Моделювання поведінки олігополістів за їх реакцією на ринкові зміни

Олігополістичне ціноутворення. Оцінка економічної ефективності олігополії

Характерні ознаки, суть, причини виникнення олігополії. Витрати олігополії в короткостроковому періоді. Встановлення ціни товару і обсягів його випуску фірмою-олігополістом.

Олігополія — це структура ринку, на якому панує декілька великих фірм-виробників. Олігопольні ринки мають такі основні ознаки:

1) всього декілька фірм постачають весь ринок. Продукт, який вони постачають, може бути як однорідним, або стандартизованим (алюміній, цинк, мідь, сталь, цемент, технічний спирт тощо), так і диференційованим (автомобілі, сигарети, побутові електроприлади, пиво, пральні засоби, килими тощо);

2) фірми в олігопольній галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Продавці зав­жди зважають на реакцію своїх конкурентів, коли встановлюють ціни, орієнтири для обсягів продажу, величину рекламних витрат тощо. Реакція, якої окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу олігопольних ринках. Чим менша кількість фірм в олігопольній галузі, більше уваги вони приділяють одна одній під час формування цін;

3) окремі фірми в олігопольній галузі володіють великими ринковими частками. Отже, для деяких фірм є характерними високий ступінь ринкової влади, здатність впливати на ціну товару.

До основних ознак олігопол ії належать:

Панування на олігопол і стичному ринку кількох фірм. їх може бути від 2 до 20 (у США антимонопольне законодавство дозволяє діяльність не менше 10 (найбільша — до 31%, дві найбільші — до 44%, 3 до 54%, 4 до 64 %; в Україні —до 35% ринку). Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі товари виробляються лише на певних територіях.

Продукт олігополії може бути як стандартним, так і диференційованим (ринок сталі і ринок автомобілів).

Кожен олігополіст може проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть від реакції інших олігополістів.

Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж фактори, що й при монополії.

Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами-олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або таємного зговору.

Олігополія — досить поширена модель ринку. Олігополії виникають за таких обставин:

1) утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів;

2) злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю за цінами, а також виграш при оптовій закупці ресурсів.

Точний прогноз поведінки фірми в умовах олігополістичного ринку неможливий, бо існує декілька варіантів олігополії. У галузі може бути як 2-3 найбільші фірми ("жорстка" олігополія), так і 10-20 ("м'яка" олігополія). Тому виділяють такі варіанти ціноутворення олігополіста:

_ ламана крива попиту;

_ ціноутворення, зумовлене таємним зговором; _ лідерство в цінах;

_ ціноутворення за принципом "витрати плюс".

1. Ламана крива попиту. Припустимо, що галузь має гри рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі такі варіанти поведінки цих фірм:

а) якщо фірма А знижує ціну з Р, до Р₂, щоб реалізувати більше своєї продукції, а фірми-конкуренти повторюють цей маневр, то приріст продажу буде досить незначним (в основному за рахунок інших галузей);

б) якщо фірма А підвищить ціни, а її приклад наслідують інші, то це призведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення продажу кожною фірмою;

в) фірма А знизить ціни, а В і С — ні, тоді А збільшить обсяги продукції за рахунок В і С;

г) А підвищує ціни, а В і С — ні, тоді А втрачає частину ринку, його окупують В і С.

З даних чотирьох альтернатив найбільш вірогідніші дві ситуації:

1) коли А знизить ціни, В і С будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частини ринку;

2) коли А підвищить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитися від А і захопити його частку ринку. Тому крива попиту для олігополіста матиме вигляд ламаної кривої (рис. 11.1).

Звідси зрозуміло, чому ціни на олігополістичному ринку є негнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того, ламана крива граничної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва (рис. 11.1).

2. Ціноутворення, зумовлене таємним зговором.

Якщо кілька фірм у галузі приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них збігатимуться рівень ціни та обсяги виробництва, що максимізує економічний прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та поділити ринки збуту. Такий зговір фактично перетворює ринок олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії.

Фактори, що протидіють укладанню картельних угод:

а) адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність учасників цінової змови;

б) відмінності у витратах та обсягах продаж фірм оліго-полістів, тому важко домовитись за ціну;

в) при "м'якій" олігополії кількість фірм у галузі надто велика для погодження дій;

г) серед учасників угоди можливе порушення угоди (зниження цін) з метою отримання додаткових замовлень;

д) економічний прибуток у галузі може приваблювати нових виробників.

