Загальна характеристика роботи 2 страница

На заняттях проводилися такі види словникової роботи:

– розмежовувалися значення подібних за звучанням слів – паронімів, особливо тих, які мають широке застосування в медичній галузі (кровний, кров’яний, кривавий; хворовитий, хворобливий; шкірний, шкіряний; пітний, потовий);

– з’ясовувалася різниця у функціонуванні синонімів та близьких за змістом лексем (вада, дефект, недолік, ґандж; стійкий, витривалий);

– давалися функціональні характеристики пар слів (поряд, поруч; протягом, на протязі);

– аналізувалися й характеризувалися однозвучні в українській і російській мовах слова (неділя – неделя, лічити – лечить, вродливий - уродливый);

– з’ясовувалося значення нових, раніше невідомих студентам слів; особливе місце при цьому займала робота з новою медичною термінологією, яка останнім часом активно поповнює словниковий склад української літературної мови;

– визначалося походження й значення іншомовних інтернаціональних медичних термінів (амбулаторія, гланда, тонзиліт, стоматит);

– укладалися синонімічні ряди слів, відзначалися великі можливості синонімів, їхні семантичні відтінки та сфери функціонування (білокрів’я, лейкемія, лейкоз, білачка; синюшність, синява, синюха, ціаноз);

– добиралися українські синоніми-відповідники до іншомовних слів (анемія – недокрів’я, вакцинація – щеплення, адаптація – пристосування, симптом - ознака);

– здійснювався переклад лексем, різних за сферою функціонування (термінологічних, розмовно-побутових та ін.) з російської мови на українську і навпаки;

– добиралися українські відповідники до російських фразеологізмів (бельмом в глазу, задирать нос, одним миром мазаны).

Використання різних вправ і завдань, ділових ігор, які відображають суть майбутньої професійної діяльності студентів, дало можливість стимулювати комунікативну активність майбутніх медичних працівників у навчальному процесі, відпрацьовувати професійно-мовленнєві навички в умовах, наближених до реальних. Детальний аналіз помилок студентів, що проводився під час підведення підсумків, знижував імовірність їхнього повторення як у навчальній діяльності, так і в реальній дійсності.

Проведений експеримент забезпечив суттєві якісні зміни у мовленні студентів, що в свою чергу спричинило зміни у рівнях сформованості професійного мовлення майбутніх медиків. Узагальненими кількісними показниками рівнів сформованості професійного мовлення майбутніх медичних працівників ми вважали суму балів, отриману кожним студентом за виконання усіх завдань. Оскільки завдань було п’ять і залежно від результату вони оцінювалися 50 – 0 балами, то, як і на констатуючому етапі експерименту, високим вважався рівень, якщо студент набрав 250 – 205 балів, середнім – 204 – 126 балів, низьким – 125 – 0 балів. Відповідні кількісні дані наведено в таблиці 1.

Таблиця1

Узагальнені кількісні дані про рівні сформованості

професійного мовлення студентів-медиків

рівні	Експериментальна група	КОНТРОЛЬНА ГРУПА
	до екперим.	після експерим.	до екперим.	після експерим.
	осіб	%	осіб	%	осіб	%	осіб	%
Високий		19,2		49,4		18,6		32,7
Середній		43,0		37,8		42,3		46,8
Низький		37,8		12,8		39,1		20,5

Як ілюструють дані таблиці, до навчання за експериментальною методикою в експериментальній і контрольній групах переважав репродуктивний (середній) і емпірично-інтуїтивний (низький) рівні сформованості професійного мовлення. Причому обидві групи були майже однакові за рівнем мовної підготовки: показники кількості осіб з низьким рівнем сформованості професійного мовлення відрізнялися лише на 1,3% (в експериментальній групі – 37,8%, у контрольній – 39,1%); показники середнього рівня – на 0,7% (в експериментальній групі – 43,0%, у контрольній – 42,3%); показники реконструктивно-творчого (високого) рівня – на 0,6% (в експериментальній групі – 19,2%, у контрольній – 18,6%).

Після навчання за експериментальною методикою рівень сформованості професійного мовлення залишився емпірично-інтуїтивним (низьким) лише в 12,8% студентів експериментальної групи, тоді як у контрольній групі цей показник становив 20,5%. Репродуктивний (середній) рівень сформованості професійного мовлення виявлено у 37,8% студентів з експериментальної групи і 46,8% з контрольної групи. Показник реконструктивно-творчого (високого) рівня на 16,7% вищий в експериментальній групі (49,4% проти 32,7%). Після експерименту мовлення студентів експериментальної групи характеризувалося реконструктивно-творчим (високим) і репродуктивним (середнім) рівнем сформованості, а контрольної групи – репродуктивним (середнім) і реконструктивно-творчим (високим). Достовірність отриманих даних забезпечено використанням методів математичної статистики (критерій Вілкоксона).

