А.Е. Маслов 2 страница

Зілля знати — знати засоби (трави), які допомагають переносити біль при тор­турах.

Зеленичество — знахарство.

Земский дьячок — писар.

Зем'яни-бояри — шляхта на Підляшині, Волині і в західних повітах Київської землі.

Зешстя — смерть, відалення.

Зрайця — див. Здрайця.

Зупольний — повнолітній, достатній.

Зуфальство — нахабство, зухвальство.

Змушення — примус.

Знаменне: знак, сліди, відміна; речові докази.
Знаменний — той, хто має відзнаку.

Знамяни — умовний знак, який замінює підпис для неписьменних.

Знахорь — знаючий.

Извод — показання свідків.

Изьимати — схопити, захопити.

Имание — право вимоги кредитора.

Имутся — стануть відчужувати, пред'явити позов.

Ино быть ему самому в годовщине: віддати на страту; застосувати покарання як за вбивство.

Иночим — перший чоловік по відношенню до другого.
Инстиговать — примушувати.

Ис дружини — разом у складі общини.

Искать бою і грабежу — звинувачувати кого-небудь у нанесенні побоїв і пред'явити позов про крадіжку майна.

Искать сябренаго серебра — пред'явити позов до співтоваришів.

Искористуются — від слова користь.

Испродать — притягнути до відповідальності.

Истец — відповідач.

Ізвет — донос про скоєний злочин, або про такий, що готується.

Ізвэси, ставила — назва древньоруської ваги.

Ізветник — посадова особа для доручень в суді.

Із воли — добровільно.

Ізгой — людина, яка вийшла з общини.

Ізимай — спійманий.

Ізможет — переможе.

Ізневести — несподівано. (справа: розслідування; докази.)

Істий — першочерговий, залишений у спадок.

Істинна — гроші, капітальна сума.

Істопиться — зазнати корабельної аварії.

Їздок — суддя, який виїжджав для вирішення спорів про земельні володіння.

Кабала — письмове зобов'язання, документ, договір, за яким одна людина іде З

іншої в кабалу.

Казнь — арешт, в'язниця.

Капь — міра ваги.

Капщизна — плата за утримання корчми і продаж у ній спиртних напоїв — меду, пива, вина.

Кат — кат.

Каштелян — в Речі Посполитій посадова особа (до XVIII ст.) призначена королем чи князем для управління замком і місцевістю, що його оточує.

Келарь — монах, завідуючий господарством у монастирі.

Киммерійці — найдавніше з відомих за своєю назвою племен, які жили в степах Північного Причорномор'я. Вперше згадуються в джерелах, що відносяться до VIII—VII ст. до Р. X. Були скотарсько-землеробними племенами. В VII ст. до Р. X. були витіснені скіфами в Малу Азію. Класти — робити.

Клейн, клейно — клеймо.

Клеплеть, клепати — наклеп, несправедливе звинувачення.

Клеть — княжа казна.

Клеть (жиле приміщення) — будинок, комора.

Кляштир — монастир.

Князь — у стародавніх слов'ян — воєначальник племені чи союзу племен, в пері­од раннього феодалізму — глава феодальної держави чи окремого політичного об'єднання. Князі, які очолювали значні державні утворення, носили титул вели­кого князя.

Коверник — золотошвачка.

Козацька рада — загальні збори козаків, вищий орган влади Запорізької Січі, пізніше — всієї України. Скликалась для вирішення політичних, військових, гос­подарських, судових, адміністративних і дипломатичних питань. На Козацькій раді обирались Кіш Запорізької Січі, кошовий отаман чи гетьман, козацька стар­шина. З 1783 р. перестала скликатись.

Козацька старшина — керуюча привілейована верхівка українського козацтва Обиралась на Козацькій раді. В 1785 р. царський уряд ліквідував козацьку стар­шину як окрему станову групу, урівнявши її в правах з російським дворянством. Козацькі суди — узагальнююча назва судів, що існували на території Лівобе­режної України в XVII—XVIII ст. (сільські, сотенні, полкові, генеральш суди). Застосовували в судовій практиці норми звичаєвого права, Литовські статути, російське законодавство.