3. Лідерство в цінах. Для олігополістичного ринку, на якому представлені різні за розмірами фірми, властиве узгодження дій через механізм "лідерство в цінах". Найважливіша фірма в галузі з мовчазної згоди інших визнається лідером у ціноутворенні, а всі інші її наслідують. Оскільки зміни цін пов'язані з певним ризиком для ініціатора, то навіть лідер переглядає їх рідко. Перед цим він обов'язково повідомляє своїх партнерів, щоб дати їм можливість підготуватися до маневру і вивчити їх реакцію.

4. Ціноутворення за принципом "витрати плюс". Варіант ціноутворення за принципом "витрати плюс" використовується лідерами для спрощення механізму розрахунку ціни. За основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток у вигляді надбавки. Цей метод не потребує глибокого вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат.

116. Похідний попит. Взаємозв’язок ринку продукту та ринків факторів виробництва. Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку продукту та ринку факторів виробництва.

Поряд з ринками продуктів важливу роль відіграють ринки факторів виробницт­ва. Ціноутворення на ринках ресурсів та­кож відбувається через взаємодію сил попиту та;пропозиції, хоча нерідко ситуація ускладнюється через вплив заходів урядової політики, трудових: спілок та інших інституційних чинників. Ціни ресурсів визначають співвідношення факторів.у. кожному конкретному виробництві і розподіл обмежених ресурсів між, фірмами та галузями, а також розподіл доходу між власниками різних видів ресурсів.

Попит на ресурси є похідним попитом, оскільки він визначається по­питом на товари і послуги, які виробляють за допомогою цих ресурсів. Відтак двома основними чин­никами, які зумовлюють попит на ресурс, є продуктивність ресурсу у ви­робництві блага та ринкова ціна цього блага.

Найпростіший підхід до аналізу попиту на ресурс передбачає, що фірма і купує ресурс, і продає вироблений продукт на конкурентних рин­вах. Виробник, який прагне максимізувати (прибуток, купуватиме додаткові одиниці ресурсу доти, поки додаткова вигода від цього перевищуватиме додаткові витрати. Таку додаткову ви­воду визначає граничний продукт у грошовому виразі MRP — зміна загально­го виторгу унаслідок використання додаткової одиниці змінного ресурсу. MRP можна знайти як добуток граничного продукту ресурсу МР, на ціну товару: MRP= МР*Р.

Додаткові витрати фірм визначають граничні витрати на ресурс MRC — зміна загальних витрат унаслідок використання додаткової oдиниці змінного ресурсу.

Правило MRP=MRC: фірма максимізує прибутки або мінімізує збитки, використовуючи таку кількість змінного ресурсу, для якої граничний продукт у грошовому виразі дорівнює граничним витратам на цей ресурс.

У системі координат «кількість ресурсу – ціна ресурсу» кожна точка на графіку MRP показує кількість одиниць ресурсу, яку фірма готова купити за кожного рівня його ціни. Тобто крива граничного продукту ресурсу у грошовому виразі є кривою попиту на цей ресурс. За умов чистої конкуренції спадний характер попиту на ресурс (крива D₁) визначається зниженням його граничної продуктивності. На ринках з недосконалою конкуренцією крива попиту на товар фірми є спадною, тому збільшення обсягу продажу можливе тільки за зниження ціни. Отже, величина граничного продукту ресурсу у грошовому виразі зменшується ще й через зниження ціни продажу наступних одиниць товару. Тому за недосконалої конкуренції крива попиту на ресурс є менш еластичною, ніж для досконалого конкурента (крива D₂)

Ринковий попит на ресурс — це сума обсягів попиту усіх галузей, де використовується цей ресурс. Натомість галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм, оскільки треба враховувати факт зміни ціни продукції галузі унаслідок зміни ціни ресурсу і відповідну зміну попиту на ресурс з боку фірм.

Зміна ціпи ресурсу зумовлює зміну величини попиту на нього, а зміну попиту спричиняють визначники попиту на ресурс:

1) зміни у попиті на продукт (і спричинені цим зміни його ціни), який виробляють за допомогою ресурсу;

2)зміни продуктивності ресурсу;

3)зміни на інші ресурси (взаємозамінювані і взаємодоповнювані).

