Дари Святого Духа

Вступ

2.1.

ЖИТТЯ ЦЕРКВИ

Молитовне чування

«Блаженний, хто пильнує»
(Од. 16, 15)

711 «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу» (Мт. 26, 41; Мр. 14, 38), – застерігав Христос апостолів у Гетсиманському саді, а в притчі про Десятьох дів попереджав: «Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години» (Мт. 25, 13). Образ сну духовні отці використовували для змалювання стану грішної людини, котра «в гріхах заснула на смерть». Через гріхи людина «поринає в сновидіння» власних оман. Якщо гріховний «сон» триватиме, то закінчиться «смертю» – повною неспроможністю людини до добра та небажанням його творити.

1.4.5.4. Взаємозв’язок між молитвою і постом

«Молитва з постом – річ добра»
(Тов. 12, 8)

712 Христос у Євангелії наголошує на взаємозв’язку між молитвою і постом для подолання впливу лукавого на людину, тобто звільнення від гріха: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом» (Мр. 9, 29). Святі Отці підкреслювали невіддільність посту від молитви: «Наскільки відіймеш тілові, настільки додаси своїй душі духовного здоров’я»[440]. Через піст ми стримуємо й обмежуємо «зовнішню людину», щоб через молитву почала розвиватися «внутрішня». Коли молитва відокремлена від посту, то внутрішня людина не має належних умов для розвитку.

1.4.5.5. Молитва перед іконами

«Освітли світлом Твого обличчя слугу Твого»
(Пс. 31(30), 17)

713 Ікони служать молитві, щоб до міри духовного зростання поступово перейти від віри в Таїну Бога до споглядання Його «обличчям до обличчя». VII Вселенський собор навчає, що Бога пізнаємо через Сина Божого – Слово та Образ Отця. Кожен зі шляхів богопізнання є однаково важливим і вартісним. У молитві перед іконами головним «органом» спілкування з Богом є не уста, які вимовляють слова, а очі, якими дивимося на зображення, щоб споглядати зображену Особу. Як і словесна молитва, молитва перед іконами є поступальним процесом, образом якого є драбина (ліствиця).

714 У святому таїнстві Хрещення ми входимо в новозавітній Божий народ – Христову Церкву. Про спільнотний, церковний характер християнського життя читаємо в Діяннях апостолів: «Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось із того, що кому належало, але все в них було спільне» (Ді. 4, 32). Отож бути християнином означає бути діяльним членом Тіла Христового, жити в спільноті з братами і сестрами у Христі, звіряти з Церквою прагнення свого серця і особисті життєві рішення.

715 Християнська мораль та аскетика – це життя у Христі, тобто спосіб мислення та поведінки християнина, які свідчать, що він є новим створінням. У святому таїнстві Хрещення людина стає цим новим створінням, тобто новою людиною в Ісусі Христі. Христос є основою життя християнина і дарує йому животворящого Духа (див. 1 Кр. 15, 45нн).

716 Хрещення наповнює людину життям Пресвятої Тройці. На цю якісно нову сутність християнського життя вказує апостол Петро: «Ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюднилось у світі» (2 Пт. 1, 4). Християнська мораль виявляється в житті дітей Божих у всіх сферах їхньої діяльності. Зростаючи у Христі Божою благодаттю та добрими вчинками, християнин виявляє це нове життя, отримане в Таїнствах християнського втаємничення. Вчинки християнина є добрі тоді, коли він втілює Божий дар у своє щоденне життя.

717 Жити у Христі означає мислити, прагнути й діяти в Ньому і з Ним, отримуючи завдяки цьому нові можливості, нові внутрішні сили: з одного боку, сам Христос живе і діє в нас, а з іншого – ми живемо і діємо в Христі. Людська особа з власної волі може як загасити, так і розвинути цей діяльний божественний дар. Християнин або відмовляється від Христа своїми морально злими вчинками і помирає для життя в Ньому, або зростає в Ньому морально добрими вчинками й реалізує божественні та людські сили, що є в ньому.

718 Християнин відповідальний за дар як природного життя, отриманого від батьків, так і божественного, отриманого у Святих Таїнствах християнського втаємничення. Про цю відповідальність Христос навчає: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк. 12, 48). Християнин отримав від Бога більше, ніж той, хто Його ще не прийняв, а тому більшою є його відповідальність перед Господом.

2.1.2. Духовне життя – життя у Святому Дусі

719 Життя у Христі називаємо духовним життям, оскільки його джерелом є Святий Дух і воно звершується Його благодаттю. Благодать – це дія Святого Духа в людині, тобто Його безкорисливий дар. Благодать жодним чином не примушує людину й не обмежує її свободи. На цьому наголошує апостол Павло: «Де Дух – там свобода» (пор. 2 Кр. 3, 17). Дух Божий запрошує, кличе нас до зростання у Христі й уможливлює його.

