Договір позики. Договір управління майном

Договір управління майном

При використанні власником свого майна йому належать не лише плоди, доходи та інші результати використання. На влас­ника також покладаються видатки щодо утримання такого майна та турботи, пов'язані з управлінням таким майном.

Договір управління майном дозволяє власнику без будь-яких зусиль отримувати певну вигоду від майна, покладаючи відповідні обов'язки на іншу особу.

За цим договором одна сторона передає на певний строк в управління майно другій стороні, яка зобов'язується за плату управляти ним від свого імені в інтересах установника управ­ління (ст. 1029 ЦК).

Сторонами договору є установник управління та управитель.

Предметом договору зазвичай виступає нерухомість,підпри-ємство, цінні папери, майнові права.

Для договору передбачена обов'язкова письмова форма, а якщо предметом є нерухомість, то договір підлягає нотаріаль­ному посвідченню і державній реєстрації.

Якщо сторони не визначили строк договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років.

До істотних умов договору необхідно віднести: склад майна, яке передається в управління, та розмір винагороди управителю.

Основний обов'язок управителя — здійснення належного управління майном. Він повинен забезпечувати збереженість переданого йому майна, виявляти до нього належну турботу. Віджувати майно він може лише за згодою установника управ­ління.

Управитель відповідає за збитки, заподіяні майну, незалежно від вини, оскільки від відповідальності він звільняється лише

у випадках непереборної сили, умисних дій установника майна чи особи, на користь якої здійснюється управління майном.

Головний обов'язок установника управління — сплатити уп­равителю обумовлену винагороду та відшкодувати понесені ним необхідні витрати.

Глава 34 Кредитно-розрахункові відносини

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками (тобто ті, які мають ознаки, властиві речам даного роду, та вимірюються числом, вагою, мірою, наприклад, бензин, зерно, цукор), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошо­вих коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК).

Договір позики — це один із небагатьох реальних (оскільки вважається укладеним у момент передачі грошей чи речей, які визначені родовими ознаками) та односторонніх договорів (по­зикодавець має лише право, позичальник — лише обов'язок). Форма договору позики залежить від суб'єктного складу та суми грошей чи вартості речей, які надаються. Якщо позико­давцем виступає юридична особа, договір повинен укладатися в письмовій формі. В інших випадках письмова форма договору позики є обов'язковою, якщо його сума перевищує не менш як в 10 разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (на 1 березня 2005 р. — 17 гривень). Інколи в житті позикодавцю не завжди "зручно" дотримувати­ся передбаченої законом письмової форми договору. Гроші може позичати родич, сусід, начальник, близький приятель, кохана дівчина. Але необхідно пам'ятати, що при порушенні форми до­говору сторони позбавлені права посилатися на свідчення свідків на підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одер­жані позичальником або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Тобто якщо позичальник "забуде" про борг чи помре, а письмові докази укладення договору відсутні, позико­давець позбавлений права посилатися на свідків і тому навряд чи зможе довести в суді, що в нього дійсно взяли гроші в борг.

Договір позики за загальним правилом є відплатним (тобто позикодавець має право на отримання від позичальника про­центів за користування грошима), якщо інше не встановлено законом чи договором. Якщо розмір процентів договором не визначений, вони визначаються на рівні облікової ставки Національного банку України.

Водночас законодавець передбачає випадки, коли договір позики вважається безпроцентним:

1) коли він укладений між фізичними особами на суму, яка не
перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємниць­
кої діяльності;

2) коли позичальнику передані речі, визначені родовими оз­
наками.

Позичальник повинен повернути гроші в обумовлений строк. Якщо договором строк повернення не встановлено або він визна­чений моментом пред'явлення вимоги, то позику необхідно повернути протягом ЗО днів від дня пред'явлення вимоги кре­дитором, якщо інше не передбачено договором.

У випадку коли позичальник своєчасно не поверне грошову позику, він зобов'язаний сплатити борг з урахуванням вста­новленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо боржник виявиться недобросовісним, то позовна заява може мати такий вигляд.

В Червоноградський міськсуд

Позивач Мячиков Микола Сергійович,

проживаєм.Червоноград, вул.Костьольна, З

Відповідач Ромашов Михайло Васильович,

проживає м.Червоноград, вул.Освіти, 24, кв.24

Позовна заява про повернення боргу

1 вересня 2004р. відповідач Ромашов Михайло Васильович взяв у мене в борг 1000 (одну тисячу) гривень і зобов 'язався їх повернути до 1 жовтня 2004 р., про що дав відповідну розписку. В зазначений строк відповідач борг не повернув. Мої неодноразові нагадування про добровільне повернення грошей розуміння в нього не знаходять. Від зустрічі зі мною боржник ухиляється.

Відповідно до статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України Прошу:

1. Стягнути з відповідача Ромашова Михайла Васильовича на мою користь суму боргу із встановленим індексом інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми і видатки, пов 'язані зі сплатою державного мита.

1 квітня 2005 р. Підпис: Мячиков М. С

Дата добавления: 2015-05-10