Сучасне розуміння системоутворюючої категорії фінансового права. Застосування принципу соціального натуралізму дозволяє, на нашу дум­ку, з чисто наукових позицій конструктивно завершити дискусію

Застосування принципу соціального натуралізму дозволяє, на нашу дум­ку, з чисто наукових позицій конструктивно завершити дискусію, що виникла в сучасній науці фінансового права з приводу ролі та місця категорії "фінансова діяльність держави". На нашу думку, категорія "фінансова діяльність держави", яка відігравала системоутворюючу роль у науці радянського фінансового права, у науці фінансового права постсоціалістичних держав таку свою роль втратила і викликає все більш аргументовану та системну критику у наш час. Фінансово-правова доктрина радянської держави відзначалась яскраво вираженим етатистським характером. І відповідно адекватним їй було і радянське фінансове право. Не мог­ла бути іншою і наука фінансового права, її категорійно-понятійний апарат. Зо­крема, у класичному підручнику з радянського фінансового права наводиться наступне визначення змісту категорії "фінансова діяльність держави": "Фінан­сова діяльність радянської держави являє собою процес планомірного збирання, розподілу і використання грошових коштів, з допомогою яких забезпечується практичне здійснення завдань і функцій радянської держави". "З цього ви­значення випали суспільство та громадяни, безпеку, власність та інтереси яких забезпечує фінансова діяльність держави", - резюмує К.С.Бельський³. Як ка­жуть, коментарі зайві.

Сорок років тому, що правда, зовсім з інших, але також аргументованих позицій категорію "фінансова діяльність держави" критикував С.Н.Братусь. Він ставив у докір Ю.А.Ровинському його твердження, що предметом фінансового права є не сама фінансова діяльність, а ті відносини, які виникають у процесі її здійснення. Діяльність, - підкреслював С.Н.Братусь, - не можна протиставлятися відносинам: відносини проявляються у поведінці учасників, у їх діяльності".

Ще одним з методологічно хибних, не відповідних принципу соціального натуралізму постулатів, з допомогою якого обґрунтовувалась системоутво­рююча роль категорії "фінансова діяльність держави" в науці фінансового права, була уява про фінанси як атрибут держави. Значно пізніше в порівнянні з офіційним визнанням категорії "фінансова діяльність держави" цю позицію чі­тко висловив представник уже постсоціалістичного періоду розвитку науки фі­нансового права А.І.Худяков: "Що стосується нашої позиції, то ми, пов'язуючи поняття фінанси і фінансове право, - писав він, - поділяємо думки тих авторів, які визнають фінанси атрибутом держави, а державу - атрибутом фінансів. То­му вираз державні фінанси, на нашу думку, хибує тавтологією: фінанси не можуть бути не державними". Така постановка питання, теоретично помилкова завжди, але практично допустима для бувшого радянського суспільства, у яко­му майже всі засоби виробництва були усуспільнені, абсолютно не допустима для постсоціалістичного суспільства, у якому приватні фінанси за обсягом уже значно перевищують фінанси публічні. Як держава, так і фінанси, в тому числі публічні, є самостійними продуктами суспільного розвитку.

Виходячи з того, що предметом фінансового права є об'єктивні суспільні відносини у сфері публічних фінансів, що система фінансового права визнача­ється об'єктивною за своїм змістом системою публічних фінансів, нарешті, що держава тільки надає цим об'єктивним за своїм змістом публічним фінансам адекватні правові форми, логічно допустити, що системоутворюючою катего­рією науки фінансового права в пострадянський період повинна стати ка­тегорія "правове регулювання публічних фінансів". Вона є найбільш зага­льною, універсальною категорією, що відображає об'єктивну реальність, тобто, відповідає всім канонічним вимогам до аналогічних категорій. Всі інші катего­рії науки фінансового права є її конкретизацією - "бюджетне право", "податкове право", "банківське право", "емісійне право", "фінансово-правові акти", "фі­нансово-правові норми", "фінансове правовідношення" або органічно пов'яза­ний з цією категорією своїм змістом - "об'єкт фінансового правовідношення", "суб'єкт фінансового правовідношення" і т.д.

Запропоноване Д.В.Вінницьким у якості системоутворюючих категорій

фінансового права постсоціалістичної держави поняття "суспільні (колективні) потреби" і "публічні грошові фонди" за своїм змістом є суб'єктивними образами не фінансово-правових, а фінансових відносин, тобто, належать не до сфери на­уки фінансового права, а до сфери науки про фінанси, тому навряд чи вони зможуть бути застосовані у запропонованій якості. Очевидно, така позиція Д.В.Вінницького є наслідком його очевидного захоплення західноєвро­пейськими традиціями фінансового права та механічного перенесення їх на віт­чизняний грунт. Як відомо, вчені Західної Європи не розрізняють між собою публічні фінанси і фінансове право, а також науку про фінанси і фінансово-правову науку. Такий підхід до розуміння природи фінансів і фінансового права відповідає рівню розвитку теорії фінансового права ще рубежу ХІХ-ХХ століть, а за порогом, як відомо, уже XXI століття. Крім того, він методологічно хиб­ний, еклектичний, тягне за собою механічне змішування якісно неоднорідних явищ.

Таким чином, об'єктивним предметом фінансового права є розподі­льні і перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів. Межі фінан­сового права визначаються межами публічних фінансів, а його система -системою публічних фінансів. За своїм змістом фінансове право постсоціа­лістичної держави є системою норм права, що регулюють розподільні та перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів з метою створення державних і муніципальних фондів грошових коштів для задоволення сус­пільних потреб.

Дата добавления: 2015-05-10