального искусства.

{Правильный ответ}=А

A) Идеологизирование.

B) Недостаточное финансирование.

C) Национализирование.

D) Отсутствие финансирования.

E) Нехватка профессиональных работников.

{Правильный ответ}=А

Мінявся сам вигляд світу. Величні собори, розкішні палацові резиденції, скромніші «дворянські гнізда», невеликі поселення ремісників перетворилися в прекрасні, але все ж пам'ятники феодальної епохи, що назавжди пішла в минуле. Носіями нового стали великі промислові міста з їх заводами і фабриками, залізничними вокзалами і лініями метро, особняками багатіїв і нетрищами, доходними будинками і будиночками бідняків, публічними бібліотеками, музеями і комерційними видовищними закладами: театрами, танцзалами, концертними естрадами.

Рівень досягнень і їхня роль в сучасній системі усіх цінностей відображає вже той факт, що при характеристиці XIX ст. часто використовують термін «класичний»- це вік класичного капіталізму (вільної конкуренції), класичної філософії, класичного природознавства, класичної літератури і музики…

2) Романтизм — це літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. й існував у літературах Європи й Америки у першій половині XIX ст. Саме слово романтизм є похідним від назв двох середньовічних жанрів — «романсу» (лірична та героїчна іспанська пісня) та «роману» (епічна поема про лицарів), які, на відміну від класичних (пізньоантичних), писалися не латиною, а однією з романських мов і, крім того, спиралися не стільки на історичні, скільки на вигадані події. Пізніше, починаючи з XVII—XVIII ст., під романтичним стали розуміти все дивовижне, незвичайне, таємниче, фантастичне.

Класици́зм - (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI-го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для історизму важливим був принцип свободи вибору – необмеженість власного, суб’єктивного трактування історичних форм.

Визначальні риси класицизму:

· раціоналізм наслідування зразків античного мистецтва;

· нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів;

· обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів;

· у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

· аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;

· встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Реалі́зм — стиль і метод у мистецтві й літературі.

Визначальні риси реалізму:

· раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);

· правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

· принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

· характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

· конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

· вільна побудова творів;

· превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

· розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Імпресіоні́зм — мистецька течія у живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку 20 століття у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями зі спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця» (1872).

Модерни́зм — направление в искусстве конца XIX — начала XX века, характеризующееся разрывом с предшествующим историческим опытом художественного творчества, стремлением утвердить новые, нетрадиционные начала в искусстве, непрерывным обновлением художественных форм, а также условностью (схематизацией, отвлечённостью) стиля. Модернистская парадигма была одной из лидирующих в западной цивилизации первой половины XX века; во второй половине века она была подвергнута развёрнутой критике.

В освіті зміни стали відчутними вже на межі 60-х рр. Молода інтелігенція, студенти, що об’єдналися в громади, активно переймалися створенням недільних шкіл. У 1862 р. в Україні їх було понад 110. Викладання в багатьох із них провадилося українською мовою, видано було букварі й підручники, в тому числі «Буквар» Т. Шевченка. Але того ж 1862 р. царський уряд вирішив закрити недільні школи, а багатьох організаторів і викладачів цих шкіл було заарештовано.

4)

Главной тенденцией в развитии культуры этого периода стало обмирщение, проявившееся во всех областях культуры.

XVII в. характеризовался заметным ростом грамотности среди различных слоев населения. Широкое распространение получают учебные пособия. Особой популярностью пользовался «Букварь» Василия Бурцева (1633 г.).

Появлялись средние школы, где изучали иностранные языки и другие предметы (1640-е – частная школа боярина Ф. Ртищева для молодых дворян; 1650-е – школа в Чудовом монастыре; 1660-е – государственная школа для подьячих). В 1687 г. Славяно-греко-латинское училище приобрела статус академии и стала первым в России высшим учебным заведением.

При царском дворе распространялась рукописная газета «Куранты».

Произведения общественной мысли начала века создавались под свежим впечатлением Смутного времени, бурные события которого рассматривались в них с различных точек зрения. Дьяк Иван Тимофеев во «Временнике» (1620-е гг.) осуждал Грозного и Годунова, истреблявших боярство и тем, по его мнению, ослаблявших царскую власть. Авраамий Палицын в своем «Сказании» винил русских людей в забвении религии и нравственности.

В середине и второй половине XVII в. появляются сочинения Симеона Полоцкого (первые памятники поэзии и драматургии), «Политика» Юрия Крижанича, в которых обосновывается полезность самодержавия для развития страны. Симеон Полоцкий стал воспитателем старших детей Алексея Михайловича.

Среди произведений, содержащих резкую критику государственной власти и официальной церкви, выделяется «Житие протопопа Аввакума» – своего рода автобиография, написанная духовным вождем Раскола.

Особенно ярко процесс обмирщения в литературе проявляется в росте популярности произведений таких жанров как бытовая повесть и сатира.

Бытовые повести посвящались темам столкновения младшего и старшего поколений, нравственного выбора героев, их личным переживаниям («Повесть о Горе-злосчастье» - середина XVII в.; «Повесть о Савве Грудцыне» - 1660-е гг.; «Повесть о Фроле Скобееве» - 1680-е). Основные персонажи – купцы и небогатые дворяне, как правило, люди авантюрного склада, легко отвергающие патриархальные устои и нравственные нормы прошлого.

Социальные конфликты XVII в. породили еще один жанр – сатиру, которая пародировала жития («Слово о бражнике»), судопроизводство («Шемякин суд», «Повесть о Ерше Ершовиче»), высмеивали быт монахов («Калязинская челобитная»).

Господствующим стилем церковной архитектуре окончательно становится шатровый стиль. Однако уже во второй половине XVII в. он постепенно теряет свои позиции. Церкви середины XVII в., как правило, нарушали крестово-купольные образцы, отличались асимметрией и чрезвычайно богатым декоративным украшением фасадов (московские церкви Рождества Богородицы в Путинках, Троицы в Никитниках; ярославские церкви Ильи Пророка, Иоанна Златоуста). Этот стиль в архитектуре получил название «нарышкинское» (или московское, или северное) барокко. Из гражданских построек самыми замечательными были Теремной дворец Московского Кремля и деревянный дворец Алексея Михайловича в Коломенском (не дошедший до наших дней).

Контроль за деятельностью живописцев осуществляла Оружейная палата Кремля. В иконописи первой половины XVII в. продолжала господствовать «Строгановская школа», мастера которой (Прокопий Чирин) все свое искусство посвящали тщательному и технически совершенному исполнению канонов. Во второй половины XVII в. заметным явлением становится живопись Симона Ушакова, в которой уже проявляются реалистические тенденции: он пишет иконы с учетом анатомического строения лица, используя светотень и перспективу. («Спас Нерукотворный»). Новые черты живописного искусства проявились и в парсунах – портретах реальных лиц (царей Алексея Михайловича и Федора Алексеевича, юного Петра I), выполненных в иконописной манере.

Дата добавления: 2015-05-10