Таким чином, після навчання за експериментальною методикою отримали значимі результати, формуючий експеримент повністю підтвердив ефективність запропонованих педагогічних умов формування професійного мовлення майбутніх медичних працівників.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Професійне мовлення майбутніх працівників медичної галузі є обов’язковою складовою їхньої фахової готовності. Від знання медичної термінології, уміння спілкуватися з хворим, переконати його, заспокоїти у значній мірі залежить успіх лікування. Різноманітність функцій професійного мовлення фахівців галузі охорони здоров’я (інформативна, орієнтаційна, конативна, апелятивна, емоційна, комунікативна, волюнтативна, мотиваційна, розвиваюча, організаторська) свідчить про багатство мовного впливу медичних працівників й про те, що при вмілому користуванні всім діапазоном мовленнєвої функціональності, її зовнішньої виразної атрибутивності мовлення є одним із найважливіших знарядь лікарської майстерності. Основи професійного мовлення медичних працівників мають бути закладені під час навчання у вищих закладах освіти.

2. Аналіз наукових джерел, стану фахової підготовки студентів вищих медичних навчальних закладів дає підстави стверджувати, що проблема формування професійного мовлення майбутніх фахівців у вищій школі вивчена недостатньо, є суперечність між сучасними вимогами суспільства до системи медичної освіти та рівнем професійно-мовленнєвої підготовки студентів. Низький рівень професійного мовлення майбутніх медичних працівників створює певні труднощі не лише під час вивчення спеціальних дисциплін у вищих навчальних закладах, а й під час лікарської практики, у реальній професійної діяльності, що негативно позначається на ефективності лікування.

3. У структурі професійного мовлення медичних працівників виділено такі компоненти: когнітивний – знання норм сучасної української літературної мови (орфоепічних, акцентних, лексичних, синтаксичних. морфологічних, стилістичних, орфографічних тощо), фахової термінології; комунікативно-операційний – уміння використовувати мовні засоби відповідно до мети, умов, ситуації спілкування; володіння базовими професійно-мовленнєвими уміннями, необхідними для медичної галузі; експресивний – володіння екстралінгвістичними засобами спілкування (мелодика, фразовий наголос, паузи, ритм, тембр, темп і сила голосу).

4. Показниками сформованості когнітивного компонента професійного мовлення студентів-медиків є знання норм сучасної української літературної мови, володіння медичною термінологією та професійною лексикою, знання особливостей усного й писемного професійного мовлення медичної галузі. Високий рівень сформованості комунікативно-операційного компонента професійного мовлення майбутніх медичних працівників відображають такі показники:уміння використовувати лексичне багатство української мови; володіння культурою конструктивного діалогу та полілогу; уміння сприймати, відтворювати готові та створювати наукові фахові тексти, застосовувати професійну термінологію у різноманітних комунікативних процесах; володіння прийомами підготовки і виголошення публічного виступу; уміння оформляти ділові папери, які використовуються в медичній галузі; уміння помічати як чужі, так і власні мовленнєві недоліки; прагнення шліфувати своє мовлення; рівень задоволення індивідуума якістю власної мовленнєвої культури.Про рівень сформованості експресивного компонента професійного мовлення майбутніх медичних працівників свідчитьволодіння екстралінгвістичними засобами спілкування (уміння використовувати тон, силу голосу, виражальні можливості інтонації).

5. На основі визначених компонентів і показників виділено три рівні сформованості професійного мовлення майбутніх медичних працівників: емпірично-інтуїтивний (низький), репродуктивний (середній), реконструктивно-творчий (високий).

Емпірично-інтуїтивний (низький) рівень характеризується відсутністю системних знань, бідним словниковим запасом студента, частими випадками неправильного слововживання, фрагментарним відтворенням мовного матеріалу, великою кількістю орфографічних і пунктуаційних помилок, значним порушенням орфоепічних і акцентних норм літературної мови, невмінням реалізовувати мовленнєві дії, характерні для медичної галузі. Характерними є низька мовна свідомість, відсутність прагнення удосконалювати власне мовлення.