Козацтво — збірна назва козаків, особливий військовий стан, існував у XV — кінці XVIII ст. В 1775 р. ліквідовано козацтво Слобідської України (виникло близько середини XVII ст.) і Запорізька Січ, на початку 80-х рр. Х\ТП ст. лікві­довано українське лівобережне козацтво.

Кодифікація — процес зведення до єдиного цілого нормативно-правових актів шляхом переробки їх змісту. У ході кодифікації відкладається частина застаріло­го матеріалу, проводиться оновлення нормативно-правової бази — до зводу включаються нові закони, іде їх систематизація і структурування за галузями права. При цьому, як правило, більше число законів з того чи іншого питання заміняється єдиним кодексом. Здійснення кодифікації спрямовано на полегшення роботи професіоналів-юристів і спрощення знайомства населення із законами.

Коледи — збори, що стягувались духовною та світською владою та приурочува­лись до відомих свят.

Колико — скільки.

Конституція — основний закон держави, що визначає основи політичної, право­вої й економічної систем країни, структуру органів влади, права й обов'язки гро­мадянина, принципи функціонування товариства.

Кольвек — який-небудь.

Комяга — барка, лодка.

Копа — общинний схід; копа в епоху розвитку феодальних відношень викорис товується панівним класом головним чином по лінії виконання судово-каральних функцій. В цій судовій діяльності розрізняють: гарячу копу — наспіх зібраний сход із декількох представників найближчих населених пунктів для розслідування злочину по гарячих слідах; копу велику або вальну — сход всього населення даної общини, зібраний для здійснення суду; завиту, котра виносила остаточне рішення.

Копа грошей, литовська — грошова одиниця, дорівнювала 60 грошам і мала вартість в XV ст. приблизно 12 крб, в XVI ст. — 6 крб. Розрахунки на копи велись переважно при купівлі та продажу нерухомості.

Кормилец, кормиличич, кормилчиц: вихователь, дядько молодших членів княжої або боярської сім'ї. Ними мог­ли бути як холопи, так і вільні, але ця посада робила їх правове положення на
рівні з холопами; молочний брат.

Кормля — користування речами, майном, у т.ч. отримання з речі вигоди, отри­мання прибутку і плодів.

Кормовой человек — найманий військовослужбовець.

Кормові іноземці — які перебували на державній службі і отримували грошову і хлібну плату.

Корець — міра сипучих тіл, дорівнювала 120,6 літра.

Костирство — гра в кості.

Кош Запорізької Січі — центральний орган управління, відав адміністративни­ми, військовими, фінансовими, судовими справами Запорізької Січі. Спочатку був лише виконавчим органом, що обирався козацькою старшиною.

Кравчий — високопоставлений чин.

Крамола — зрада, заколот.

Кревська унія — домовленість, заключена (укладена) між Польщею і Великим князівством Литовським 14 серпня 1385 р. в замку Крево (нині на території Бєла-русі). Передбачала об'єднання Литви і Польщі в результаті шлюбу польської ко­ролеви Ядвіги та литовського князя Ягайла. Поклала початок польсько-литовській інтеграції.

Кренеть — купити.

Крепость — документ.

Крепостной холоп — кабальний холоп.

Крестное целованиє: вид присяги як судового доказу;

спеціальна процедура принесення присяги посадовими особами.
Кримская кража: крадіжка з приміщення; крадіжка церковного майна.

К служилим кабалам і книгам руки прикладивати — маються на увазі кабаль­ні книги, куди заносились необхідні дані по оформленню кабальної залежності.

Кто тем людям род и племя — родичі.

Куна — стовп з прикріпленим обручем, в який замикали голову (шию) злочинця.

Куниця — збір натурою, стягувався великим князем чи землевласником за екс плуатацію тих чи інших угідь (головним чином мисливських) чи за обробк земельних ділянок. В епоху статутів куниця стягується вже не натурою (вовною), а грошима.

