Оцінка товарів в торгівлі

При подальшому перепродажі товару до ввізної ціни додається товарна надбавка, встановлена у відсотках до ввізної ціни. Методика формування цін у цій частині аналогічна методиці формування вільних роздрібних цін.

Ввізна ціна імпортних товарів з ПДВ включає їх митну вартість, митні збори, ввізне мито, акцизний збір для підакцизних товарів і ПДВ для товарів, не звільнених від сплати цього податку. Ставка акцизного збору для імпортних товарів, на відміну від вітчизняних, встановлюється до митної вартості. ПДВ визначається з суми митної вартості з урахуванням ввізного мита та акцизного збору.

При визначенні митної вартості і сплаті мита та митних зборів іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків за зовнішньоекономічними операціями і діє на день подання вантажної митної декларації.

На оплату використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до даних товарів як умова їх ввезення.

Формування ввізної ціни на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються ПДВ і підлягають обкладенню ввізним митом.

Основою для розрахунку такої ціпи є митна вартість товарів, до якої включається ціна товару, а також фактичні витрати (якщо вони не входять до ціни) незалежно від того, хто їх несе:

- на транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи до моменту перетину митного кордону України;

- на оплату брокерських послуг;

Особлива увага при формуванні облікової політики в торгівлі приділяеться оцінці товарів, які займають вагому частину в запасах торговельного підприємства.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» оцінка товарів у поточному обліку базуеться на їх первісній вартості, яка змінюється залежно від джеред надходження.

Придбані товари зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю товарів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат.

Первісною вартістю товарів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первівсною вартістю товарів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включаеться до складу витрат звітного періоду.

Елементом облікової політики торгівельного підприємства є оцінка товарів під час вибуття. Згідно з П (С)БО 9 для оцінки запасів під час їх вибуття застосовують методи:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

На підприємствах торгівлі та ресторанного господарства, як правило застосовуються наступні методи оцінки вибуття запасів:

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- ціни продажу.

Оцінка середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначаеться як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначаеться як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначаеться діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. Метод оцінки товарів за цінами продажу використовується для підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства при умови постійного відсотка торговельної націнки для забезпечення зменшення трудомісткості облікових процедур, спрощення процедури інвентаризації та контролю за реалізацією товарів за ціною нижчою, ніж собівартість.

На ефективність діяльності підприємств торгівлі та ресторанного господарства впливає вибір правильної цінової політики. Кожне підприємство вибирає свій підхід до визначення ціни, Основним нормативним документом, що регулює політику ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також організації контролю за цінами та тарифами на території України, є Закон України «Про ціни і ціноутворення».

У торгівлі, як у інших галузях національної економіки, застосовуються вільні ціни, державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Вільна ціна в торгівлі складається з первинної вартості, незалежно від джерел походження (постачальника, засновника, бартеру) та торгової націнки.

Торговельна націнка – сума витрат суб’єкта господарювання, що пов’язані з обігом товару та здійснюються впроцесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна націнка є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб’єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції

Дата добавления: 2015-05-10