Репродуктивний (середній) рівень визначається знаннями граматики й стилістики здебільшого в теоретичному аспекті, здатністю з помилками й неточностями дати визначення понять; відхиленнями менше ніж на 50% від акцентних, орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних норм літературної мови; незначною невідповідністю мовних засобів меті й ситуації мовлення. Проблеми з налагодженням спілкування виникають головним чином через недостатній словниковий запас.

Реконструктивно-творчий (високий) рівень сформованості професійного мовлення студентів вищих медичних навчальних закладів передбачає наявність глибоких і міцних знань з мови, їх застосування в різних ситуаціях, при цьому студент може припускатися незначних огріхів як в усному, так і в писемному висловлюванні; сформованість навичок оформлення ділових паперів, що використовуються в медичній галузі, навичок монологічного висловлювання, вміння вести діалог; наявність естетичних зовнішніх засобів, техніки та культури мовлення; свідоме ставлення до мови взагалі, бажання вдосконалювати власне мовлення.

6. Результати перевірки на констатуючому етапі експерименту засвідчили, що 80% майбутніх медиків мають низький і середній рівні унормованості як усного, так і писемного мовлення, бідний словниковий запас, не помічають мовленнєвих огріхів, отже, не можуть удосконалювати висловлювання, недостатньо використовують екстралінгвістичні засоби комунікації. Створення методичної системи з формування професійного мовлення майбутніх медичних працівників у вищих закладах освіти є вкрай необхідним.

7. Ефективному формуванню професійного мовлення майбутніх медичних працівників сприяють такі педагогічні умови: усвідомлення студентами значущості професійного мовлення у їхній майбутній фаховій діяльності; кваліфікований відбір професійної лексики, пропонованого мовного матеріалу з урахуванням частотності використання його в медичній галузі; використання методів, які стимулюють комунікативну активність майбутніх медичних працівників у навчальному процесі.

8. Визначені педагогічні умови було покладено в основу експериментальної методики, що включала комплекс форм, методів і прийомів, спрямованих на розвиток і корекцію структурних компонентів професійного мовлення майбутніх медичних працівників. Зважаючи на умови експериментального навчання (незначна кількість аудиторних занять, різний рівень мовної підготовки студентів тощо), на те, що становлення навичок професійного мовлення проходить кілька етапів (сприйняття і репродуктивне відтворення мовних засобів, формування вмінь будувати їх і вживати, добирати необхідний мовний матеріал для вираження певного змісту, використання засвоєного мовного матеріалу в непідготовлених висловлюваннях) для ефективного формування професійного мовлення ми використовували активні методи (ділові ігри), різні види вправ: аналітичні (кваліфікаційні і вибіркові), конструктивні, мовленнєві, комунікативні.

9. Формуючий експеримент підтвердив ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов методики формування професійного мовлення майбутніх медичних працівників. У студентів експериментальних груп відбулися істотні зміни в структурних компонентах професійного мовлення. Це виявилося в позитивній динаміці рівнів сформованості їхнього професійного мовлення: реконструктивно-творчого (високого) рівня досягли 49,4% осіб; з 37,8% до 12,8% зменшилась кількість майбутніх медиків з емпірично-інтуїтивним (низьким) рівнем сформованості професійного мовлення. У студентів контрольних груп виявлено нижчі показники за всіма критеріями.

Проведене нами дослідження не претендує на вичерпне розв’язання проблеми формування професійного мовлення майбутніх медичних працівників у вищих навчальних закладах. Її складність, значний обсяг і новизна пояснюють той факт, що не всі аспекти, пов’язані з темою дисертації, одержали достатнє обґрунтування і висвітлення. Перспективним є дослідження можливостей формування професійного мовлення студентів-медиків під час вивчення фахових дисциплін. Запропонована нами педагогічна технологія є лише частиною складної та багатогранної роботи з професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх фахівців у вищих закладах освіти.

Основні положення дослідження відображені в таких публікаціях:

1. Лісовий М.І. Мовна підготовка майбутніх медичних працівників // Наукові записки ВДПУ. Серія: Педагогіка і психологія. – Вінниця, 2003. Вип. 9. – С. 119 – 122.

2. Лісовий М.І. Теоретико-методологічні засади формування комунікативної компетенції майбутніх лікарів у вищих медичних навчальних закладах // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Київ – Вінниця, 2004. Вип. 5. – С. 528 – 532.

3. Лісовий М.І. Комунікативна компетенція – необхідний компонент професійної підготовки майбутніх медичних працівників // Наукові записки ТНПУ. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2004. - № 6. – С. 65 – 68.