Куниця варна — збори в містах з тих будинків, де варять пиво і мед.

Куниця вивідна чи весільна —збір за дозвіл вивезти наречену в іншу волость.

Куничники — селяни, з яких стягувались куничні збори та наймачі земельних ділянок, які сиділи на "куницях".

Купа — грошова сума або матеріальні цінності, що дозволяли закупу вести гос­подарство на основі угоди між ним і паном.

Курінний отаман — виборна особа в Запорізькій Січі, яка очолювала курінь і віда­ла його господарськими справами. Обирався на курінній сходці терміном на рік.

Курінь: військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, складалась з декількох
сотень козаків; нижча ланка адміністративно-територіальної системи Лівобережної України
з середини XVII ст. до 1781 р.

Лай — образа словом.

Лашт — міра сипучих тіл, що дорівнювала 8 литовським бочкам, або ЗО корцям.

Лежні — люди, які не мали осідлості, волоцюги, а також особи, які ставились на постій до місцевого населення.

Лейти — селяни, що зобов'язані нести службу по утриманню та догляду за гос­подарськими табунами.

Леч — але, однак.

Лечебное: відшкодування потерпілому платні за лікування;

додаткова платня більш 1 гривні.
Лист — документ, грамота.

Листи дозволні — дозволи, які видавались воєводами та старостами на здійс­нення угод з нерухомістю.

- залізні — відстрочні грамоти, які надавали право відстрочки у виконанні бор­гових зобов'язань.

- заручні — охоронні грамоти.

- заповідні — дозволи відстрочки явки в суд.

- закривальні — імунітетні грамоти, які звільняли від підсудності воєводським судам.

- отворонні — відкриті листи.

Литовські статути — звід законів феодальної Литовської держави XVI в., який розповсюджувався на українські землі, що входили до її складу. Були видані три Литовські статути — "Старий" (1529), "Волинський" (1566) і "Новий" (1588), який діяв до 1840 р. Були одним з основних джерел "Прав, за якими судиться малоросійський народ". Лице — слід, доказ, викрадена річ.

Лицем взяти — взяти саме річ, що зникла, а не іншу рівноцінну їй.

Личач — рахувати, лічити.

Liberum veto (вільне вето) — правило, цю існувало в польському сеймі, згідно з

яким жодне рішення не могло бути прийняте, доки проти нього голосував хоча б один депутат. Вважалось основоположним принципом конституції Речі Посполитої.

Лозниця —див. Чужеложниця.

Люди — селяни. В епоху розвитку в Литовсько-Білоруській державі феодальних відносин були позбавлені політичних прав і залежали від влади того землевлас­ника, якому належала оброблювана ними земля. За характером і ступенем екс­плуатації їх господарем, панами і шляхтою вони ділилися на ряд груп.

невільні — челядь — представляли групу рабів, що поступово зменшувалась, несхожі (отчичи) — закріплені селяни, зобов'язані виконувати оброк і барщи-ну (панщину) на землі власника, не мали права залишати наданої їм ділянки. СХОЖІ (вільні) — в більшості випадків були вихідцями з селянських сімей, си­діли на незайнятих землях і юридично мали можливість (доки не засиділи дав­ності) залишати зняті ними ділянки, що, звичайно, не звільняло їх від обов'яз­ку сплати оброку, виконання цілого ряду повинностей і підсудності суду їх поміщика.

тяглі — несли обов'язок виконувати на господарському дворі певну роботу і понад того платили господарю ренту натурою.

Люблинська унія — була заключена (укладена) 28 червня 1569 р. Польсько-литовський сейм, скликаний королем Сигізмундом П, оформив остаточне об'єд­нання Польщі і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Поспо­литу. Під владу Польщі переходив ряд українських земель — Волинь, Підляшшя, Київщина, Браштавщина.

Людье вилезуть —знайдуться свідки, які підтвердять втрату.

