Історія українського права 3 страница

Приказники — представники волості, які призначались великим князем чи наміс­ником і виступали посередниками між місцевими урядниками та селянами. На них покладались обов'язки наглядати за виконанням селянами їх повинностей та давати наміснику потрібні йому довідки. Приказати слугу — віддати в служіння кому-небудь іншому.

Приказця — вотчинник, який дав свого слугу на службу іншому вотчиннику.

Приметати: підкинути; віддати, поступитися.
Примова — згаоблення.

Примовка — глузування, лайка, дорікання.

Прирука — доручення.

Присуд — підсудність, юрисдикція.

Прихилятися — застосовуватись, засновувати.

Продажа — грошовий штраф, штраф на користь князя.

Проесть — рана.

Просока — розшук, розслідування, а також плата за розшук злочинця.

Прудкий — швидкий, невідкладний.

Приправити — довести (до смерті).

Пуги — батоги.

Пясть — кисть руки.

Рада великого князівства Литовського — рада при великому князі з представ­ників великої земельної аристократії, які займали вищі посади по державному та палацовому управлінню. Як представники верхівок панівного класу, світські і духовні пани ради фактично зосереджували в своїх руках, особливо після привілея 1492 р., всю повноту державної влади. Великий князь міг не інакше, як за їх згоди, відправляти посольства в іноземні держави, відміняти існуючі закони, від­бирати державні посади, ухвалювати рішення по найважливіших судових спра­вах. У випадку незгоди його з радою він повиннен був підкоритись її рішенням, хоч би вони й суперечили його думці.

Расправа — розгляд справи.

Рать возметь — втрата майна в результаті військових дій.

Реверс — за визначенням В.Грибовського, "письмове зобов'язання", тобто будь-яке письмове зобов'язання, інколи письмова розписка.

Род: народ; особи, зв'язані кровним родством.

Рикуня — жінка, якій доручався нагляд за коровами у великокняжих фільварках.

Річ — справа. Річ замкнути — заніміти.

Республіка — одна з форм державного правління, за якої верховні органи дер­жавної влади обираються на певний термін.

Ріхлейши — поспішно, прудко.

Річ Посполита — (назва походить від перекрученого respublicum — загальна справа) — офіційна назва об'єднаної Польсько-Литовської держави з часів Люб-линської унії, з 1569 до 1795 р. Друга Річ Посполита — назва Польщі в 1918— 1939 р. Третя Річ Посполита — назва Польщі з 1990 р.

Розвинутий соціалізм — термін, що використовувався в радянському законодав­стві, теоретичній і пропагандистській літературі по відношенню до соціально-економічного і політичного устрою СРСР та ряду країн, що належали до так званої "соціалістичної співдружності". Під ним розумілось суспільство, що "склалось піс­ля повної і остаточної перемоги соціалізму, його більш зрілий етап, який є перехід­ним до комунізму". Як ознаки виділялись високі показники в економіці, культурі, рівні народного добробуту, а також намічена тенденція "переходу до безкласового суспільства". Концепція побудування розвинутого соціалізму була надуманою і слугувала обгрунтуванням і виправданням існуючого тоталітарного режиму. Розподіл влади принцип — один з основних принципів конституціоналізму, згідно з яким єдина державна влада поділяється на самостійні і незалежні одна від одної законодавчу, виконавчу і судову влади. Вперше висунутий у працях англійського філософа Дж. Локка (1632-1704), обгрунтований і розвинутий у працях Ш.Л. Монтеск'є (1689-1755). Закріплений у теорії права, яка визначає його необхідним для нормального функціонування держави і громадянського суспільства. Діюча Конституція України враховує принцип розподілу влади.

Розказання — наказ.

Розпрошитель — марнотратець.

Розтирки — чвари.

Рок — строк.

Рок завитий — певний строк, призначений для явки в суд.

Род ополчится: міжусобиці внаслідок разбрату на віче; повстання народу.
Родин: житель Київської Русі; горожанин.

Російська Імперія — монархічна станова багатонаціональна держава. Склалась на основі Московської держави, яку Петро І у 1721 р. проголосив імперією. Існу­вала до 1917 р.

Роспуст — розлучення подружжя без дозволу церковного суду.