Еластичність попиту па ресурс визначається низкою чинників і буде тим вищою:

1) чим повільніший темп зниження граничного продукту ресурсу; 2) чим більшу кількість замінників має ресурс; 3) чим вища еластичність попиту на продукт, який виробляють за допомогою цього ре­сурсу; 4) чим вища частка загальних витрат фірми припадає на цей ресурс.

У довгостроковому періоді, коли всі ресурси є змінними, фірма прагне виробляти обсяг продукції, за якого її прибуток максимальний, вико­ристовуючи при цьому таке співвідношення ресурсів, яке мінімізує її витрати. Якщо фірма використовує ресурси f₁,f₂,...f_n, то вона максимізує прибуток, застосовуючи правило оптимального співвідношення ресурсів:

MRP_f1/P_f1=MRP_f2/P_f2=…=1 (граничний продукт кожного ресурсу у грошовому виразі дорівнює його ціні) і мінімізує при цьому витрати згідно з правилом мінімізації витрат на заданий обсяг продукції: MP_f1/P_f1=MP_f2/P_f2=…=MP_fn/P_fn (відношення граничних продуктів ресурсів до їхніх цін є однаковим)

Проте формування попиту на ресурси виробництва зазнає впливу багатьох специфічних факторів, пов'язаних з похідним характером попиту.

По-перше, похідний характер попиту на фактори виробництва означає, що він фактично породжується попитом на товари і послуги. Якщо продукція фірми користується стійким попитом, то і попит фірми на відповідні ресурси буде стійким. І навпаки, зі зміною попиту на товар зазнає певних змін і попит фірми на фактори виробництва. Фірма не купить навіть дешевих і ефективних ресурсів, якщо виготовлений за їх участю товар не користується попитом, бо вона купує ресурси лише для виробництва продукції, яка задовольняє попит споживачів і максимізує прибуток.

По-друге, кількість різних видів ресурсів, які купує фірма, залежить від технології, яку фірма вибирає для виробництва продукції. Кожен технологічно ефективний спосіб виробництва вимагає певної комбінації ресурсів, яка дозволяє досягти максимального обсягу випуску продукції.

По-третє, обсяг попиту на кожен з факторів виробництва залежить від співвідношення його продуктивності і ціни. Як ми знаємо, існує взаємозамінність основних факторів виробництва. Прагнучи мінімізувати витрати виробництва заданого обсягу продукції, фірма може змінювати комбінацію ресурсів, замінюючи дорогий ресурс відносно дешевшим або більш продуктивним.

Все це впливає на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

Попит на працю на досконало конкурентному ринку.

Основні характерні риси такого ринку 1) багато фірм конкурують між собою за використання конкретного виду праці. 2) велика кількість працівників однакової кваліфікації незалежно один від одного, постачають цей вид послуг праці; 3) ні фірми, ні трудові спілки не мають змоги контролювати ринкову ставку заробітної плати (ціну праці).

Приймающ рішення щодо найму додаткових працівииюв, фірма порівнюватиме граничний продукт праці у грошовому виразі MRPL та граничні витрати на ресурс праці MRCL. Якщо вироблений продукт продається на конкурентному ринку, то MRPL дорівнює добутку граничного доходу праці MPL на ціну продукту. MRPL= MPL* PL.

Ринковий попит на працю — це сума обсягів попиту па працю усіх галузей. Натомість, визначаючи галузевий попит на працю, треба враховувати вплив зміни ціни продукції галузі унаслідок зміни ціни праці і спричинену цим зміну попиту на працю з боку фірм. Крива галузевого попиту на працю, здебільшого крутіша, ніж це було б у разі звичайного додавання кривих попиту окремих фірм. Нахил кривої галузевого попиту на працю прямо пропорційний еластичності попиту за ціною продукту, який виробляють у цій галузі.

Як і для будь-якого іншого ресурсу, попит на працю залежить від її продуктивності: що вища продуктивність праці, то вищий попит на леї. Граничний продукт праці визначається якістю праці, кількістю та якістю інших факторів виробництва, рівнем технологій і ефективністю управління.

Дата добавления: 2015-05-07