Мавакавув — церковне, канонічне право, див. Номоканон. Магдебурзьке право — феодальне міське право, встановлювало часткове звіль­нення міст від влади центральної адміністрації і феодалів та засновувало органи місцевого самоврядування. Виникло у XIII ст. в Магдебурзі (звідси назва). В XIII—XVIII ст. розповсюдилось в Польщі, Литві, Чехії, Бєларусі та на українських землях. Управління в містах, що користувались магдебурзьким правом, здійсню­вали магістрати. Маєтність — майно. Маєтність лежача — нерухоме майно. Маєтність рухома — рухоме майно.

Малжонка — дружина.

Марне — даремно, марно, марнотратно.

Маршалок земський — вища посадова особа, відала порядком та етикетом при великокняжому дворі.

Маршалок дворний — начальник дворян, які перебували при дворі великого князя.

Материзна — материнське майно, тобто майно, що перейшло по материнській лінії.

Машталер — конюх.

Мезлево — продуктова рента, стягувалась живністю: яловиця ми. баранами, сі нями, курами (курками).

Меотійське озеро — Азовське море.

Мечник — князівський дружиник, судовий службовець.

Містич — міський житель, міщанин.

Молодчиї — найнижчі верстви міського населення.

Монархія — форма правління, за якої вища державна влада повністю чи частко­во знаходиться в руках єдиноособового, як правило спадкового, глави держави.

Монастирский заказщик — управитель, розпорядник.

Морг (к) — поземельна міра, дорівнює 7122,6 кв.м; ЗО моргів складали волоку.

Мордер — вбивця.

Мостове — мито за користування мостами.

Мостовщина — мито за проїзд через міст.

Мужобоєць — вбивця.

Мужобойство — смертовбивство.

Мука — фізичне насильство, тортури.

Минця — монетний двір, монета.

Минцар — монетний майстер.

Мир — община

Митник — чиновник, що збирав торгове мито і слідкував за дотриманням правил торгівлі.

Мито — торговий збір, визискувався з провезених, а також з привезених у даний пункт товарів, що там продаються.

Мьзда — плата.

Набути — нажити, придбати.

Нав'язка — штраф, який сплачувався на користь потерпілого у випадку нанесен­ня йому ран, каліцтв, побоїв, а також при образі честі.

Наганений — знеславлений, зганьблений.

Наддание — збільшення прав і привілеїв.

Наезд — напад.

Наезжать — самовільно захопити.

Назвисок — назва, найменування. Наймит: грошова платна за працю; це вільна людина, що користується цивільними і політичними правами як член міської общини.

Належачой — належний.

Нарядние писма — підроблені.

Наход — напад, вторгнення, захват чужої власності.

Неледа — важливий, той, що має серйозне значення.

Неоселий — той, що не має вотчини, помістя.

Нато — скор. від Північноатлантичного театру військових дій організація. Створена 4 квітня 1949 р. Членами НАТО є Бельгія, Великобританія, Данія, Іс­ландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США і Франція (з моменту заснування), Греція і Турція — з лютого 1952 р., ФРН — з травня 1955 р., Іспанія — з травня 1982 р. В 1997 р. до складу НАТО увійшли Угорщина, Польща і Чехія. Керуючі органи — сесія, що скликається 2 рази на рік, Північноатлантична рада (Рада НАТО) і Комітет військового планування НАТО; до них приєднується Група ядерного планування НАТО. Поточне керів­ництво здійснює Генеральний секретар (на стан 1998 р. ним є Хав'єр Солана). Націоналізм — політика та ідеологія у визвольному русі і державному будівниц­тві, проголошує головним пріоритетом етнокультурне збереження та всесторонній розвиток нації.

Небоец — фізично неповноцінна сторона в судовому поєдинку.

Не делом — не за законом.

Не имати — не брати.

Нейтралітет — у міжнародному праві положення (статус) держави, яка не бере участь у війні, зберігає мирні стосунки з воюючими країнами та не надає жодній з них військової допомоги. Визначений Гаазькими конвенціями 1899 і 1907 р. В мирний час означає відмову від участі у військових блоках.

