Проблеми і шляхи вдосконалення аграрного законодавства України

1.1 Сучасне аграрне законодавство України характери­зується, по-перше, надмірною кількістю нормативно-право­вих актів, що мають неоднакову юридичну силу, по-друге, "розкиданістю" аграрно-правових норм по законодавчих і підзаконних актах, що належать до інших галузей права, по-третє, великою питомою вагою відомчих нормативно-правових актів, які часто суперечать аграрним законам або дають можливість їх двоякого тлумачення, що в свою чер­гу негативно впливає на практику застосування права. Ці вади аграрного законодавства обумовлюють сучасні про­блеми аграрної правотворчості в Україні.)

2. Один із способів вирішення проблеми аграрного зако­нодавства в Російській Федерації вчені аграрники-право­знавці вбачають у прийнятті Основ аграрного (сільськогос­подарського) законодавства'. Творчо розвинув цю ідею Г. Бистров, який не тільки розробив концепцію, а й запро­понував структуру цих Основ². Останнім часом така ж пропозиція мала місце й в Україні³. Прийняття в Росії таких Основ має сенс, оскільки вона є федеративною дер­жавою. Для України такий акт не потрібен з огляду як на її унітарну систему, так і на необхідність прийняття єдиного кодифікованого акта, норми якого повинні бути нормами прямої дії.

3. В умовах вступу України до Ради Європи, чим вона прийняла на себе відповідні зобов'язання щодо змісту національного законодавства і його інтеграції з законодав­ством європейських країн, а також з урахуванням від­новлення в Україні інституту права приватної власності на землю, закріплення рівності всіх форм власності та ор­ганізаційно-правових форм господарювання на землі, коли всіх приватних та інших аграрних товаровиробників визна­но суб'єктами підприємницької діяльності, коли кардиналь­но змінюється система привласнення, розподілу, обміну, поряд із новим Цивільним кодексом — основним комплек­сним кодифікаційним актом, що регулює аграрні відно­сини в Україні, має стати Аграрний кодекс України. Регу­лювання аграрних суспільних відносин в Україні (так само як, наприклад, у Франції) має здійснюватися на засадах дуалізму зазначених кодексів. В Аграрному кодексі не­обхідно відобразити особливості сучасних аграрних суспільних відносин, рівноправність усіх форм власності, організаційно-правових форм і методів господарювання.

4. Предметам правового регулювання запропонованого кодексу мають стати аграрні відносини, що становлять комплекс взаємопов'язаних майнових, підприємницьких, земельних, трудових, членських, учасницьких, управ­лінсько-контрольних суспільних зв'язків, які складаються у сфері виробничих, підприємницьких, споживчих відносин за участю суб'єктів аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності, організаційно-правових форм і методів господарювання, відносин, спрямованих на насичення про­довольчого ринку продуктами харчування, продовольством та сировиною рослинного і тваринного (в тому числі вод­ного і мисливського) походження.

5. Визначальним у цьому кодексі має стати: по-перше, об'єкт — земля та інше нерухоме й рухоме майно, на­самперед засоби виробництва, а також продукти харчуван­ня, продовольство і сировина як об'єкти права власності самих суб'єктів аграрного підприємництва та як об'єкти цивільного обігу; по-друге, — земля, мисливські угіддя та внутрішні водойми як основні засоби виробництва та до­бування продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливсь­кого) походження; по-третє, земля, водні та мисливські угіддя як об'єкт навколишнього природного середовища.

Об'єктом правового регулювання цього кодексу мають стати також робоча сила та її охорона, тваринництво, зооінженерія, ветеринарія, промислове рибальство та мис­ливство, якість та безпека вироблюваної продукції тощо.

6. Додержуючись концепції про дуалістичне правове ре­гулювання аграрних відносин, з урахуванням досвіду країн, де прийняті та діють кодифіковані аграрні законо­давчі акти. Аграрний кодекс України доцільно скласти за такою структурою:

Дата добавления: 2015-05-10