720 Кожен християнин має благодать покликання, можливість прожити повновартісне та щасливе життя, яке здійсненне лише в Богові. Це покликання звершується в духовному житті, яке є невід’ємною умовою зростання та розвитку особи. Як для тілесного розвитку потрібна фізична активність, а для інтелектуального – навчання й освіта, так для духовного – добрі діла, молитва та Святі Таїнства.

2.1.2.1. Знаки, дари та плоди дії Святого Духа

721 Святий Дух надихає кожну людину пізнавати її життєве покликання. Здійснюючи це покликання, людина осягає щастя. Саме Дух животворящий дозволяє людині подолати вузькі межі окремої життєвої ситуації та відкриває їй щораз ширші горизонти буття. Той же Дух пробуджує в людині глибокі й справжні життєві потреби: пошук сенсу життя, правди, добра та краси.

722 Коли людина через гріх відходить від Бога, саме Святий Дух будить у її совісті спасенний неспокій через докори сумління. Світло благодаті виявляється в тому, що людина бачить свої вчинки такими, якими вони є насправді. Святий Дух просвічує людину, що перебуває в гріхах, допомагає звільнитися від їхнього рабства і досвідчити дар свободи. До цього кличе нас Господь у книзі Второзаконня: «Сьогодні Я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо […], благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству» (Втор. 30, 15. 19б). Людина, просвічена Духом животворящим, здатна побороти гріх добром (див. Рм. 12, 21) і замість смерті обрати життя.

723 Бог споглядає з любов’ю на кожного з нас, бажає нашого спасіння та в Дусі Святому об’являє нам істинне добро. На початку свого духовного життя ми не вповні розуміємо, що саме для нас є добрим, але завдяки дії Святого Духа можемо навчитися дивитись на себе і світ Божими очима та правильно розрізняти добро і зло.

724 У міру розвитку нашого духовного життя ми крізь плетиво щоденних обставин дедалі виразніше бачимо дію Святого Духа. Максим Ісповідникговорив про особливе споглядання, що його поступово осягає християнин, – споглядання Божого Провидіння[441]. Завдяки дії Святого Духа християнин «бачить» Божу волю щодо себе й радісно приймає її; усе життя християнина стає знаком дії Святого Духа, набуває сенсу й повноти.

2.1.2.1.1. Святість як знак дії Святого Духа

725 Святим у справжньому сенсі цього слова є лише один Господь. Про це читаємо в книзі пророка Ісаї, який побачив Бога на небесному престолі. Його невимовну святість оспівували серафими, проголошуючи: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна Його слави!» (Іс. 6, 3-7). Святе Письмо також називає святими віруючих – тих, хто освячені спасительною дією Божою (див. Рм. 1, 7; 1 Кр. 1, 2). Святий Дух очищає людину від усякої скверни та вводить у божественне життя і святість. Про це навчає апостол Павло: «Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують. І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога» (1 Кр. 6, 9-11).

726 Християнська святість є не лише природною досконалістю людини, а досягається завдяки дієвій участі людини у святості Бога. Святий Йоан Касіаннавчає: «Усі святі люди мають Бога в собі. Ми добре знаємо, що Він перебував у патріархах, говорив через пророків; віримо, що не тільки апостоли й мученики, а й усі слуги Божі мають Духа Божого в собі, як сказано: “Ви є храмом живого Бога” (пор. 2 Кр. 6, 16); і знову: “Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?” (1 Кр. 3, 16). Усі (святі), отже, є вмістилищем Бога...»[442].

727 Кожен християнин отримує у святих таїнствах Хрещення і Миропомазання зародок святості, який він покликаний не змарнувати, а зростити до повноти. Той же Йоан Касіанпригадує: «Що більше людська слабкість впокоряється перед Богом та Йому себе віддає, то більше заслуговує своєю вірою та посвятою приймати Бога як Того, Хто перебуває в людині. Кожен стає щораз більше здатним до святості завдяки дії божественної благодаті, яка додається до цього дару. Якщо хтось стане гідним Бога, тоді насолодиться Божим приходом, за Господньою обітницею: “Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме, і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло” (Йо. 14, 23)»[443].

728 Дари Святого Духа – це дарована людині здатність приймати Бога та бути відкритою до сопричастя з Ним. Цих дарів є сім: мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність і страх Божий. Про ці дари пророк Ісая провіщав як про ознаки очікуваного Спасителя: «Дух Господній спочине на Ньому, дух мудрості й розуму, дух ради і кріпості, дух знання й страху Господнього» (Іс. 11, 2).

729 Навчаючи про ці дари, Святі Отці розвинули вчення про духовні органи чуттів, які відкриває в собі християнин. Подібно до того, як зір, слух та природний інтелект дозволяють людині бачити, чути й розуміти видимий і сотворений світ, Святий Дух дарує людині засоби для сприйняття та розуміння світу невидимого й божественного. Симеон Новий Богословговорить про духовний зір, що просвічується і стає діяльним у світлі Пресвятої Трійці, та інші духовні органи, які допомагають сприймати та правильно розуміти Боже Слово й бачити Бога в сотвореному світі[444].

Дата добавления: 2015-05-07