Не мощно — неможливо.

Неповестечливий — жорстокий, немилосердний.

Непокований правом — не звинувачений по суду.

Неправди —- правопорушення.

Неправити иметь — не будемо виконувати.

Неправое доношение — неправдивий наклеп.

Несхожий — див. Люди несхожі.

Ни пословици не било будеть — відповідач раніше не притягувався до відпо­відальності.

Номоканон — сбірник офіційних і церковних постанов, що виникли у Візантії і розповсюдженні у Стародавній Русі під назвою Кормчих книг.

Норма права — загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи санк­ціоноване державою, забезпечується її примусовою силою.

Нормативно-правовий акт — владний припис державних органів, який встано­влює, змінює чи відмінює норми права. В сучасних європейських державах — основне джерело права.

Нянтство — затримання, ув'язнення.

Обвинити — визнати, що справа програна.

Обволати — обнародувати, оголосити.

Обвязати — зобов'язати.

Обискати —допитати.

Обелження — безчестя, ганьба.

Обечается — зобов'язаний, наприклад, з'явитися до суду.

Обискать правда — з'ясувати.

Обличний — той, що знаходиться на обличчі.

Облична рана — рана на обличчі.

Одерноватий холоп — повний холоп.

Обмовлення — донос.

Оболживить — оскаржити.

Обороч — стіг, скирта.

Ображення — образа.

Обредит — осудити.

Овшейки — цілком, дійсно, зовсім.

Огнищанин — старший дружинник, боярин.

Огурний — непокірний, безтурботний.

Оже истец чего не возможет — що позивач не може.

Ознаймення — об'ява, повідомлення, донесення.

Окоповать — оцінити що-небудь на сході.

Окорд — угода, договір.

Окрутентство — жорстокість.

Окуп — відкуп.

Опатривати — піклуватись, допомагати, наглядати.

Опилство — п'янство (пияцтво).

Оправит — винесе рішення на користь.

Оправить — звільнення від відповідальності.

Оприсно — без участі.

Опроче миру — без участі свідків та суддів.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — універсальна міжнародна організація безпеки. Створена в 1945 р. за ініціативою провідних країн антигітлерівської коа­ліції. На 1997 р. членами ООН є понад 180 держав. Цілі ООН: підтримання між­народного миру, прийняття ефективних колективних мір для усунення загрози миру та подавлення актів агресії (миротворчі операції проводяться на основі ман­датів ООН), вирішення мирними засобами міжнародних спорів, розвиток дружніх відносин і співробітництва між народами, заохочення і розвиток поваги до прав людини для всіх, без огляду на расу, стать, мову, релігію. Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна рада (ЕКОСОР), Рада з опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Вища адміністративна особа ООН — Генеральний Секретар, який координує діяльність Організації, керує її персоналом, дає загальні вказівки підрозділам Секретаріату. З 1 січня 1997 р. цю посаду обіймає Кофі Анан (7-й Генеральний Секретар ООН, обраний на 5 років, змінив Бутроса Галі), представник Гани.

Орудье, орудиа — справа (в суді), або земельний спір.

Осадне — грошовий оброк, яким землевласники заміняли натуральні повинності селян.

Осочення — донос.

Осочники — селяни, які стерегли великокняжі пущі і висліжували (вистежували) (сочили) звіра. О сроце — про термін.

Оставят в обговоре — призупинення справи до пред'явлення нових доказів.

Осумовати — визначити, вирахувати, підбити підсумок.

Отдаляти — обділяти, позбавляти.

Оступи — простір в лісі, необхідний для облави.

От голови — при звинуваченні у вбивстві.

Отложиша убиение за голову — відмінити кровну помсту.

Отморщина — спадщина за законом.

Отозви — зміна підсудності на розгляд сторін (шляхтичів). По найбільш важли­вих справах сторони, "не вступаючи в право", могли відізвати з суду намісників-державців прямо до великого князя.

Отпись — рішення, розписка про відстрочення виплати боргу, або розписка про отримання грошей.