4. Лісовий М.І. Педагогічні умови розвитку культури професійного мовлення студентів-медиків у вищих навчальних закладах // Наукові записки ВДПУ. Серія: Педагогіка і психологія. – Вінниця, 2005. Вип. 12. – С. 32 – 34.

5. Лісовий М.І. Критерії і рівні сформованості культури професійного мовлення у студентів вищих медичних навчальних закладів // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Київ – Вінниця, 2005. Вип. 7. – С. 370 – 376.

6. Лісовий М.І. Діагностика сформованості культури професійного мовлення у майбутніх медичних працівників // Збірник наукових праць УДПУ. – Умань, 2005. Ч. 1 – С. 145 – 152.

7. Лісовий М.І. Особливості словникової роботи на заняттях з формування культури професійного мовлення майбутніх медичних працівників // Наукові записки ВДПУ. Серія: Педагогіка і психологія. – Вінниця, 2005. Вип. 15. – С. 149 – 152.

8. Лісовий М.І. Аналіз результатів експериментального дослідження з формування культури професійного мовлення студентів вищих медичних навчальних закладів // Наукові записки ВДПУ. Серія: Педагогіка і психологія. – Вінниця, 2006. Вип. 16. – С. 123 – 126.

9. Лісовий М.І. Лінгводидактичні напрямки професійно-мовленнєвої підготовки студентів-медиків у вищих навчальних закладах // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції,,Гуманізм та освіта”. Т. 1. – Вінниця: Вид-во ВНТУ, 2004. – С. 204 – 209.

10. Методичні рекомендації щодо формування культури професійного мовлення майбутніх медичних працівників під час вивчення ділової української мови / Укл. М.І.Лісовий. – Вінниця: ВНМУ ім. М.І.Пирогова, 2005. – 37 с.

Лісовий М.І. Формування професійного мовлення майбутніх медичних працівників у вищих медичних навчальних закладах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2006.

У дисертації здійснено аналіз професійного мовлення майбутніх медичних працівників як соціально-педагогічної проблеми; виокремлено професійне мовлення як обов’язкову складову фахової готовності студентів-медиків; розкрито суть, визначено структурні компоненти (когнітивний, комунікативно-операційний, експресивний), показники та рівні його сформованості у студентів медичних спеціальностей; обґрунтовано педагогічні умови, які сприяють ефективності формування професійного мовлення у майбутніх фахівців галузі охорони здоров’я (усвідомлення значущості професійного мовлення, відбір мовного матеріалу, фахової лексики, використання активних методів навчання); розроблено й доведено ефективність методичної системи з реалізації окреслених педагогічних умов у процесі вивчення курсу,,Ділова українська мова” у вищих медичних навчальних закладах.

Ключові слова: мовлення, культура мовлення, професійне мовлення, мовленнєві уміння і навички, компоненти, показники, рівні сформованості професійного мовлення, педагогічні умови.

Лисовый Н.И. Формирование профессиональной речи будущих медицинских работников в высших медицинских учебных заведениях. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Винницкий государственный педагогический университет им. Михаила Коцюбинского, Винница, 2006.

В диссертации раскрыта сущность профессиональной речи будущих медицинских работников как социально-педагогической проблемы, её структура, показатели и уровни сформированности; обоснованы педагогические условия, формы, методы и средства, способствующие эффективному формированию профессиональной речи студентов-медиков. Профессиональная речь рассматривается как необходимый компонент становления личности будущих специалистов медицинской отрасли.

На основании анализа научных источников дано определение профессиональной речи медицинских работников. Это владение нормами литературного языка, терминологией и стандартизированными речевыми конструкциями медицинской отрасли, способность использовать языковые средства соответственно условиям и ситуации общения. В ходе исследования установлено, что разнообразие функций профессиональной речи специалистов отрасли здравоохранения (информационная, коммуникативная, ориентационная, эмоциональная и др.) свидетельствует о богатстве языкового влияния медицинских работников и о том, что при умелом использовании всего диапазона речевой функциональности, обогащённого профессиональным пониманием её переключений, внешней выразительной атрибутивности, речь является одним из важнейших орудий врачебной деятельности.

Профессиональная речь медицинских работников охватывает определённую сумму знаний (языковую компетенцию), умения использовать эти знания в соответствии с условиями общения (речевую и коммуникативную компетенцию), желание совершенствовать собственную речь, расширять свои знания как в области языка, так и посредством языка. В связи с этим в структуре профессиональной речи медицинских работников выделены такие компоненты: когнитивный, коммуникативно-операционный, экспрессивный.