Рост — відсотки.

Рука — порука.

Рука дать — поручитись.

Рукоємство — поручительство.

Рукоємством увийстити — надати поруку.

Рукописаниа — письмовий заповіт.

Рухало — рухоме майно

Рухлядь — майно.

Ручити — ручитись.

Ряда — об'єднання по договору, корпорація.

Рядная запись — письмовий договір.

Рядница (порядня) — письмовий документ, що свідчить про уплату.

Сажавки — садки.

Сармати — стародавні кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.

Сачит — порушити кримінальну справу.

Сблюдеине —див. Зблюдение.

Сваска — показання.

Сведетство — свідоцтво, присяга.

Свержет виру — доказати безпідставність обвинувачень у вбивстві.

Светки — свідки.

Свод — процес пошуку недобросовісного власника речі.

Свирепа — кобила.

Свирна — комора.

Седети — цей термін, крім загального значення, в староруському праві мав зна­чення збереження безшлюбності.

Сейм великий вальний —станово-представницька установа, яка встановлювала і закріплювала привілеї землевласницького класу як політичний вираз феодаль­них виробничих відносин. На початку XVI ст., коли переважаючий вплив у дер­жаві належав великій земельній аристократії, сейм був по суті сеймом панів-ради за участі шляхти-лицарства. Але в епоху Ливонської війни сейм стає яскравим виразником станово-політичних вимог шляхти, яка обирає на повітових сеймиках сеймових депутатів (послів) для участі у вальному сеймі. Сейм вирішував питан­ня війни, військової повинності, серебщини, порушував клопотання з усіх питань, що так чи інакше зачіпали інтереси шляхти.

Серебщина — грошова податок, стягувася для військових цілей.

Сквапити — поспішно засуджувати, виносити вирок у пришвидченому порядку.

Скіфи — збірна назва рада споріднених племен північноіранської мовної групи, які жили в УП ст. до Р.Х. — Ш ст. н. є. на території південної частини сучасної України.

Скорикговані — виправлені.

Скуток — дія, виконання.

Слово противу слова — на підтвердження своїх слів.

Слобідська Україна (Слобожанщина) — історична область, територія якої охоплювала сучасні Харківську, частину Сумської, Донецької, Луганської облас­тей України і частину Курської, Білгородської, Воронезької областей Російської Федерації.

Слуги вільні — група населення, створилася в результаті звільнення окремих осіб від різного роду повинностей із покладанням на них обов'язку несення війсь­кової служби. Такі особи вважались особисто вільними, їх не можна було закрі­пити у чиєму-небудь підданстві і у випадку пожалування кому-небудь їх земель могли зійти з них з усім своїм майном.

Слушний — достатній, належний.

Смерди — основна маса сільського населення.

Смильное — незаконний зв'язок чоловіка і жінки.

Смирять: примирити; помститись кривднику.

Снос: збиток;що-небудь украдене.

Соборність — соціально-політична, моральна і філософська концепція, головне положення якої — збирання і єднання людей навколо спільної справи як умова існування суспільства. Передбачає об'єднання на основі всезагальної відповіда­льності за принципом "всі відповідають за всіх", взаємного духовного збагачення, збереження і розвиток індивідуальності кожного члена суспільства. Положення соборності традиційно визнаються як ідеологія українського національно-визвольного руху і державно-правового будівництва.

Сок — розслідування, донесення. За наявності злочину потерпілому належало збирати околичних жителів (копу) на сок, для того щоб знайти злочинця.

Спадкові маєтки — маєтки, які відійшли господарю від приватних осіб (на ос­нові виморочності, конфіскації і т.д.)

Співдружність Незалежних Держав (СНД) — міждержавне об'єднання, створене на основі "Угоди між Республікою Білорусь, Російською Федерацією (РСФСР) і Україною про створення СНД", підписаного в Мінську 8 грудня 1991 р. керівника­ми трьох республік СРСР. Після Алма-Атинської декларації 21 грудня 1991 р. до СНД увійшли також Молдова, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Казахстан, Туркменія. У 1992 р. до СНД приєдналися Грузія і Азербайджан.

Спижарна — комора.

Спикнення — змова.

Справовати — чинити управу.

Стан — ступінь, вартість, сан.