Отчизна — спадковий маєток по батьківській лінії, переходив до синів, дочки мали право лише на четверту його частину, що виділялась як придане.

Отчичи — кріпосні селяни, прикріплені до ділянок, які оброблювались ними з покоління в покоління.

Охроміння — каліцтво.

Очевистий — явний, очевидний, не викликаючий сумніву.

Ошацовати — оцінити.

Пагуба — збиток.

Пани ради — див. Рада великого князівства Литовського.

Пас — свідоцтво, посвідчення.

Патент — диплом, звання.

Парламент — представницький виборний (повністю чи частково) законодавчий

орган в ряді держав. В Україні парламент називається Верховна Рада.

Певний — вірний, достовірний.

Пенези — див. Грош.

Пенние дела — справи, що караються штрафом.

Пеня — вина, штраф.

Перевоз — мито, що стягується при переправі через ріку.

Переговаривать — переглядати.

Пересуд: повторний розгляд справ у вищій судовій інстанції; мито, що збиралось при перегляді справ.
Пересужать — переглядати справу.
Перейма — нагорода.

Переконаний — викритий. Перст — палець.

Пересуд — плата суду за вирішення справи, стягувалась звичайно з вигравшої процес сторони.

Підляшина — історична область. В теперішній час у складі Польщі. До XIV ет. входило до Київської Русі; до 1569 р. — до Великого князівства Литовського, з 1569 р. (крім 1795-1815 рр.) —до Польщі.

Платной — застава, що давалась у забезпечення отриманих у борг грошей.

Побор — податок, збір грошей.

Повіт — спочатку адміністративно-судовий округ, був разом з тим територіаль­ною одиницею військового характеру. Повітова реформа 1565-1566 р., надавши шляхті широкі привілеї в області суду, перетворила повіт у територіальну органі­зацію шляхтичів за місцем їх проживання, несенню військової служби, здійснен­ню судових і адміністративних функцій та підсудності.

Поймати: взяти; захопити; вкрасти.

Покон — статут, звичай.

Порт — одяг.

Поручник — поручитель або свідок.

Поряд — рада.

Порядочно — в установленому порядку.

Послух — свідок злочину.

Посуживати — відмінити.

Пошибание — зґвалтування.

По Ярославе — після смерті Ярослава.

Пояти, поняти — взяти, піймати, схопити.

Підкоморий — палацевий служитель, відав порядком та убранством палацевих приміщень.

Повітовий — в XVI ст. спеціальний суддя по розгляду поземельних і прикор­донних спорів.

Підскарбій земський — державний казначей.

дворний — казначей, що відав домовою казною великого князя.

Поводова сторона — позивач.

Повстегать — стримувати, припиняти, приборкувати.

Погоніння слідом — переслідування злодія від одного села до іншого.

Подлуг — на підставі, згідно з, відповідно до.

Пожитки — угіддя.

Позов — виклик до суду.

Поклени — прибутки намісників-державців при наданні селянам порожніх зе­мель, а також позик зерном із господарських запасів.

Полечить —доручити, віддаватися під опіку.

Полукоп 'я — півкопи грошей, тобто ЗО грошей. Див. Копа грошей.

Помильне — збори (по грошу з милі), визискувались вижами.

Поручник, наручник — поручитель.

Поспол — разом.

Пофалити — хвалитись, погрожувати.

Похвалка — похвала, погроза, похваляння.

Почтивість — честь.

Поліс — місто-держава, форма соціально-економічної і політичної організації

суспільства і держави в Стародавній Греції та Італії і стародавньогрецьких коло­ніях.

Правые грамоты — судові рішення, які не могли бути змінені князем.

Президент — у країнах з республіканською формою правління глава держави,

який обирається у встановленому законом порядку.

Прем'єр-міністр — особа, яка очолює уряд.

Привлащати — привласнювати.

Приганити — образити, зганьбити.

Приганіння — образа.

Приговор — рішення.

Пригода — нещастя, біда, нещасний випадок.

Дата добавления: 2015-05-10