Показателями сформированности каждого компонента профессиональной речи у студентов-медиков являются: усвоение норм украинского литературного языка, владение ими на разных уровнях языковой системы; знание профессиональной терминологии; владение экстралингвистическими средствами в зависимости от ситуации общения; владение базисными профессионально-речевыми знаниями, необходимыми для медицинской деятельности; желание совершенствовать свою речь, уровень удовлетворения индивидуума качеством личной речевой культуры.

На основании определённых показателей выделены три уровня сформированности профессиональной речи будущих медицинских работников: эмпирически-интуитивный (низкий), репродуктивный (средний), реконструктивно-творческий (высокий).

В диссертации определены педагогические условия, способствующие эффективному формированию профессиональной речи будущих медиков: осознание студентами важности профессиональной речи в их будущей профессиональной деятельности; квалифицированный отбор профессиональной лексики, предлагаемого языкового материала с учётом частотности использования его в медицинской отрасли; использование методов, стимулирующих коммуникативную активность будущих медиков в учебном процессе.

Опытно-экспериментальная работа показала, что с целью эффективного формирования профессиональной речи необходимо использовать деловые игры, разные виды упражнений: аналитические (квалификационные и выборочные), речевые, конструктивные, коммуникативные – поскольку становление навыков профессиональной речи проходит несколько этапов (восприятие и репродуктивное воспроизведение языковых средств, формирование умений строить их, употреблять, подбирать необходимый языковой материал для выражения определённого содержания, использование усвоенного языкового материала в неподготовленных высказываниях).

Осознанию студентами важности профессиональной речи в их будущей профессиональной деятельности, необходимости её совершенствовать, развитию навыков владения выразительными средствами украинского языка способствовали чтение и анализ произведений украинских и русских писателей-медиков (Н.Амосова, М.Булгакова, В.Вересаева, С.Руданского, А.Чехова), деловые игры, редактирование и перевод предложений медицинских научных текстов, документов. Основным ориентиром при отборе профессиональной лексики и терминологии, языкового материала для заданий были такие критерии: активное использование языковой единицы в речи специалистов медицинской отрасли, частота отступлений от языковой нормы, целесообразность использования языковых средств в определённом контексте, стилистическая дифференциация речи.

Результаты экспериментального исследования подтвердили эффективность разработанной на основе выделенных педагогических условий методики формирования профессиональной речи будущих медиков. У студентов экспериментальных групп по сравнению с контрольными произошли существенные изменения в структурных компонентах профессиональной речи, что подтверждается положительной динамикой уровней сформированности их культуры профессиональной речи: реконструктивно-творческого (высокого) уровня достигли 49,2% человек; с 37,8% до 12,7% уменьшилось количество будущих медиков с эмпирически-интуитивным (низким) уровнем сформированности профессиональной речи.

Ключевые слова: речь, культура речи, профессиональная речь, речевые умения и навыки, компоненты, показатели, уровни сформированности профессиональной речи, педагогические условия.

Lisovy M.I. The Formation of the Professional Language in Future Doctors at Medical Universities. – Manuscript.

The thesis for the Degree of Candidate of Pedagogical Science in speciality 13.00.04. – Theory and Methods of Professional Education. – Vinnytsia State Pedagogical Universiti, n.a. M.Kotsyubinsky, Vinnytsia, 2006.

In the thesis the main points of the professional language as a social pedagogical problem have been cleared up; the professional language as on obligatory part of medical student’s training has been distinguished; the structural components, indices and levels of its formation in medical students have been determined; the pedagogical conditions for effective formation of the professional language in future specialists of Public Health Service have been substantiated; the of methods for grounded pedagogical conditions implementation in the process of studying the subject “Business Ukrainian Language” in Medical Universities has been worked out.

Key words: language,language culture, professional language, language skills, components, indices, levels of professional language formation, pedagogical conditions.

Підписано до друку 7.04.2006 р. Формат 60х90/16.

Папір друкарський. Гарнітура Times New Roman.

Друк різографічний. Ум. друк. арк. 0,9.

Наклад 100 прим. Зам. №

______________________________________________________________________

Виготовлено з оригіналу-макету в Вінницькому державному педагогічному

університеті імені Михайла Коцюбинського. 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32

WWW.LIBRAR.ORG.UA – Бібліотека України

Дата добавления: 2015-05-10