Стан — група людей, яка відрізнялась від інших своїм економічним і правовим становищем, займала особливе, закріплене правом, звичаєм чи релігією, стано­вище в суспільстві. Наявність станів — характерна ознака рабовласницького і особливо феодального суспільства. Належність до того чи іншого стану в більшо­сті випадків передається у спадок. В Російській імперії до 1917 р. існували стани: дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, козацтво, селянство.

Старина — звичаї, судова практика, постанови віче і договори з князями.

Старине:

1)з пропуском строків позовної давності;

2) за старими правилами.

Статки домові — домашній мотлох.

Стація — повинність утримувати поштові двори і надавати харч для проїжджаю­чих на казенних конях.

Стачка — договір.

Стегати — відноситись.

Стирта — скирта.

Столмах — візниця.

Стриєчні — двоюрідні.

Суверенітет — повнота влади держави; незалежність держави, що заключається в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без по­рушення прав інших держав, положень міжнародного права. Принцип охорони суверенітету визначений Уставом ООН, закріплений у міжнародних договорах і деклараціях.

Суд обчий — спільний суд великокняжих і панських урядників.

Суд підкоморський — суд, що встановлював спірні кордони.

Суд присяжних — один з найбільш демократичних інститутів судової системи і всієї системи органів влади, втілюючий принцип безпосередньої участі народу у відправленні правосуддя. Виник в Англії в XII—XV ст. і після Великої Французь­кої революції був закріплений у судовій системі буржуазних держав. Традиційно вважається основоположним елементом західної демократії. У класичному виг­ляді суд присяжних є так званою "лавою присяжних", тобто колегією з 6, 12 (іноді іншого числа) відібраних випадковим чином тільки для розгляду даної справи громадян. Вони вирішують питання факту. Також бере участь один чи декілька професійних суддів, які вирішують питання права.

Судебница — судове приміщення.

Судная грамота — грамота у справах, які вирішуються у судовому розгляді.

Судница: протокол судового розгляду; письмове рішення суду.
Судовое: судова справа; справи адміністративні.

Суд с голови — право позивача на повторний розгляд справи.

Суплетка — договір.

Супротивень — позивач.

Счатки — нащадки.

Татьба — викрадання, крадіжка.

Тахер — дюжина.

Термин — строк.

Тисяцкі — вищі міські чиновники, які відали міським ополченням, торговим і ремісним населенням.

Тівунец: домоу правитель, дворський; син дворецького.

Тівуни — в XVI ст. призначалися ще господарем з незнатних дворян для здійс­нення обов'язків намісників-державців. Згодом вони перетворились в помічників цих намісників і охоронців господарських пожитків. Для виконання цих функцій у тівуни призначались селяни чи навіть холопи з дворової челяді.

Тнети — вдарити, ранити, помотатись, вбити.

Толока — вид панщини, до якої залучалось все населення.

Торговля — договір куплі-продажу.

Трафити — трапитись, попадати.

Тривати — діяти, мати силу.

Тубилець (убилець) — житель даної місцевості.

Тузин — дюжина.

Убитки доправити, правити — збитки стягнути.

Уближання — приниження, образа.

Уговорщики — підрядчики.

Уживати — користуватись.

Ужиток — користь, застосування, використання.

Узичати — зволяти.

Указ — вирішення справи.

Укривжений — ображений.

Умучите — замучити, застосувати насильство.

Умчит — викрасти з метою вступу до шлюбу.

Умиканіє — обрядове викрадення нареченої для шлюбу.

Умичнещех — співучасники злочину.

Умоцований —уповноважений, повноважний.

Уникати — ухилятись, ховатись.

Урок: правило; плата; податок, судове мито, пеня, штраф; компенсація потерпілому.
Уряд (вряд) — звання, посада, чин.
Урядник — особа, яка займала ту чи іншу посаду
Уряженью — розпорядження, постанова.
Усправедливити — виправдати.

Утяжут — встановити винність за судом..

Утяти — відсікати, відрізати, забрати.

Уфала (ухвала) — постанова, рішення.

Учинок — дія, діяння (подвиг).

Ущипливий —докірливий, їдкий.

