Вплив Другої світової війни на розвиток міжнародного права

Із перших днів Другої світової війни стало ясно, що довоєнне міжнародне право хоч і забороняло ведення агресивної війни, але не передбачало механізму її запобігання. Це положення було змінено після нападу агресорів на СРСР, коли була утворена анти-

гітлерівська коаліція, що уже в ході війни стала створювати норми профільного характеру й механізми їхньої реалізації.

Одним з перших документів у цій сфері була Декларація про від­повідальність гітлерівців за чинені звірства. Вона була прийнята в 1943 р. на Московській конференції міністрів закордонних справ СРСР, США й Великої Британії. У Декларації було сказано, що ті німецькі офіцери, солдати й члени нацистської партії, які були від­повідальні за звірства, убивства й масові страти, будуть заслані в ті держави, у яких вони робили подібні дії для того, щоб вони були суджені й покарані відповідно до закону даної держави.

У Декларації не знайшло вирішення питання про головних зло­чинців, злочини яких не були пов'язані з тим або іншим географіч­ним місцем і які будуть покарані спільним рішенням урядів союзни­ків. 8 серпня 1945 р. була підписана угода між Великою Британією, Францією, США й СРСР, до якої пізніше приєдналися Греція, Данія, Югославія, Голландія, Чехословаччина, Польща, Ефіопія, Гондурас, Гаїті, Венесуела, Уругвай і ін. Вона передбачала установу та затвер­дження Статуту Міжнародного військового трибуналу.

Затвердженню Статуту Міжнародного військового трибуналу передувало рішення Берлінської конференції 3 держав, у якому було закріплене положення про те, що військові злочинці, і ті, хто брав участь у нацистських заходах, повинні бути заарештовані й засуджені.

1 жовтня 1946 р. подібний суд відбувся в Нюрнберзі, на ньому був винесений Вирок Міжнародного військового трибуналу. Резо­люцією Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 р. вирок був визнаний ООН. Таким чином, Генеральна Асамблея підтвердила принципи міжнародного права, визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу.

На конференціях вирішувалися й інші питання, які мають міжнародно-правове значення. В1943 р. була проведена Московська конференція міністрів закордонних справ СРСР, США й Великої Бри­танії, де була прийнята Декларація про загальну безпеку. У даному документі виражалася необхідність у найкоротший строк утворити організацію для підтримки міжнародного миру й безпеки.

Також на Московській конференції був прийнятий документ «Основи нашої програми з питань економічного співробітництва», що містив у собі систему цілей з розширення міжнародної торгівлі без дискримінації.

На Тегеранській конференції 28 листопада — 1 грудня 1943 р. була прийнята Декларація трьох держав, що визнавала відповідаль­ність учасників конференції і всіх Об'єднаних Націй за створення такого миру на Землі, який би одержав схвалення в переважного

числа жителів земної кулі і який би усунув бідність і війну на дов­гий час.

У Думбартон-Оксі (США) з 21 по 29 серпня 1944 р. відбувалися попередні переговори з питань заснування міжнародних організацій для підтримки миру й безпеки.

З 4 по 11 лютого 1945р. проходила Кримська конференція. У Ялті керівники 3 держав оголосили своєю метою знищення німецького мілітаризму й нацизму. Особливе місце займало питання обмеження прав Німеччини у відношенні своїх матеріальних ресурсів, а також про накладення на неї обов'язків з відшкодування збитків союзним державам.

Велику роль у міжнародному праві відіграла Потсдамська кон­ференція 1945 р., її рішення й у цей час мають колосальне значення для міжнародної політики й міжнародного права.

Література

Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного пра­ва. — М., 1990.

Буткевич О.В. Міжнародне право Стародавнього Світу. — К., 2004.

Буткевич О.В. У истоков международного права. — М., 2008.

Грабарь B.C. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917). — М., 2005.

Дмитрієв А.І. Вестфальський мир 1648 року і сучасне міжнародне право. — К., 2001.

История дипломатии /Под ред. В.П. Потемкина. — В 3-х т. М.,1941-1945.

История дипломатии/Сост. А. Лактионов. — М., 2006.

Кожевников Ф.И. Русское государство и международное пра­во. — М., 2005.

Курс международного права. В 7 т. Т. 1. Понятие, предмет и систе­ма международного права /Ю.А. Баскин, Н.Б. Крылов, Д.Б. Левин и др. — М.,1989.

Левин Д.Б. История международного права. — М., 1962.

Мережко А.А. Введение в философию международного права. Гносеология международного права. — К., 2002.

Реализация международно-правовых норм во внутреннем пра­ве / Отв. ред. В.Н. Денисов, В.И. Евинтов. — К., 1982.

Суверенітет України і міжнародне право /В.Н. Денисов, В.І. Євін-тов, В.І. Акуленко та ін. — К., 1995.

Тункин Г.И. Право и сила в международной системе. — М., 1983.

Тункин Г.И. Теория международного права. — М.,1999. Тураев В.А. Глобальные вызовы человечеству —■ М., 2002. Тускоз Ж. Міжнародне право. — К., 1998.

Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. — М., 2001. Ушаков Н.А. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях. — М., 1997.

Дата добавления: 2015-05-10