Феодализм — стадія розвитку суспільства, яка прийшла на зміну рабовласниць­кому. Деякі народи, у тому числі слов'яни, перейшли до феодальних відносин після розкладу родоплемінного устрою, минаючи стадію рабовласництва. Харак­терними рисами феодалізму є: експлуатація феодалами селянства (складало біль­шість населення), основана на володінні землею, в економіці переважало нату­ральне господарство, станова диференціація суспільства, панування релігії в ду­ховному житті. Домінуючою формою правління була монархія. Стосунки всере­дині панівних прошарків будувались на основі васалітету-сюзеренітету.

Фолкга — послаблення, полегшення.

Фольварк — ферма, хутір з будівлями для челяді, сільськогосподарськими служ­бами і з дворною ріллею, що була в безпосередній експлуатації землевласника.

Форі (хорі) — хворі.

Ходит: звинувачувати; викликати повісткою.

Цвічення — просвіта.

Церква головна — церква капітульна.

сборная — церква соборна.

кляштирна — церква монастирська.

Церковний тать — особа, що здійснила святотацтво, або порушила правила цер­кви.

Цнотливий — чесний, доброчинний.

Цинш (чинш) — грошова рента, виплачувалась безпосереднім виробником за договірною угодою із землевласником про спадкове користування землею за умови внесення плати у встановленому раз і назавжди розмірі. Об'єктом такого роду угоди могла бути не тільки сільська, але й міська нерухомість.

Чадь — домочадці, підвладні домогосподарю.

Челядь невільна — невільники, раби. Рабовласникам надавалась повна можли­вість експлуатувати челядь на свій розгляд, і раби або служили при дворі пана, отримуючи від нього місячину, або сиділи на ріллі і відбували панщину "про свій хліб". У статутову епоху помічаються цілком ясно тенденції до скорочення раб­ства. За третім статутом джерелом рабства був тільки полон, а всі інші невільни­ки повинні були бути осажені на землю і бути за отчичів, тобто переходили в розряд кріпосних.

Чернение - поправки в документі.

Честь — сан, почесна посада.

Члонок — частина тіла.

Чужеложниця — наложниця.

Шабри — застосовується при проханні відстрочки на виклик свідків у суд.

Шата — плащ.

Щадхи — див. Счатки

Шафовати — відати, розпоряджатися, видавати, витрачати.

Шафунок — завідування, роздача.

Шацунка — оцінка.

Шерть — присяга.

Шиюбувати — обіцяти, давати обіт.

Шпитися — захищатись.

Шия — див. Горло.

Шкалевати — ганьбити.

Шкода — збиток.

Шляхта — привілейований стан у ХІУ-ХУШ ст. у феодальній Польщі, Литві і на захоплених ними українських і білоруських землях. Ряд законодавчих актів звіль­няв шляхту практично від усіх повинностей, давав право втручатись у державні справи. В XV ст. православні українські і білоруські феодали були урівняні в правах із польською шляхтою.

Шталт — вид, форма, зразок руки ~ підробка підпису.

Ексекутор — посадова особа в Сенаті, що спостерігає за вю указів.

Ябетник: княжий приказчик, тіун; судова посадова особа.

Явити ему — пред'явити свої вимоги.

Явки —заява.

Язик — особа, яка повинна дозволити челядину встановити хто був його володарем.

Язичная молка — свідчення цілої общини, яка давала оцінку особи.

Яловиця — корова, молода худоба.

Ярина — яровий хліб, посів.

Ятец — позивач.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

для студентів спеціальності 6.030401 „Право”

Затверджено

на засіданні кафедри

Протокол № 7

від „25” грудня 2008 р.

Декан факультету

________ Гриценко І.С.

КИЇВ – 2009

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА ”

Укладачі:

доцент, канд. юрид. наук Чехович В. А.

доцент, канд. істор. наук Самохвалов В.П.

доцент, доктор юрид. наук Гриценко І.С

асис. Вовк О.Й.,

асис. Котенко Т.В.

Лектори:

доцент, канд. юрид. наук Чехович В. А.

доцент, канд. істор. наук Самохвалов В.П.

доцент, канд.істор.наук Гриценко І.С

асис. Вовк О.Й.,

Рецензент:

професор, канд. юрид. наук Котюк В.О.

Дата добавления: 2015-05-10